У Х В А Л А
14 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 761/6099/15-ц
Провадження № 14-184 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєв В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» (далі також - позивач) до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 (далі разом - відповідачі) про стягнення заборгованості
за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року та
в с т а н о в и л а:
26 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі також - ПАТ) «Банк Форум» звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог просило стягнути достроково з відповідачів заборгованість за кредитним договором.
11 серпня 2016 року суд постановив протокольну ухвалу, якою замінив позивача у справі - ПАТ «Банк Форум» - на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Фінансова компанія «Ратіо Інвест», оскільки до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором.
Того ж дня, представник ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про закриття провадження у справі, мотивуючи його тим, що справа має розглядатися за правилами господарського судочинства. Свою позицію представник відповідача обґрунтував правовими висновками Верховного Суду України, сформульованими у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16.
11 серпня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою відхилив вказане клопотання.
Ухвала мотивована тим, що на час вирішення судом клопотання про закриття провадження у справі відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого позивач був замінений правонаступником - ТзОВ «Фінансова компанія «Ратіо Інвест», а тому доводи щодо юрисдикції спорів, стороною в яких виступає банк, який ліквідується, правового значення не мають.
12 жовтня 2016 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незастосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, сформульованих у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-48446а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16 з огляду на те, що позови у цих справах виникли з різних підстав і мають відмінний від цієї справи предмет.
У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року, в якій просив скасував ухвали судів першої та апеляційної інстанції, а провадження у справі закрити.
Касаційна скарга мотивована тим, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція будь-яких інших судів, окрім господарських. Таку позицію ОСОБА_6 обґрунтовує висновками Верховного Суду України, висловленими у справах, в яких банк, будучи стороною, перебував у процесі ліквідації. На думку ОСОБА_6, заміна позивача у справі не є перешкодою для закриття провадження у справі, адже питання про юрисдикцію спору вирішується на момент звернення особи до суду з позовною заявою, а не на інших стадіях.
9 листопада 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив провадження у справі.
19 грудня 2016 року позивач подав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких, зокрема, зазначив, що Верховний Суд України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16 проігнорував вимоги частини восьмої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється. Позивач вказав на значні відмінності у підставах виникнення, характері спірних правовідносин і суб'єктному складі у спорах, щодо яких висловив правову позицію Верховний Суд України. А тому його висновки не можуть бути враховані.
15 березня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою призначив справу до судового розгляду.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким ЦПК України викладений у новій редакції.
11 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
З огляду на те, що ОСОБА_6 оскаржує ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року з підстав порушення ними правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ратіо Інвест» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 6 червня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська
