копія
Справа № 401/3244/17
Провадження №2/401/249/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2018 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Волошиної Н.Л., за участю секретаря Фадєєвої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Онуфріївського геріатричного пансіонату про визнання частково недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – державний нотаріус Онуфріївської державної нотаріальної контори ОСОБА_2, -
встановив:
14 грудня 2017 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Онуфріївського геріатричного пансіонату та просив ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на земельну ділянку, розташовану на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області , площею 4,06 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування після померлого ОСОБА_3. (а.с. 2-3)
Заявою від 23 березня 2018 року позивач доповнив позовні вимоги та, крім заявленого раніше, просив визнати частково недійсними заповіт ОСОБА_3 від 01 лютого 2017 року та свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом від 15 листопада 2017 року в частині заповідання та отримання у спадщину Онуфріївським геріатричним пансіонатом Кіровоградської області земельної ділянки, розташованої на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області , площею 4,06 га, в межах згідно з планом. (а.с. 76-77)
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
01 грудня 2009 року власник спірної земельної ділянки ОСОБА_3 передав її у фактичну власність позивача, отримавши від нього за це оплату у сумі 4000 грн. 00 коп., про що було складену письмову розписку. В зв’язку з існуванням мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, передача її у власність була оформлена шляхом видачі ОСОБА_3 нотаріально посвідченої довіреності, якою він уповноважив ОСОБА_1 вчиняти певні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі підписувати договори та отримувати плату за договорами. Крім того, ОСОБА_3 оформив заповіт, яким зробив розпорядження на випадок своєї смерті про те, що заповідає вказану земельну ділянку ОСОБА_1 18 квітня 2017 року ОСОБА_3 помер. Позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право власності на спадкову земельну ділянку, проте йому у цьому було відмовлено з тих підстав, що 01 лютого 2017 року ОСОБА_3 видав заповіт, яким все своє майно заповів Онуфріївському геріатричному пансіонату. Позивач переконаний , що надаючи наступний заповіт у якому майно не конкретизоване, ОСОБА_3, не будучи обізнаним у чинному законодавстві України, не мав на увазі земельну ділянку площею 4,06 га, оскільки вважав, що вона вже йому не належить. Позивач вважає порушеним своє право власності на земельну ділянку та просить суд захистити його, задовольнивши позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_4 позов підтримали з вищенаведених підстав.
Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що в силу дії ч. 2 ст. 1254 ЦК України ОСОБА_3, склавши новий заповіт на користь відповідача, автоматично скасував попередній заповіт, складений на користь ОСОБА_1Ф.(а.с. 47)
Державний нотаріус Онуфріївської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 до суду не з’явилась, пояснень з приводу позову не надала.
Вислухавши пояснення сторін, свідчення свідків, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволені позовних вимог, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 01 грудня 2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку, розташовану на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області , площею 4,06 га в межах згідно з планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 10, 11)
01 лютого 2017 року ОСОБА_3 склав новий заповіт, яким усі свої права та обов’язки, які належать йому на момент складання заповіту, а також права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому та усе своє майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, і взагалі все майно, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів Онуфріївському геріатричному пансіонату. (а.с. 148)
Ч . ч. 1, 2, 3 ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Таким чином, після складення 01 лютого 2017 року ОСОБА_3 заповіту на користь Онуфріївського геріатричного пансіонату, попередній заповіт є скасованим, відтак права на спадкування після смерті ОСОБА_3 позивач не має.
Підстави для визнання заповіту від 01 лютого 2017 року, визначені ч. 2 ст. 1257 ЦК України в судовому засіданні не встановлені.
Доводи позивача не спростовують висновків суду.
Питання про судові витрати суд вирішує згідно правил ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Онуфріївського геріатричного пансіонату про визнання частково недійсними заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування повністю відмовити.
Судові витрати у справі віднести на рахунок позивача.
Повне рішення буде складено 01 червня 2018 року.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги через Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Суддя підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Н.Л. Волошина