Справа № 405/2719/17
2/405/666/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
при секретарі : Фришко А.Ю.
з участю адвоката : ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом, в якому просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку № 30, розташованого по провулку Мухіної в м. Кропивницькому, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 204; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої по провулку Мухіної в м. Кропивницькому, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 207.
Позов мотивує тим, що 23.04.2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали оспорювані договори, а згідно довідки акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 18270, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання) і у зв»язку з хворобою потребує сторонньої допомоги, в тому числі і матеріальної.
Відповідно до довідки № 239 від 03.05.2017 року, виданої Квартальним комітетом № 18 Подільського району м. Кропивницького, ОСОБА_7 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1966 року, з ним проживає і вона, інших зареєстрованих осіб немає. Шлюб між нею та ОСОБА_5 укладений 07.03.1962 року. Чоловік був власником відчужуваного майна, яке є їх спільною сумісною власністю подружжя. Вона надала дозвіл чоловіку на відчуження майна, але мала на увазі їх з чоловіком довічне утримання. Відчужуючи своє єдине житло (в тому числі і земельну ділянку) на користь доньки – відповідача по справі, вона мала намір укласти договір довічного утримання, за яким відповідач, в силу її (позивача) віку та стану здоров'я, зобов'язалася доглядати та утримувати її довічно, але помилилася у правових наслідках вчиненого правочину, оскільки уклавши договір дарування, повністю відчужив своє житло, і взамін не отримала ні належного догляду, ні матеріального утримання від відповідача. На даний час вони продовжують проживати у вказаному будинку, несуть витрати по оплаті комунальних послуг, відповідач, фактично, не прийняла в дар домоволодіння та земельну ділянку.
Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Позивач пояснила, що після того, як донька купила інший будинок, вона перестала до них навідуватися та допомагати, в нотаріальній конторі вона була при підписанні договору, але мала намір укласти договір довічного утримання і думала, що підписає саме такий документ.
З аналогічними позовними вимогами в суд звернувся і ОСОБА_5, який також підтримав позов. Пояснив, що він людина хвора, а донька зовсім не допомагає їм, купила власний будинок, в нотаріальну контору він приходив лише один раз, окулярів з собою не брав та підписав договір не читаючи, так як довіряв доньці та думав що підписує договір утримання.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, надала. Пояснила, що оформити будинок і земельну ділянку на неї це була ініціатива батьків, їм було роз»яснено наслідки укладення відповідного договору. В будинку вона та чоловік робили ремонт, але після того, як мати їх вигнала, вона не має змоги заходити до будинку, витрати по оплаті послуг вона не несе, так як книжки оформлені на батька.
Третя особа: Приватний нотаріус Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивачм було роз»яснено наслідки укладеного ними договору, вони підписали вказані документи, запитань до нього не було.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, поряснення третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення, під якими розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, право вибору способу судового захисту належить позивачеві і такі способи захисту визначені законом, при цьому способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч.1 ст.16 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.04.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування житлового будинку № 30, розташованого по провулку Мухіної в м. Кропивницькому, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 204, який належить дарувальнику на праві особистої приватної власності на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особисто власності, посвідченого приватним нотаріусом І Кіровоградської нотконтори ОСОБА_8 за реєстровим № 2-4848 та зареєстрований в Кіровоградському БТІ 28.11.1970 року та договір дарування земельної ділянки площею 0,0318 га в межах згідно з планом, кадастровий № 3510100000:24:245:0026, належної позивачу відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 948896 від 31.07.2012 року, розташованої по провулку Мухіної в м. Кропивницькому, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 207.
Положенням ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
В силу ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 07.03.1962 року Нікольським ЗАГС Карагандинської області, актовий запис № 60.
Відповідач є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим міським відділом ЗАГС м. Кіровограда 30.05.1974 року, актовий запис № 1637, яка змінила своє прізвище на ОСОБА_4 після одруження 23.09.1995 року із ОСОБА_9 (свідоцтво про одруження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому, актовий запис № 810).
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови
Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчиняла правочин, помилилася до обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний (ом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 9 ЦК України).
Помилка – це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.
З роз'яснень, які викладені в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Наявність чи відсутність помилки неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час кладення договорів купівлі-продажу замість договору довічного утримання, слід визначати не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваних договорів та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній (допомозі, наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування. Лише в разі встановлення цих обставин норми частині першої статті 229 та статей 203 і 655 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16.03.2016 року у справі за № 6-93пс16.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 продовжують проживати в будинку по провулку Мухіної, 30, несуть витрати по оплаті комунальних послуг, що підтверджується наданими ними розрахунковими квитанціями і не оспорюється відповідачем. Вказані обставини пояснили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, яка пояснила, що про договір нічого не знала, знала, що позивачі хотіли утримання, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які пояснили, що батьки подарували доньці все, а самі залишились без нічого.
Допитані в судовому засіданні зі сторони відповідача свідки ОСОБА_13 пояснив, що знає сусідів з 2011 року, більше спілкувався з донькою та зятем, але не бачить їх з 2016 року. До цього часу вони весь час привозили покупки, про договір між сусідами нічого не знає, але мати казала, що хоче, щоб донька їх утримувала. Свідок ОСОБА_9 пояснив, що відповідач його дружина, мати і батько говорили про договір дарування з дружиною, вони проводили ремонт, мати купувала матеріали, а всі роботи робились ним, з 2016 року не проживають в будинку, так як їх вигнали, комунальні послуги вони не оплачували. Свідок ОСОБА_14 пояснила, що позивачі її бабуся і дідусь, бабуся була ініціатором укладення договору на спадковість мамі і з 2015 року по 2016 рік вони жили однією сім»єю, відновили гараж, душову, туалет, ремонтували будинок для поліпшення житлових умов бабусі і дідуся і самі хотіли жити. З 2017 року бабуся виставила їх речі, вона має змогу приходити до них.
Враховуючи досліджені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні підтверджені пояснення позивачів щодо помилки зі сторони позивачів при укладенні ними оспорюваних договорів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому, судом враховується вік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, стан здоров»я відповідно виписки медичної карти стаціонарного хворого № 18943 хірургічного проктологічного відділення, потребує консервативного та оперативного лікування, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, його стан здоров»я, він інвалідом ІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 18270.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України. Згідно з вимогами ч. 1 цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_15 та ОСОБА_5
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь позивачів з відповідача підлягають судові витрати в сумі 1 280 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5, позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку № 30, розташованого по провулку Мухіної в м. Кропивницькому, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 204.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої по провулку Мухіної в м. Кропивницькому, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 207.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) судові витрати по справі в сумі 1 280 грн.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда І. М. Шевченко
