ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2018 року м. Кропивницький
справа № 405/2719/17
провадження № 22-ц/781/1435/18
Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Черненка В.В., Карпенка О.Л.,
за участі секретаря - Діманової Н.І.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Мамченко Артем Анатолійович,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2018 року у складі судді Шевченко І. М. і
В С Т А Н О В И В :
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та просила:
- визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко А.А. за реєстровим № 204;
-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко А.А.
Позовна заява мотивована тим, що 23.04.2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали оспорювані договори, а згідно довідки акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 18270, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання) і у зв'язку з хворобою потребує сторонньої допомоги, в тому числі і матеріальної.
Відповідно до довідки № 239 від 03.05.2017 року, виданої Квартальним комітетом № 18 Подільського району м. Кропивницького, ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1, з 1966 року, з ним проживає і вона, інших зареєстрованих осіб немає.
Шлюб між нею та ОСОБА_5 укладений 07.03.1962.
Чоловік був власником відчужуваного майна, яке є їх спільною сумісною власністю подружжя. Вона надала дозвіл чоловіку на відчуження майна, але мала на увазі їх з чоловіком довічне утримання.
Відчужуючи своє єдине житло (в тому числі і земельну ділянку) на користь доньки - відповідача по справі, вона мала намір укласти договір довічного утримання, за яким відповідач, в силу її (позивача) віку та стану здоров'я, зобов'язалася доглядати та утримувати її довічно, але помилилася у правових наслідках вчиненого правочину, оскільки уклавши договір дарування, повністю відчужив своє житло, і взамін не отримала ні належного догляду, ні матеріального утримання від відповідача.
На даний час вони продовжують проживати у вказаному будинку, несуть витрати по оплаті комунальних послуг, відповідач фактично не прийняла в дар домоволодіння та земельну ділянку.
У вересні 2017 року з аналогічним позовом до ОСОБА_6 звернувся ОСОБА_5 (т.1 а.с.64-67), який також є третьою особою, що заявляє самостійні права на предмет спору за позовом ОСОБА_4 (т.1 а.с.81-84).
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 04 червня 2018 року позовні заяви задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко Артемом Анатолійовичем за реєстровим № 204.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко Артемом Анатолійовичем за реєстровим № 207.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що в суді підтверджені доводи позивачів щодо помилки з їхньої сторони при укладені ними оспорюваних договорів дарування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Від позивача ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу про залишення апеляційної скарги без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_9 підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_4 її представник адвокат ОСОБА_10 та ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Приватний нотаріус Мамченко А.А. в судове засідання не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.
Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки приватний нотаріус Мамченко А.А.про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2014 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко А.А. за реєстровим № 204, який належить дарувальнику на праві особистої приватної власності на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особисто власності, посвідченого приватним нотаріусом І Кіровоградської нотконтори Костіною А.Г. за реєстровим № 2-4848 та зареєстрований в Кіровоградському БТІ 28.11.1970 року та договір дарування земельної ділянки площею 0,0318 га в межах згідно з планом, кадастровий № НОМЕР_1, належної позивачу відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 31.07.2012 року, розташованої по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко Артемом Анатолійовичем за реєстровим № 207.
ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 07.03.1962 Нікольським ЗАГС Карагандинської області, актовий запис № 60.
Відповідач є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим міським відділом ЗАГС м. Кіровограда 30.05.1974 року, актовий запис № 1637, яка змінила своє прізвище на ОСОБА_5 після одруження 23.09.1995 із ОСОБА_12 (свідоцтво про одруження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому, актовий запис № 810).
ОСОБА_5 і ОСОБА_4 продовжують проживати в будинку по АДРЕСА_1, несуть витрати по оплаті комунальних послуг, що підтверджується наданими ними розрахунковими квитанціями і не оспорюється відповідачем.
Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування, одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (дарувальнику) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі - що передбачено у ст.718 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договоруне може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суду необхідно встановити: вік позивача, його стан здоров'я та потребу у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування, тощо.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-202цс15.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачі є особами похилого віку, згідно довідки МСЕК від 14.09.2016 року, ОСОБА_5 при повторному огляді підтверджено другу групи інвалідності (т.1 а.с.16).
Згідно довідки №239 квартального комітету №18 від 03.05 2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають АДРЕСА_2, з 1996 року.
Суд приходить до висновку, що після укладання 23 квітня 2014 року договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 продовжують проживати у спірному будинку по АДРЕСА_1.
Даних про те, що позивачі мають у власності інше житло, матеріали справи не містять.
Враховуючи стан здоров'я дарувальника, після укладання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки позивачі продовжують проживати у спірному будинку і іншого житла у них немає, фактичного передання дарунку не відбулося, є всі підстави вважати, що дарувальник помилився щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки вважав, що укладається договір довічного утримання.
Сам по собі факт, що в спірних договорах зазначено, що дарувальник та обдарована у присутності нотаріуса стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки для кожної із сторін, взаємно підтверджують дійсність намірів при його укладанні, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цих договорів недійсними.
Позивачі стверджують, що про порушення свої прав вони дізналися у квітні 2017 року, відповідач на спростування таких доводів належних та допустимих доказів на надала, а тому немає підстав для застосування позовної давності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2018 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 31.08.2018.
Головуючий суддя С.І.Мурашко
Судді В.В. Черненко
О.Л.Карпенко
