ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2018 року
Львів
№ 876/3489/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року про забезпечення позову у справі № 813/116/18 (суддя Гулик А.Г., м. Львів, повний текст ухвали складений 09 січня 2018 року) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОККО - Схід” про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОККО - Схід” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, -
В С Т А Н О В И В :
05 січня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,ОККО - Схід” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.12.2017 за №2932 ,,Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ ,,ОККО-Схід” (код ЄДРПОУ 37776078) з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2016”.
Одночасно з позовною заявою товариство подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.12.2017 за №2932 № 2932 ,,Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки”.
Заява обґрунтована тим, що відповідач не дотримався встановлених нормами Податкового кодексу України умов та порядку прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а саме, наказом від 29.12.2017 №2932 відповідач призначив проведення документальної позапланової перевірки без попереднього витребування у ТзОВ ,,ОККО-Схід” пояснень та їх документального підтвердження щодо обставин, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків з акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
Обов’язковість надіслання письмового запиту відповідачем, як умова призначення перевірки, передбачена п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, який в оскарженому наказі №2932 від 29.12.2017 зазначений правовою підставою для проведення перевірки ТзОВ ,,ОККО-Схід”.
Також позивач посилається на те, що відповідач призначив перевірку з порушенням норм абз. 2 п.78.2. ст.78 Податкового кодексу України, якою регламентовано імперативну заборону повторного проведення документальної позапланової перевірки, передбаченої, зокрема, п. п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у разі, якщо питання, які є предметом такої перевірки, охоплені під час попередньої перевірки платника податків.
Оскільки початок проведення документальної невиїзної перевірки не передбачає процедури допуску до перевірки, ТзОВ ,,ОККО-Схід”, як платник податку, не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення перевірки до моменту її проведення шляхом недопуску до такої перевірки.
Таким чином, позивач вважає, що право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю ТзОВ ,,ОККО-Схід” може реалізувати лише шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскарженого наказу, оскільки початок проведення документальної невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення судом позову ТзОВ ,,ОККО-Схід” про визнання протиправним та скасування наказу. Вказане рішення суду не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Крім того, реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення невиїзної документальної перевірки може також призвести до чергового порушення прав та інтересів позивача, а саме до нарахування податкових зобов’язань, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Ухвалою від 09 січня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд заяву задовольнив та ухвалив зупинити дію наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.12.2017 №2932 ,,Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ухвалу про забезпечення позову суд допустив до негайного виконання.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Офіс великих платників податків ДФС повністю дотримався вимог Податкового кодексу України щодо організації проведення перевірки, а оскаржуваний Наказ не містить жодних ознак протиправності.
Видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.
Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів.
Посилаючись на практику Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, відповідач акцентує увагу на тому, що суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Тому, на думку відповідача, задоволення судом заяви про забезпечення позову завдає значний збиток державним інтересам та унеможливлює виконання Офісом ВПП ДФС покладених на нього контролюючих обов’язків, оскільки ухвалою про забезпечення адміністративного позову суд заборонив Офісу вчиняти дії, спрямовані на проведення позапланової документальної перевірки до набрання законної сили рішення по даній справі.
Таким чином, суд фактично ухвалив рішення про задоволення позовних вимог адміністративного позову без розгляду справи по суті, не враховуючи при цьому інтереси держави, що є неприпустимим і може завдати збитків державним інтересам.
За таких обставин, відповідач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
ТзОВ ,,ОККО-Схід” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та безпідставність апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2017 Офіс великих платників податків ДФС видав наказ №2932 ,,Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” ТзОВ ,,ОККО-Схід” з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
Наказом Офісу великих платників податків ДФС від 28.02.2017 №395 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 за місцем розташування товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОККО-Схід”
Наказом від 30.08.2017 №1881 ,,Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки” відповідач поновив строки проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,ОККО-Схід” (код ЄДРПОУ 37776078) з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, починаючи з 04.09.2017 на 3 робочих дні.
Наказом від 06.09.2017 №1925 Офіс великих платників податків ДФС продовжив терміни проведення зазначеної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,ОККО-Схід” на 10 робочих днів, а наказом від 11.09.2017 №1963 відповідач зупинив строки проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,ОККО-Схід”, яка розпочата відповідно до наказу відповідача від 28.02.2017 №395.
Зазначені накази на час ухвалення судом першої інстанції ухвали про забезпечення позову були чинними та охоплювали предмет перевірки, призначеної наказом відповідача від 29.12.2017 №2932.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальші дії, пов’язані з реалізацією оскарженого наказу №2932 ,,Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки” від 29.12.2017 свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТзОВ ,,ОККО-Схід” до ухвалення рішення у справі, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, забезпечення адміністративного позову за своїм характером - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову, такі як: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Суд задовольняє клопотання про забезпечення адміністративного позову у разі обґрунтованості такого клопотання та достатності доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Окрім цього, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізм, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Зі змісту заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову апеляційний суд вбачає, що право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю товариство позивача може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки початок проведення документальної невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову ТзОВ ,,ОККО-Схід” про визнання протиправним та скасування наказу і вказане рішення не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Колегія суддів також зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Факт допуску до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Таким чином, виходячи із змісту поданого клопотання та доводів заявника, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співрозмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи. ОСОБА_1 вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує чинність останнього, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.
Тобто, в даному випадку вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
При цьому, колегія суддів вважає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі ,,Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі ,,Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ,,ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ,,ОСОБА_1 проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи ,,Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов’язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до статті 17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
За таких обставин, колегія суддів визнає правомірними та належним чином мотивованими висновками суду першої щодо обґрунтованості заявленого позивачем клопотання.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, правильно встановив обставини справи та постановив законну ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року про забезпечення позову у справі № 813/116/18 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_2
Постанова в повному обсязі складена 27 червня 2018 року.
