П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2018 року м. Київ
Справа № 752/11896/17
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/3866/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.
секретар Лісовська А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді Ладиченка С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди майна та відшкодування збитків,
в с т а н о в и в :
В червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди майна та відшкодування збитків.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01.02.2014 року між нею та відповідачем був укладений договір №01/14 оренди майна-збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу, відповідно до умов якого відповідачу був переданий об'єкт оренди зі сплатою 1 000 грн. за всі дні фактичного перебування на орендованих площах з терміном дії до 31.01.2015 року. Також, 04.10.2016 року між нею та відповідачем було укладено договір №1/16 оренди майна-збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу площею 180 кв.м. Згідно умов даного договору розмір орендної плати становив 30 грн. за кв.м, а всього 5 400 грн. на місяць з терміном дії безстроково. 01.11.2016 року було направлено лист про відмову від договору оренди та повернення їх об'єктів відповідачем в місячний строк з дати отримання листа. Відповідачем лист отримано 08.12.2016 року, а відтак, на її думку, це є датою припинення дії договору. Незважаючи на її вимогу, відповідач майно не повернув та продовжив користуватися орендованим майном до 13.03.2017 року.
З урахуванням викладеного, просила суд стягнути з відповідача кошти у сумі 315 005, 85 грн. (з яких: 12 900 грн. - вартість будівельно-технічного дослідження; 253 891 грн. - збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту; 45 812,89 грн. - суму заборгованості з орендної плати; 1 889,79 грн. - втрати від інфляції; 512,17 грн. - 3% річних за користування грошима).
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 315 005, 85 грн., у тому числі: 12 900 грн. - вартість будівельно-технічного дослідження; 253 891 грн. - збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту; 45 812,89 грн. - суму заборгованості з орендної плати; 1 889,79 грн. - втрати від інфляції; 512,17 грн. - 3% річних за користування грошима.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 3 150,06 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права,просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції всупереч нормам ЦПК належним чином не повідомляв сторону відповідача про розгляд справи. Вказував, що в 2014 році відповідач власними силами робив облаштування орендованого майна. Також, звертав увагу, що позивачем не було підтверджено письмовими доказами, що саме з вини відповідача сталося погіршення стану майна, взятого в оренду останньою. Судовим експертом були взяті для дослідження документи, що не містяться в матеріалах справи та не були досліджені судом під час розгляду справи, а тому, суд, не з'ясувавши всі обставини справи, взяв до уваги, на його думку, хибний висновок експерта та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
15 грудня 2017 року набув чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
У відповідності до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року відкрито апеляційне провадження у справі (а.с.190-191).
ОСОБА_1 в інтересах ФОП ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, з викладених у ній підстав.
Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на її необґрунтованість.
В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказувала, що оскаржене заочне судове рішення є законним і обґрунтованим. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2018 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення. При цьому, суд виходив із того, що при повідомленні відповідача були дотриманні вимоги ст.ст. 74, 76 ЦПК України у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення, а також із відсутності доказів, що можуть вплинути на розгляд справи по суті. Натомість, відповідач не звернув уваги на висновки суду, викладені в ухвалі від 06.03.2018 року, та в якості обґрунтування апеляційної скарги знов послався на доводи, аналогічні тим, що були викладені в заяві про перегляд заочного рішення. Висновок суду про відсутність правових підстав для скасування заочного рішення від 27.11.2017 року є правомірним і обґрунтованим, оскільки оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і відповідно відсутні підстави для задоволення поданої відповідачем апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.
01.02.2014 року між сторонами був укладений договір №001/14 оренди майна - збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу, що належала позивачу (а.с.12-14).
Згідно умов п. 6.5 Договору сторони погодили, що після закінчення строку договору, і за відсутності його пролонгації, Орендар сплачує орендну плату (у розмірі 1 000 грн. - п. 2.1 договору) за всі дні фактичного перебування на орендованих площах.
Об'єкт оренди був переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі від 01.02.2014 року до договору, термін дії договору - до 31.01.2015 року згідно п. 8.1 (а.с.15).
Питання продовження строку дії договору сторонами не підіймалося, а сам об'єкт оренди повернутий за актом приймання-передачі позивачці відповідачкою не був.
04.10.2016 року між сторонами було укладено договір №1/16 (ХХХ/16) оренди майна - частини збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу площею 180 м2, розташованої на території ПАТ «Київський суднобудівельний судноремонтний завод», за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8 (а.с.17-19), що належить позивачу на підставі контракту №8/11 від 20.11.2006 року (а.с.20-21).
Згідно умов договору сторони погодили розмір орендної плати - 30 грн. за м2, а всього - 5 400 грн. на місяць (п.2.1 договору), а також встановили термін дії договору - безстроково.
Відповідно до п. 6.5 договору сторони погодили обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за всі дні оренди предмету договору в разі припинення договору.
Умовами підпункту 3.3.1 пункту 3.1 Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний нести матеріальну відповідальність перед Орендодавцем за збитки що виникли від порушення встановлених норм і правил експлуатації об'єкту оренди в процесі своєї діяльності.
01.11.2016 року ОСОБА_3 на адресу ФОП ОСОБА_2 був направлений лист (відправлення № 0406004533646) про відмову від договору оренди відповідно до приписів абзацу 2 частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України. В даному повідомленні позивач вимагала повернути об'єкт оренди в місячний строк з дати отримання листа (а.с.23,24).
Згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» зазначене поштове відправлення було вручене адресатові 09.11.2017 року (а.с.25).
Згідно висновку №1-01/12 від 01.12.2016 року експертного будівельно - технічного дослідження, складеного Українським центром судових експертиз, на дату дослідження стан збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу, що знаходиться на території ПАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод» за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8 можливо віднести до стану «Конструкції знаходяться у справному і працездатному стані, моральний знос не проявляється» і оцінити як «нормальний або задовільний». Фізичний знос при цьому становить 15% (а.с.30-42).
10.02.2017 року ОСОБА_3 звернулася до Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві, оскільки під час огляду об'єкта оренди нею було виявлено проведення робіт з демонтажу елементів конструкції об'єкту оренди (а.с.26).
Відповідно до акту прийому-передачі від 13.02.2017 року ОСОБА_2 передала об'єкт оренди - частину збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу загальною площею 180 кв.м, який ОСОБА_3 прийняла 13.03.2017 року (а.с.28).
Ухвалюючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди від 04.10.2016 року припинено 08.12.2016 року. Незважаючи на вимогу позивача повернути об'єкт оренди через відмову від продовження договору оренди, відповідач майно не повернула та продовжила їм користуватися. Майно було повернуто 13.03.2017 року з наявними пошкодженнями, а саме, були демонтовані елементи конструкції об'єкту оренди, що завдало позивачу матеріальних збитків. За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України та вартості відновлювального ремонту і витрат за проведення будівельно-технічного дослідження.
Оспорюючи такий висновок суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах ФОП ОСОБА_2 посилався на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, вказує, що районний суд не врахував тієї обставини, що об'єкт оренди був повернутий 13.02.2017 року без будь-яких пошкоджень. Також, акцентує увагу на тому, що розмір завданих збитків позивачем не доведено.
При перевірці вищенаведених доводів апеляційної скарги судом встановлено наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України, кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.
01.11.2016 року ОСОБА_3 на адресу ФОП ОСОБА_2 був направлений лист (відправлення № 0406004533646) про відмову від договору оренди відповідно до приписів абзацу 2 частини 2 статті 763 Цивільного кодексу України. В даному повідомленні позивач вимагала повернути об'єкт оренди в місячний строк з дати отримання листа (а.с.23, 24).
Зазначене поштове відправлення було вручене адресатові 09.11.2017 року, відтак датою припинення дії договору оренди №1/16 від 04.10.2016 року є 08.12.2016 року.
Згідно висновку №1-01/12 від 01.12.2016 року експертного будівельно-технічного дослідження, складеного Українським центром судових експертиз, на дату дослідження стан збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу, що знаходиться на території ПАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод» за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова,8 можливо віднести до стану «Конструкції знаходяться у справному і працездатному стані, моральний знос не проявляється» і оцінити як «нормальний або задовільний». Фізичний знос при цьому становить 15% (а.с.30-42).
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Не зважаючи на вимогу позивача повернути об'єкт оренди через відмову від договору оренди, ОСОБА_2 майно, яке перебувало в оренді, не повернула та продовжила ним користуватись.
10.02.2017 року ОСОБА_3 звернулася до Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві, оскільки під час огляду об'єкта оренди нею було виявлено проведення робіт з демонтажу елементів конструкції об'єкту оренди (а.с.26).
Відповідно до акту прийому-передачі від 13.02.2017 року ОСОБА_2 передала об'єкт оренди - частину збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу загальною площею 180 кв.м, який ОСОБА_3 прийняла 13.03.2017 року (а.с.28).
Оскільки об'єкт оренди був частково демонтований за період користування ним відповідачем, з метою з'ясування вартості відновлювального ремонту ОСОБА_3 14.03.2017 року звернулась до експертної установи задля проведення експертного будівельно-технічного дослідження, вартість якого, відповідно до рахунку-фактури № СФ-000086 від 24.04.2017 року склала 12 900 грн. (а.с.56).
Згідно висновку експерта №52/1 від 24.04.2017 року за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеного Українською експертною компанією, вартість відновлювального ремонту збірно-розбірної металевої конструкції, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, складає 253 891,00 грн. (а.с.44-54).
Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач (орендар) продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчя протягом трьох місяців підряд.
У разі припинення договору найму, згідно зі ст. 785 ЦК України наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.
Умовами підпункту 3.3.1 пункту 3.1 Договору встановлено, що Орендар зобов'язаний нести матеріальну відповідальність перед Орендодавцем за збитки що виникли від порушення встановлених норм і правил експлуатації об'єкту оренди в процесі своєї діяльності.
Вартість відновлювального ремонту об'єкта оренди складає 253 891 грн., що, в розумінні ЦК України, є збитками, нанесеними майну позивача з вини іншої сторони, а тому підлягають стягненню в повному обсязі з відповідача.
Крім того, позивачем понесені додаткові витрати, пов'язані із залученням експерта для оцінки розміру матеріального збитку, завданого пошкодженням майна, що перебувало в оренді, у загальному розмірі 12 900 грн. (а.с.56). У розумінні положень статті 22 ЦК України дані витрати, які зробила позивачка для відновлення свого порушеного права є збитками, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок винних осіб.
Доводи апеляційної скарги щодо повернення орендованого майна в належному стані після закінчення договору та проведення поліпшення цього майна за власний рахунок не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Так, відповідно до контракту №2/12 від 03.12.2013 року ФОП ОСОБА_3, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_5 уклали контракт на виконання внутрішніх робіт по утепленню металевої конструкції (ангару), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, прокладання електропроводки, освітлення та встановлення електрообладнання, виготовлення та монтаж автоматичних підйомних воріт в цій конструкції. Визначені контрактом роботи виконанні якісно, в повному обсязі та в строк, визначений контрактом, про що складено акт приймання-передачі виконаної роботи від 25.12.2013 року (а.с.220-221, 222).
Дані документи судом апеляційної інстанції були прийняті в якості нових доказів відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, зважаючи на те, що у справі було проведено заочний розгляд і про дане заперечення відповідача стало відомо лише з апеляційної скарги. Відповідачка, в свою чергу, в порушення вимог статті 81 ЦПК України будь-яких доказів на спростування зазначеної обставини не надала.
Також, судом апеляційної інстанції перевірено посилання відповідача і на той факт, що ОСОБА_3 має декілька ангарів, які здаються нею в оренду. Відповідно до довідки ТОВ «Київський завод суднобудування та судноремонту» від 25.05.2018 року ОСОБА_3 орендує у Товариства згідно договору суборенди частину майданчика метало складу, загальною площею 180 кв.м, що використовується для встановлення тимчасової модульної споруди (ангару). Інші площі ОСОБА_3 не орендувала та не орендує на даному підприємстві (а.с.226).
Як зазначалося вище, після повернення майна позивачем було виявлено його пошкодження.
Дана обставина підтверджується висновком експерта №52/1 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження (а.с.44-49).
При проведенні натурного огляду об'єкта дослідження експертом було встановлено, що утеплення всередині профнастилу ангару було розібрано, електропроводка, прилади освітлення і силового обладнання та автоматичні підйомні ворота демонтовані. Окрім цього, на окремих листах профнастилу в наявності пошкодження у вигляді наскрізних отворів (а.с.49).
Зазначений висновок експерта відповідно до вимог статей 57-59 ЦПК України 2004 року є належним та допустимим доказом, який не спростований відповідачем.
Згідно з приписами статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
За змістом статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В даному випадку, тягар доказування щодо вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.
Свій процесуальний обов'язок відповідачка не виконала та не спростувала висновки суду щодо її вини у спричиненій шкоді позивачу.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до умов п. 2.1 Договору оренди майна №1/16 (ХХХ/16) від 04.10.2016 року з 05.10.2016 року орендна плата складає 5 400 грн. на місяць.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як зазначалось вище, датою припинення дії договору оренди №1/16 (ХХХ/16) від 04.10.2016 року є 08.12.2016 року.
ОСОБА_3 майно було фактично повернуто 13.03.2017 року.
Пунктом 6.5 договору оренди сторони погодили, що в разі припинення договору орендар сплачує орендну плату за всі дні оренди майна, тобто, останнім днем сплати орендної плати є день підписання сторонами акта приймання передачі про повернення об'єкта оренди і фактичного повернення майна орендодавцю.
Таким чином, заборгованість з орендної плати та неустойки відповідно до вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України до моменту фактичного повернення позивачці майна складає:
орендна плата за користування об'єктом оренди з 04.10.2016 року по 31.10.2016 року: 5400,00 грн.: 31 день = 174,1935 грн./день х 28 днів = 4 877,42 грн.;
орендна плата за користування об'єктом оренди з 01.11.2016 року по 01.11.2016 року в сумі 5 400,00 грн.;
орендна плата за користування об'єктом оренди з 01.12.2016 року по 08.12.2016 року: 5400,00 грн.: 31 день = 174,1935 грн./день х 8 днів = 1 393,55 грн.;
неустойка за користування об'єктом оренди з 09.12.2016 року по 31.12.2016 року: 5400,00 грн.: 31 день = 174,1935 грн./день х 2 х 23 дні = 8 012,90 грн.;
неустойка за користування об'єктом оренди з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року: 5400,00 грн.: 31 день = 174,1935 грн./день х 2 = 348,387 грн./день х 31 день = 10 800,00 грн.;
неустойка за користування об'єктом оренди з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року: 5400,00 грн.: 28 день = 192,8571 грн./день х 2 = 385,7142 грн./день х 28 днів = 10 800,00 грн.
неустойка за користування об'єктом оренди з 01.03.2017 року по 13.03.2017 року: 5400,00 грн.: 31 день = 174,1935 грн./день х 2 = 348,387 грн./день х 13 днів = 4 529,03 грн.
А всього заборгованість з орендної плати з урахуванням сум неустойки складає 45 812, 89 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1 889, 79 грн. та 3% річних в сумі 512, 17 грн.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, колегія суддів погоджується з наданими позивачкою розрахунками та вважає їх правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок відповідача по сплаті орендних платежів згідно п. 2.5. договору від 04.10.2016 року настав лише з 13 березня 2017 року не ґрунтуються ні на умовах договору, укладеного сторонами, ні на вимогах чинного законодавства. Представник відповідача, не заперечуючи в суді апеляційної інстанції факту припинення договору 08.12.2016 року та повернення майна в лютому 2017 року, будь-яких обґрунтованих пояснень щодо наявності заборгованості з орендної плати не надав. Зазначав, що всі розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, однак, належних письмових доказів цьому не надав.
Доводів щодо неправильності проведених позивачем розрахунків орендної плати, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних апеляційна скарга не містить.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
В той же час доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ФОП ОСОБА_2 про розгляд справи заслуговують на увагу суду.
Вирішуючи спір та ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, а тому суд розглядав справу за її відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Проте з вказаним висновком погодитися не можна.
Згідно частини 3 статті 122 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом трьох днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.
За змістом частини 5 статті 74 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) у разі не надання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
У відповідності до вимог статті 224 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) уразі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Повідомлення сторін про час та місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 74, 75, 76 ЦПК. Якщо ж в матеріалах справи немає доказів інформування відповідача про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином. У цих випадках не буде підстав для заочного розгляду цивільної справи.
Як убачається з матеріалів, зворотне повідомлення про вручення судової повістки, копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками відповідачу ФОП ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - матеріали справи не містять, напроти, поштове відправлення повернуто на адресу суду за закінчення терміну зберігання (а.с.74).
Отже, районним судом було порушено норми процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог статті 376 ЦПК України.
Враховуючи наведене, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог з урахуванням висновків суду першої інстанції, які є правильними в частині стягнення заборгованості за договором оренди майна та відшкодування збитків.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди майна та відшкодування збитків задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) кошти у сумі 315 005 (триста п'ятнадцять тисяч п'ять) грн. 85 коп. з яких: 253 891 грн. на відшкодування збитків, 12 900 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням будівельно-технічного дослідження, 45 812,89 грн. - заборгованості з орендної плати, 1 889,79 грн. - інфляційних витрат, 512,17 грн. - 3% за користування грошовими коштами; та понесені витрати по сплаті судового збору 3 150 (трьох тисяч ста п'ятдесяти) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
А.А.Пікуль
