ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18 травня 2018 року 17:04
Справа № 808/2291/16 Провадження №ПР/808/37/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.
третьої особи 3: ОСОБА_1;
та представників
позивача: ОСОБА_2;
відповідача: ОСОБА_3;
третьої особи 1: не з’явився;
третьої особи 2: не з’явився;
третьої особи 4: не з’явився;
третьої особи 5: ОСОБА_4;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом малолітньої особи ОСОБА_5, від імені якого діє мати ОСОБА_6
до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради
треті особи: 1. Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7
2. Відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради
3. ОСОБА_1
4. ОСОБА_8
5. ОСОБА_9
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов малолітньої особи ОСОБА_5, від імені якого діє мати ОСОБА_6 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ОСОБА_1, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо перереєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 48/155 та
- зобов'язати відповідача поновити реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 48/155 з ОСОБА_8 на малолітню особу ОСОБА_5, від імені якого діє мати ОСОБА_6.
Ухвалою суду від 28.07.2016 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 ухвалу суду від 28.07.2016 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 29.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 25.01.2017 закінчено підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2017. Також витребувано від відповідача додаткові докази.
Ухвалою суду від 21.02.2017 в якості другого відповідача залучено Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Витребувано від другого відповідача додаткові докази.
Провадження у справі неодноразово зупинялось.
04 липня 2017 року від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог (т.2 а.с. 134-141). У вказаній заяві позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області щодо перереєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
- зобов’язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради скасувати реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстроване на ім’я ОСОБА_8;
- зобов’язати Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради поновити реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_8 на малолітню особу ОСОБА_5 від імені якого діє мати ОСОБА_6.
Справа розглядається відповідно до уточнених (змінених) позовних вимог.
03 жовтня 2017 року, у зв’язку з припиненням здійснення повноважень судді Запорізького окружного адміністративного суду Нестеренко Людмили Олексіївни відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 12.09.2017 №2764/0/15-17 «Про звільнення ОСОБА_10 з посади судді Запорізького окружного адміністративного суду у відставку», справа №808/2291/16, у відповідності до вимог ст.ст.15-1, 26 КАС України, пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та розпорядження від 28.09.2017 №234 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», розподілена судді Бойченко Ю.П.
Ухвалою суду від 05.10.2017 справу прийнято до провадження.
За клопотаннями представників сторін провадження у справі неодноразово зупинялось.
Протокольною ухвалою суду від 04.12.2017 замінено неналежного відповідача - Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області (в зв’язку з державною реєстрацією припинення зазначеної юридичної особи) на належного відповідача - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради.
Ухвалою суду від 04.12.2017 залучено в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8 та ОСОБА_11.
Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».
У судовому засіданні 18 травня 2018 року на підставі ст.250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Представник позивача під час розгляду страви підтримувала заявлені вимоги в повному обсязі (з урахуванням наданих уточнених позовних вимог), просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечила в повному обсязі, з підстав викладених в письмових запереченнях та поясненнях просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судові засідання не з’являвся, про причини неявки суд не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав.
Представник відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради в судові засідання не з’являвся. Від третьої особи 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (т.1 а.с. 70).
ОСОБА_1 під час розгляду справи позовні вимоги підтримував в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні поясненням наданим представником позивача.
ОСОБА_8 в судове засідання 18.05.2018 не з’явилась. 15.05.2018 надала суду заяву якою просила постановити справедливе судове рішення, задовольнити позовні вимоги, а також винести ухвалу про встановлення у діях ОСОБА_12 та ОСОБА_13 складу злочину передбаченого ст.190 КК України, яку направити до прокуратури та поліції (т.3 а.с. 56).
Представник ОСОБА_9 проти заявлених позовних вимог заперечив, з підстав викладених в письмових запереченнях (т.3 а.с.54-55) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також представником третьої особи 5 заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_9 судові витрати, понесені нею на правничу допомогу у зв’язку з розглядом даної адміністративної справи (т.3 а.с. 62-63).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить суд (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог шляхом уточнення від 04.07.2017) визнати протиправними дії відповідача щодо перереєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV, зараз і далі за текстом в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон №1952-ІV) цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Пунктом 1 та пунктом 4 ст. 4 Закону №1952-ІV встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.9 Закону №1952-ІV Державний реєстратор:
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
З матеріалів справи судом встановлено, що 23 листопада 2015 року ОСОБА_14, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 на підставі довіреності № 551 від 22.11.2015, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_15, подала заяву про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3. Як підставу для скасування державної реєстрації нею до реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції було надано рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 вересня 2014 року у справі № 336/3206/14-ц, яке вступило в законну силу.
У резолютивній частині вказаного рішення суду зазначено наступне (т.1 а.с. 214-220):
Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 в його інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про визнання договору дарування квартири недійсними, витребування майна від добросовісного набувача-задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4 ,укладений 18.01.2012 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_1,посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 43.
Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_5,проведену на підставі договору дарування від 12.01.2014 р. посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 51.
Поновити реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_8 на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області від 29.03.2011 р.№ 22-1825/2011р.
В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1,про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_6, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 12.01.2014 р. за реєстровим № 51 - відмовити.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2014 апеляційна скарга ОСОБА_1 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 відхилена. Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.09.2014 залишено без змін (т.1 а.с. 221-223).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.05.2015 апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена. Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.09.2014 та Ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 25.11.2014 залишені без змін (т.1 а.с. 224-225).
Отже, рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18.09.2014 набрало законної сили.
Згідно з приписами ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 23.11.2015 №26394384 про скасування, внесено запис про скасування державної реєстрації для внесення запису про скасування державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 за номером 4220141 розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно, відкритого на об’єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 264858323101 / спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно/ (т.2 а.с. 35).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 24.11.2015 №26399142 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, проведено державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на квартиру, що розташована в АДРЕСА_7 (т.2 а.с. 59).
З урахуванням вищезазначеного рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, суд вважає, що державний реєстратор правомірно скасував реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_8) за ОСОБА_1 Також на підставі заяви поданої ОСОБА_16, яка діяла в інтересах ОСОБА_8 державний реєстратор обґрунтовано поновив право власності за ОСОБА_8 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, тим самим виконавши це судове рішення.
Також суд вважає необґрунтованим твердження представника позивача та ОСОБА_1 щодо наявності не припинених обтяжень (арештів) під час перереєстрації (поновлення) права власності за ОСОБА_8, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №9848425 від 12.01.2014, державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_1) (т.1 а.с.155). Також державний реєстратор зазначив, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відомості відсутні (т.1 а.с. 154).
Таким чином станом на 12.01.2014 обтяження на квартиру АДРЕСА_8 були відсутні.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна судом встановлено, що 21.02.2014 державним реєстратором внесено запис про накладення арешт на квартиру АДРЕСА_8 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.02.2014 по справі №336/11156/13-ц.
25.03.2015 державним реєстратором внесено запис про припинення обтяження майна на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2014 по справі №336/11156/13-ц (провадження №2/336/636/2014).
22.05.2014 державним реєстратором внесено запис про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_8 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2014 по справі №336/3206/14-ц.
27.02.2015 державним реєстратором внесено запис про припинення обтяження майна на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.02.2015 по справі №336/3206/14-ц.
Інші записи про внесення обтяжень на квартиру АДРЕСА_8, з 12.01.2014 по теперішній час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна – відсутні.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.02.2015 по справі №336/3206/14-ц скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_9, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2014 по цивільній справі №336/3206/14-ц (т.2 а.с. 150). Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23.07.2015 по справі №336/3206/14-ц, ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2014 скасовані з передачею питання щодо скасування заходів забезпечення позову до суду першої інстанції (т.2 а.с. 151). В описовій частині цієї ж ухвали зазначено, що «ОСОБА_8 і ОСОБА_1 звернулися до суду із заявами про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 16 травня 2014 року, і скасування арешту на спірну квартиру.
13 лютого ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про призупинення розгляду заяв про скасування заходів забезпечення позову у зв’язку із прийняттям судом касаційної інстанції до розгляду його касаційної скарги.
Ухвалами Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2015 року заяви ОСОБА_8 і ОСОБА_1 задоволені, скасовано арешт квартири 155, розташованої в будинку №48 по вулиці Чарівній, в м.Запоріжжі».
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.08.2015 по справі №336/3206/14-ц у задоволені заяви ОСОБА_8 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.09.2015 по справі №336/3206/14-ц, ухвала Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.08.2015 скасована. Також скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2014 та знято арешт з квартири АДРЕСА_10.
З урахуванням вищевикладених обставин вбачається, що з 12.01.2014 на квартиру АДРЕСА_10 було накладено два арешти, які були зняті на час проведення спірних реєстраційних дій, а саме:
- накладено арешт (обтяження майна) на квартиру АДРЕСА_8 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.02.2014 по справі №336/11156/13-ц, зазначене обтяження майна припинено на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 07.05.2014 по справі №336/11156/13-ц (провадження №2/336/636/2014);
- накладено арешт (обтяження майна) на квартиру АДРЕСА_8 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.05.2014 по справі №336/3206/14-ц, зазначене обтяження майна припинено на підставі ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 16.09.2015 по справі №336/3206/14-ц.
З реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_11; з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, а також інших матеріалів справи не вбачається інших не припинених обтяжень (арештів) на об’єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_8 під час поновлення (перереєстрацію) права власності за ОСОБА_8
В позовній заяві (т.2 а.с. 138) позивач стверджує, що арешт за заявою ОСОБА_1 не знято. Однак, позивачем, представником позивача та ОСОБА_1 не надано суду жодного документального доказу існування не знятого арешту (обтяження майна) на квартиру АДРЕСА_8, хоча це питання суд неодноразово з’ясовував під час розгляду справи. Представник позивача та ОСОБА_1 також не зазначили ні номеру справи, ні дати процесуального документу, яким, як стверджує позивач, накладено арешт, за заявою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_8, та який не знято на час здійснення оскаржуваних дій відповідача.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо перереєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Отже, є необґрунтованими і вимоги позивача щодо скасування реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що зареєстрована за ОСОБА_8 та поновлення реєстрації права власності за малолітньою особою ОСОБА_5, від імені якого діє мати ОСОБА_6, як похідні.
Також суд звертає увагу позивача на те, що спір щодо права власності на оспорювану квартиру між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вже розглянутий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя в порядку цивільного судочинства, рішення суду набрало законної сили і не було скасоване у касаційному порядку. Доказом цього є наявні в матеріалах справи копії цього рішення суду, ухвали Апеляційного суду Запорізької області та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином в задоволенні позову слід відмовити.
Що стосується заяви представника ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_6, яка діє від імені малолітньої особи ОСОБА_5 судових витрат на правничу допомогу в зв’язку з розглядом даної справи, то суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.І ст. 132 КАС України).
Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Як зазначено у ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.11 ст.139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Представник ОСОБА_11 просить суд стягнути з ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. В якості підстав стягнення зазначеної суми представник посилається на договір про надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2018 №29-01/2018, ОСОБА_4 виконаних робіт від 18.05.2018 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №1/18 від 29.01.2018 на суму 16000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.29 «Правил адвокатської етики», затверджених 09.06.2017 Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року, в договорі про надання правової допомоги можуть бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк, інше) та може бути визначений їх обсяг.
Як зазначено Свропейським судом з прав людини у п.268 Рішення по справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): «Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97. п.30. ECHR 1999-V).».
Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пп.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004.
В пункті 9 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2018 №29-01/2018 зазначено, що за виконання доручень за цим договором Клієнт зобов’язаний сплатити адвокату ОСОБА_4 гонорар. Гонорар розраховується за ставкою 40% від мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладання договору за одну робочу годину Адвоката.
Оплата у розмірі 16000,00 грн. здійснюється Клієнтом одним платежем в день укладання цього договору (п.9.1 Договору).
Кінцевий розрахунок Клієнта з Адвокатом здійснюється за результатами розгляду справи судом, на підставі акту виконаних робіт, який узгоджується та підписується Адвокатом та Клієнтом (п.9.2 Договору).
Таким чином при укладанні договору Клієнтом (ОСОБА_11М.) було сплачено, а Адвокатом (ОСОБА_4Г.) отримано гонорар в розмірі 16000,00 грн., що підтверджується квитанцію до прибуткового касового ордеру №1/18 від 29.01.2018, без встановлення фактичного обсягу робіт, які необхідно буде здійснити адвокату.
Тобто фактично представник ОСОБА_11 просить суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_11 суму гонорару, який був сплачений без розрахунку обсягу робіт та цін на них, за вищезазначеним договором.
Беручи до уваги що при сплаті гонорару було невідомо фактичний обсяг робіт за даним договором, суд визнає, що заявлені витрати не можна вважати ані неминучими, ані обгрунтованими (див., серед інших джерел, рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» (Nikolova v. Bulgaria) [GC], №31195/96. п.79. ECHR 1999 II).
Таким чином в задоволенні заяви представника ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_6 судових витрат слід відмовити.
За приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються
На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову малолітньої особи ОСОБА_5, від імені якого діє мати ОСОБА_6 відмовити.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_6 судових витрат – відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 04.07.2018.
Суддя Ю .П. Бойченко
