Справа № 303/7065/17
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 липня 2018 року м. Ужгород
апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Пилип Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду, ухваленого 04 квітня 2018 року головуючим суддею Куцкір Ю.Ю. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
встановив:
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася у суд з вказаним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1. На випадок своєї смерті її батько заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги по закону є вона ОСОБА_3 - донька спадкодавця, дружина спадкодавця - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5.
На початку червня місяця 2017 року позивач звернулася у нотаріальну контору з усіма документами для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6, однак, після перевірки її документів нотаріус повідомив їй, що її документи не в порядку і в неї не прийняли заяву про прийняття спадщини. Підставою стало те, що, у свідоцтві про шлюб її батьків та в її свідоцтві про народження, прізвище її батька було зазначено як ОСОБА_5. У зв'язку з наведеним позивач зверталася із запитами до архівних установ та Українського бюро лінгвістичних експертиз і в кінці вересня 2017 року отримала експертний висновок про те, що розбіжності у написанні прізвища її батька виникли внаслідок неоднозначної мотивації походження прізвища або неусталеності правил і принців міжмовного перетворення в ситуації контактного білінгвізму.
Після одержання експертного висновку позивач намагалася узгодити питання щодо прийняття спадщини зі спадкоємцем ОСОБА_5, який відмовився надавати письмову згоду на подання заяви про прийняття спадщини.
12.12.2017 року державний нотаріус Мукачівської ДНК В.В. Ергарт-Козар винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовивши у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_3 вважає, що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а саме, наявність розбіжностей в документах, які підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_3 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року - протягом трьох місяців.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04.04.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3, відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що неоднакове зазначення прізвища батька позивача в документах, не є істотними та непереборними труднощами, для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у встановлений законом строк та визнав такі причини не поважними.
ОСОБА _5 подав відзив на апеляційну скаргу де зазначає, що доводи на які посилається позивач, як на підставу задоволення позовної заяви є нічим іншим як намагання виправдати пропущений нею строк звернення до нотаріуса для прийняття спадщини. Вважає доводив викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності належного документу про те, що позивач є донькою спадкодавця абсурдними. А посилання апелянта на те, що він не бажав надати згоди на те, щоб позивач подала заяву до нотаріуса на прийняття спадщини є безпідставним, оскільки остання вимагала відмовитися від частки на спадщину на її користь, подавши про це заяву до нотаріальної контори. Вважає, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача не було поважних причин, які перешкоджали йому у визначений законодавством шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
А згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер батько позивача - ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Також установлено, що спадкоємцями за законом, на час відкриття спадщини, були позивач ОСОБА_3, дружина померлого - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка прийняла спадщину фактично, оскільки проживала та була зареєстрована на момент смерті з померлим та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину, подавши 29.03.2017 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
ОСОБА _3 заяву про прийняття спадщини, в строк передбачений статтею 1270 ЦК України, не подала.
12.12.2017 року державним нотаріусом Мукачівської ДНК В.В.Ергарт-Козар винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з пропущенням ОСОБА_3 строку для прийняття спадщини після смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6, так як вона не проживала постійно із спадкодавцем та не подала заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк (а.с. 13).
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З пояснень позивача та матеріалів справи слідує, що вона на початку червня 2017 року зверталася до нотаріальної контори, щоб подати заяву про прийняття спадщини, однак при дослідженні документів нотаріусом встановлено розбіжності у прізвищі померлого спадкодавця та позивачки.
Зокрема , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 16.11.1962 року ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року та її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 9).
ОСОБА _3 звернулася до державного архіву Закарпатської області та відповідно до довідки №П-2427/01-25 від 14.08.2017 року ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року (а.с. 50).
Відповідно до Експертного висновку №056/1081-m від 14.09.2017 року Українського бюро лінгвістичних експертиз встановлено, що з урахуванням зазначеного прізвища "Карпинець" та "Карпінець" попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок неоднозначної мотивації походження прізвища або неусталеності правил і принципів міжмовного перетворення в ситуації контактного білінгвізму, (а.с. 12).
З наведеного слідує, що у позивачки виникли об'єктивні труднощі щодо встановлення ідентичності розбіжностей у документах, які підтверджують її родинні зв'язки зі спадкодавцем. А звідси, колегія суддів дійшла до думки, що пропущення позивачкою шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини було пов'язано з істотними труднощами для неї, які полягали у встановленні ідентичності прізвищ спадкодавця та спадкоємця. А тому, ОСОБА_3 з об'єктивних причин не вчинила своєчасно дії з подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Однак , суд першої інстанції вищевказане до уваги не взяв та прийшов до помилкового висновку про те, що у позивачки не було поважних причин, які б перешкоджали їй звернутися до нотаріуса своєчасно із заявою про прийняття спадщини.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 квітня 2018 року, скасувати та ухвалити в справі постанову суду про задоволення позову ОСОБА_3.
Визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 року, протягом трьох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 24 липня 2018 року.
Суддя -доповідач
Судді
