КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2018 року № 810/2938/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київської області, треті особи гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, про визнання протиправними відмови, скасування дій та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, з позовом, в якому просить:
скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Київської області від 27.07.2017 № 10-13286/15-17-сг та № 10-13305/15-17-сг;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київської області скасувати записи у Поземельній книзі про зареєстровані земельні ділянки на гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київської області затвердити проект землеустрою та відведення ділянки у власність гр. ОСОБА_1.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративно суду від 30.08.2016 визнано протиправним рішення ГУ Держгеокадастру у Київській області, викладене у листі № К-7748/0-5584/6-16 від 20.04.2016, про відмову йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2, 0 га, що розташована у межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Київській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2, 0 га, що розташована у межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області.
На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 відповідачем надано дозвіл на розроблення зазначеного проекту землеустрою
Проект землеустрою був виготовлений 12.01.2017 та поданий до Броварського управління Держгеокадастру у Київській області для реєстрації кадастрового номеру.
Однак, державним кадастровим реєстратором рішеннями від 04.07.2017 № РВ-3200590182017, від 12.07.2017 № РВ-3200597872017 та від 02.08.2017 № РВ- 3200621462017 йому було відмовлено у погодженні проекту.
За цей час відповідачем було погоджено та зареєстровано за третіми особами земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, на яку був виготовлений ним проект землеустрою.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні кадастрового номеру на земельну ділянку та не погоджено проект землеустрою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Позивач та представник відповідача надали суду заяви, в яких просили розглядати справу у порядку письмового провадження.
Треті особи до судового засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відповідно до посвідчення серія УБД №065177, виданого 18.12.2015, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і подальшої безоплатної передачі у власність із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області, однак Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області йому було відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною відмовою, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладене у листі №К-7748/0-5584/6-16 від 20.04.2016, про відмову йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована у межах Русанівської сільської ради Броварського району Київської області та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2016 у справі №810/2099/16 позовні вимоги задоволено.
На виконання зазначеної постанови Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.12.2016 № 10-28280-15-16-сг позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
ДП «Центр державного земельного кадастру» Київської обласної філії Броварського районного виробничого відділу розробило проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Світильнянської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_1 (далі - Проект).
Позивачем 12.06.2017 подано до відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області разом з Проектом заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
Рішенням від 04.07.2017 № РВ - 320059018217 Державним кадастровим реєстратором відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: помилка площі. Площа, вказана у електронному документі (2 га), не співпадає з площею описаної геометрії (2, 0001 га).
Позивач 10.07.2017 повторно звернувся до відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру та відредагованим Проектом .
Рішенням від 12.07.2017 № РВ - 3200597872017 Державним кадастровим реєстратором відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: помилка площі. Площа, вказана у електронному документі (2 га), не співпадає з площею описаної геометрії (2, 0001 га).
Позивачем 24.07.2017 втретє подано заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру до відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах.
Рішенням від 02.08.2017 № РВ-3200621462017 Державним кадастровим реєстратором відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: ХSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1. Площа співпадає на 96, 432%. Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2 Площа співпадає на 0,2665%.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області за результатами розгляду клопотань громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наказами Головного управління від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.
ТОВ «НВФ Геокад» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Вказаний проект розглянуто експертом на надано висновок від 12.07.2017 № 4485/82-17.
Відомості про земельні ділянки 20.07.2017 внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_1.
За результатами розгляду клопотань громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наказами Головного управління від 27.07.2017 № 10-13305/15-17-сг та № 10-13286/15-17-сг затверджено зазначені проекти землеустрою та надані земельні ділянки у власність.
Право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано 17.10.2017.
Отже, наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.12.2016 , який був виданий позивачу, передував наказам наказами Головного управління від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг, виданих на користь третіх осіб.
Суд вважає, що відповідач, видавши накази № від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3, якими були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, вчинив дії, які порушуть права позивача на відведення земельної ділянки для наступного отримання її у власність.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №3551-ХІІ) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Матеріали справи свідчать про наявність у позивача статусу учасника бойових дій, що відповідачем не заперечується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються, зокрема, такі пільги як першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
З наведеного випливає наявність у учасників бойових дій права на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Крім цього, суд звертає увагу, що у відповідності до окремого доручення голови Держземагентства України від 01 липня 2014 року №349/3-14-0.1 щодо забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції, які ще не скористалися правом безкоштовної приватизації землі, зазначені особи мають першочергову можливість отримати у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва та для ведення особистого селянського господарства.
Також варто зазначити, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції та забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частиною другою статті 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Отже, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, належать до земель сільськогосподарського призначення. При цьому, можливість передання такої земельної ділянки у власність громадян прямо передбачена приписами статті 22 ЗК України.
Разом з цим, оскільки чинне законодавство не містить особливостей процедури виділення у власність громадян земель для ведення особистого селянського господарства, то, на думку суду, відсутні підстави стверджувати, що передбачення у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" першочергового права учасників бойових дій на виділення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва може бути перешкодою для отримання останніми земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні у справі "Беєлер проти Італії" від 05.01.2000 Європейський Суд зазначив, що поняття "майно" у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як "майно" в цілях даного положення.
Зміст конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі "Девелопментс ЛТД" проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання та можливість користуватися своєю власністю. Також, у цьому рішенні Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції може застосовуватися для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей у майбутньому.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч.6 ст 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
На думку суду, у розумінні частини шостої статті 118 ЗК України бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами позначається заявником або уповноваженою особою заявника на фрагментах планово-картографічних матеріалів, оскільки саме особа, яка зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, повинна зазначити бажане місце розташування земельної ділянки для надання можливості органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування встановити, до яких земель відноситься бажана земельна ділянка та до чиїх повноважень належить розпорядження цією земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 122 ЗК України вирішення питань про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на землях сільської, селищної, міської ради, але поза межами населеного пункту, у власність або у користування громадян належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.
На підставі пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 №24 Головне управління Держгеокадастру у Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.
Отже, зі змісту статей 118, 122 ЗК України, статті 50 ЗУ "Про землеустрій" слідує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.
У даному випадку суб'єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності щодо бажаної до відведення земельної ділянки є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, на яке покладено обов'язок у місячний строк розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї матеріали та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення.
Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно зі статтею 151 цього Кодексу.
Отже, відповідач, видавши наказ від 29.12.2016 №10-28280/15-16-сг щодо позивача, втратив своє право на подальше самостійне розпорядження земельною ділянкою до остаточного вирішення питання про надання ділянки у власність позивачу або відмову у такому наданні.
Видачею більш пізніших наказів від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 відповідач порушив права позивача на отримання земельної ділянки у власність, у тому числі першочергове право як учасника бойових дій.
Також слід зазначити, що на час видання наказів від 13.06.2017 третім особам погоджений проект землеустрою позивача вже неодноразово розглядався відповідачем.
Крім того, суд звертає увагу, що 11 липня 2017 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва надано дозвіл старшому слідчому СВ Дарницького управління поліції ГУ НП в м. Києві Танасійчуку О.В. або за його дорученням оперативним працівникам Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві доступ з правом на тимчасове вилучення оригіналів наказів про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність, у тому числі і наказів від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг , виданих стосовно гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3
Протоколом від 12.07.2017 року зазначені накази від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг та документи, на підставі яких видано накази, були вилучені.
Отже, знаючи про вилучення оригіналів документів 12.07.2017, відповідачем 20.07.2017 внесено до Державного земельного кадастру кадастрові номери на земельні ділянки, а 27.07.2017 затверджено проекти землеустрою та надано у власність земельні ділянки третім особам.
Конституцією України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, в тому числі і відповідача, ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.
Відповідач, видаючи накази від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, порушив, перш за все, принцип забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, оскільки, надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки декільком особам.
Також відповідач, приймаючи накази щодо передачі земельних ділянок третім особам, не врахував несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів позивача у разі затвердження проекту відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права на завершення процедури відведення земельної ділянки та йому завдана матеріальна шкода, оскільки позивач замовив роботи з виготовлення проекту відведення та сплатив кошти за його виготовлення. Тому накази Головного управління Держгеокадастру від 13.06.2017 № 10-10042/15-17 сг та № 10-10036/15-17 сг , видані стосовно гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 прийняті протиправно.
Як слідує з матеріалів справи наказами ГУ Держгеокадастру від 27.07.2017 № 10-13305/15-17 сг та № 10-13286/15-17 сг затверджено проекти землеустрою та надані земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 НОМЕР_2 у власність третім особам, які у свою чергу накладаються на земельну ділянку позивача.
Отже, оскаржуваними наказами відповідач позбавив можливості позивача завершити процедуру відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, суд вважає, що накази ГУ Держгеокадастру від 27.07.2017 № 10-13305/15-17 сг та № 10-13286/15-17 сг якими було затверджено проекти землеустрою та надані у власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є передчасними та такими, що прийняті всупереч вимогам законодавства та порушують права позивача у публічно-правовій сфері.
На підтвердження вказаної позиції можна навести практику Вищого адміністративного суду: постанова від 21.11.2013 справа № 2а/1870/7348/12; від 04.12.2012 справа №К-30041/10; ухвала від 05.12.2013 справа № 2а-3853/12/2070, а також Ухвала Верховного суду України від 30.06.2011 справа №6-16484св 10.
Відповідачем при винесенні оскаржуваних наказів було перевищено надані йому Конституцією України та Земельного кодексу України повноваження.
Згідно ст.1 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI ), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Частинами 1, 5 ст. 5 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України "Про адміністративні послуги", або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин та відповідають кваліфікаційним вимогам, зазначеним у частині третій цієї статті.
Згідно ч. 8 ст.9 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).
Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим (ч. 2 ст. 20 ЗУ "Про Державний земельний кадастр").
Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру визначено у ст. 21 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" .
Відповідно до ч. 1 цієї статті ЗУ "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру вносяться відомості про межі земельної ділянки :
на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;
на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Частиною 14 ЗУ "Про Державний земельний кадастр" визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.4 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:
- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;
- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;
- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки.
Таким чином, скасування у судовому порядку наказів про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельних ділянок тягне за собою й відповідні правові наслідки стосовно легітимності відомостей в Поземельній книзі, зокрема й стосовно земельних ділянок кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2.
У той же час, не скасована реєстрація відомостей у Державному земельному кадастрі щодо вказаних земельних ділянок позбавляє позивача можливості скористатись своїми правами.
Згідно з ч.1, 6 ст.16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагентство та його територіальні органи.
Згідно з ч.10 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:
- поділу чи об'єднання земельних ділянок;
- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
Водночас, відповідно до п.60 Порядку №1051 до повноважень державного кадастрового реєстратора віднесено скасовування записів у Поземельній книзі на підставі відповідного рішення суду.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача скасувати записи у Поземельній книзі стосовно зареєстрованих земельних ділянок на ім'я громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно.
При цьому суд зауважує, що чинним законодавством України щодо ведення Державного земельного кадастру не встановлено та не передбачено повноваження Державного кадастрового реєстратора виключати земельні ділянки з Державного земельного кадастру. Зазначеними нормативно правовими актами передбачено внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок.
Отже, зазначене питання не врегульовано законодавством, а відповідач має діяти лише на підставі та в його межах.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київської області від 27.07.2017 № 10-13286/15-17-сг та № 10-13305/15-17-сг, зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київської області скасувати записи у Поземельній книзі про зареєстровані земельні ділянки на гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київської області затвердити проект землеустрою та відведення ділянки у власність гр. ОСОБА_1, суд вважає їх передчасними, виходячи з наступного.
Відповідно п. 3 Наказу Держгеокадастру від 29.12.2016 № 10-28280/15-16-сг керівнику Управління Держгеокадастру у Броварському районі Київської області передбачено при надходженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах Світильнянської сільської ради Броварського району київської області ОСОБА_1 07.06.2017 був погоджений відповідно до ст. 186-1 ЗК України (висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ввід 07.06.2017 № 2199182-17), що свідчить про те, що проект відведення відповідав вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Однак, після звернення позивача до відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявами про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішеннями Державного кадастрового реєстратора від 04.07.2017 № РВ - 320059018217 та від 12.07.2017 № РВ - 3200597872017, було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки: помилка площі. Площа, вказана у електронному документі (2 га), не співпадає з площею описаної геометрії (2, 0001 га), а рішенням від 02.08.2017 № РВ-3200621462017 відмовлено з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: ХSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_1. Площа співпадає на 96, 432%. Перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2 Площа співпадає на 0,2665%.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки позивач не звертався до суду з позовними вимогами про визнання протиправними рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління від 04.07.2017, 12.07.2017 та від 02.08.2017, а також зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на яку позивачем виготовлено Проект, та такий відповідач як державний кадастровий реєстратор відділу у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та м. Броварах Головного управління у справі відсутній, тому суд не може вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача.
Суд звертає увагу, що законом не передбачено затвердження погодженого проекту землеустрою без реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а тому в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київської області затвердити проект землеустрою та відведення ділянки у власність гр. ОСОБА_1 слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Київської області від 27.07.2017 № 10-13286/15-17-сг та № 10-13305/15-17-сг.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київської області скасувати записи у Поземельній книзі про зареєстровані земельні ділянки на гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.
