УХВАЛА
01 серпня 2018 року
Київ
справа №815/3570/16
касаційне провадження №К/9901/53614/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" у липні 2016 року звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13.10.2016 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційного адміністративний суд постановою від 31.01.2017 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016. Прийняв у справі нову постанову якою адміністративний позов Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 №Ю-0000393800 - задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 №0000383800. В іншій частині адміністративний позов залишив без задоволення.
Офіс великих платників ДФС звернувся 11.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017. Також у касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного скарження при поданні касаційної скарги відповідач вказує на те, що кошти на сплату судового збору на початок фінансового року відповідно до витягу з тимчасового розпису асигнувань державного бюджету на 2017 рік були відсутні, тому податковий орган був позбавлений права сплатити судовий збір під час першого звернення із касаційною скаргою, тому вважає ці обставини поважними підставами пропуску строку на касаційне оскарження, а строк таким, що належить поновити.
При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 судом з'ясовано наступні обставини.
Так, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.04.2017 вперше подану касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.
Податковий орган звернувся повторно із касаційною скаргою до якої додав документ про сплату судового збору - платіжне доручення №1409 від 21.04.2017 на суму 10777,71грн., утім ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 вдруге подану касаційну скаргу повернуто скаржнику з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про доплату судового збору.
Відповідач звернувся втретє з касаційною скаргою, утім ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 таку касаційну скаргу повернуто скаржнику з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про доплату судового збору.
Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Належними доказами поважності підстав значного пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №815/3570/16 фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником обставин пропуску строку касаційного оскарження поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
До касаційної скарги відповідачем додано документ про сплату судового збору - платіжне доручення від 21.04.2017 №1409 на суму 10777,71грн. та платіжне доручення від 18.08.2017 №286192 на суму 5249,40грн.
Також у касаційній скарзі заявлено клопотання про зменшення суми судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Як зазначено вище, частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для зменшення розміру такої сплати, клопотання відповідача щодо зменшення суми судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом - липень 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928 VIII).
У відповідності до абзацу 3 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на дату звернення до суду з позовом - липень 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1,5% від ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
У справі подано позовну заяву майнового характеру - загальна оспорювана сума за податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2016 № 0000383800 та вимоги про сплату недоїмки №Ю-0000393800 складає 890394,39грн.
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Судове рішення податковим органом оскаржується в частині задоволених позовних вимог в загальній сумі 598761,99грн.
Таким чином, ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, складає: 598761,99 грн. х 1,5% = 8981,43грн.
Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 8981,43грн. х 200% = 17962,86грн.
Отже, відповідачу необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1935,75грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Символ звітності банку: 207.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:
обґрунтоване клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом;
документ про доплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Офісу великих платників ДФС у задоволенні клопотання про зменшення суми судового збору за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16.
2. Касаційну скаргу Офісу великих платників ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Одесі міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу - залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту и підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна
Л.І.Бившева
В.В.Хохуляк
