УХВАЛА
10 вересня 2018 року
Київ
справа №815/3570/16
касаційне провадження №К/9901/53614/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ :
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" у липні 2016 року звернулося до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13.10.2016 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Одеський апеляційного адміністративний суд постановою від 31.01.2017 скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2016. Прийняв у справі нову постанову якою адміністративний позов Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 №0000383800 та податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2016 №Ю-0000393800 - задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 08.06.2016 №0000383800. В іншій частині адміністративний позов залишив без задоволення.
Офіс великих платників ДФС звернувся 11.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017. Також у касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 01.08.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху на підставі вимог частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з ненаданням обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням підстав та наданням доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом, а також у зв'язку з невиконанням вимог частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з ненаданням документу про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.
Вказана ухвала Верховного Суду від 01.08.2018 була отримана відповідачем 20.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102923695963.
На виконання вимог ухвали від 14.06.2018 скаржником надано суду касаційної інстанції клопотання про продовження строку для усунення недоліків, в якому порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження.
Так , Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.04.2017 вперше подану касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.
Податковий орган звернувся повторно із касаційною скаргою до якої додав документ про сплату судового збору - платіжне доручення №1409 від 21.04.2017 на суму 10777,71грн., утім ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 вдруге подану касаційну скаргу повернуто скаржнику з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про доплату судового збору.
Відповідач звернувся втретє з касаційною скаргою, утім ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 таку касаційну скаргу повернуто скаржнику з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання документу про доплату судового збору.
При зверненні із касаційною скаргою вчетверте 11.06.2018 податковим органом долучено до касаційної скарги документ про сплату судового збору не в повному обсязі.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби як на підставу для поновлення строку касаційного оскарження вказує на те, що відсутність достатнього фінансування для сплати судового збору слугувала об'єктивною підставою пропуску строку касаційного оскарження. Вказані обставини були наведені скаржником у первинному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, що визнані ухвалою Верховного Суду від 01.08.2018 неповажними.
Скаржник обґрунтовуючи повторну заяву про поновлення строку касаційного оскарження іншими підставами та доказами, вказав, що не мав можливості здійснити сплату судового збору, оскільки значний час були арештовані рахунки Офісу великих платників податків ДФС.
У підтвердження вищенаведених обставин відповідач надає копії листів Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі щодо проведення безспірного списання.
Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку, зокрема виконавши вимогу про надання документу про сплату судового збору. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору №815/3570/16 у справі фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д.
Враховуючи факт повторних звернень відповідача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження податковому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору у справі №815/3570/16 за період з 19.04.2017 (дата повернення вперше поданої касаційної скарги) до 11.06.2018 (дата звернення з касаційною скаргою вчетверте).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Утім, особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для поновлення строку касаційного оскарження. Питання про сплату судового збору державними органами, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, врегульовано пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII, в якому покладено обов'язок щодо забезпечення відповідного фінансування державних органів на Кабінет Міністрів України.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
При вирішенні питання про продовження строку для усунення недоліків, суд виходить з наступного.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Як зазначено вище, частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог касаційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Скаржник не обґрунтовує, яким чином додатковий час сприятиме виконанню ухвали суду щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги по цій справі, а також скаржником не надано суду касаційної інстанції жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору у справі №815/3570/16.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В :
1. Відмовити Офісу великих платників податків ДФС в задоволенні клопотання про продовження строків для усунення недоліків касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16.
2. Відмовити Офісу великих платників податків ДФС у задоволенні клопотання про поновлення строку касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16.
3. Відмовити Офісу великих платників податків ДФС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі №815/3570/16 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги про сплату боргу.
4. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду
Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк
