У Х В А Л А
20 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 648/2419/13-ц
Провадження № 14-365цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СитнікО.М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Ситнік О. М. від участі у розгляді справи
за позовом Херсонського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Херсонське лісомисливське господарство» до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Білозерська РДА), ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів Ситнік О. М., Маляренка А. В., Ступак О. В. та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року у складі колегії суддів Колісниченка А. Г., Пузанової Л. В., Радченка С. В. та
УСТАНОВИЛА:
У червні 2013 року Херсонський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Херсонське лісомисливське господарство» до Білозерської РДА, ОСОБА_3 про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано розпорядження голови Білозерської РДА від 17 липня 2006 року № 727 «Про припинення права користування земельною ділянкою (вилучення)», від 22 лютого 2007 року № 159 «Про згоду щодо передачі в оренду земельної ділянки для сінокосіння», від 07 червня 2007 року № 548 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Білозерською РДА та ОСОБА_3, зареєстрований у Білозерському районному відділенні Херсонської регіональної філії Центру ДЗК 14 серпня 2007 року за № 4 АА 002362-040771400046. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути у власність держави земельну ділянку, площею 0,7 га, розташовану в адміністративних межах Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області із земель державної власності на території Кізомиської сільської ради Білозерського району Херсонської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів Ситнік О. М., Маляренка А. В., Ступак О. В. касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області відхилено. Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року залишено без змін.
15 серпня 2017 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час подання заяви, а саме неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження зазначеної підстави подання заяви заступник Генерального прокурора України посилається, в тому числі, і на постанову Вищого господарського суду України від 16 травня 2017 року у справі №909/837/16, в якій, на думку заявника, по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі касаційного суду цивільної юрисдикції, застосовані вказані норми матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року відкрито провадження у вказаній справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції вказаного Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року Верховний Суд України передав заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд судових рішень до Касаційного цивільного суду.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 360-2 ЦПК України у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України. Засідання є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин суддів від загального складу кожної з відповідних судових палат Верховного Суду України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки заява про перегляд подана заступником Генерального прокурора України з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (цивільної та господарської), тому за правилами статті 360-2 ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року справа повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
Зазначена справа надійшла до Великої Палати Верховного Суду 08 серпня 2018 року і цього ж дня відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями її було призначено судді-доповідачеві СитнікО.М.
09 серпня 2018 року суддею Великої Палати Верховного Суду Ситнік О.М. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 648/2419/13-ц у порядку статей 36, 37, 39 ЦПК України, яка мотивована тим, що вона вже брала участь у розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції.
Частиною другою статті 36 ЦПК України визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, якою унормовано недопустимість повторної участі судді у розгляді справи та перегляду суддею судових рішень, прийнятих за його участі.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За таких обставин, з метою уникнення будь-яких сумнівів у неупередженому розгляді заяви заступника Генерального прокурора України Великою Палатою Верховного Суду, забезпечення довіри учасників справи № 648/2419/13-ц до судових рішень Верховного Суду, заява судді Ситнік О. М. про самовідвід від участі у розгляді справи підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Заяву судді Ситнік О. М. від 09 серпня 2018 року про самовідвід від участі у розгляді справи № 648/2419/13-ц задовольнити.
Відвести суддю Ситнік О. М. від участі у розгляді справи № 648/2419/13-ц.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Ситнік
Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н.П. Лященко
В. В. Британчук О.Б. Прокопенко
Д. А. Гудима Л.І. Рогач
В. І. Данішевська І.В. Саприкіна
О. С. Золотніков О.С. Ткачук
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
