17.09.2018 Єдиний унікальний номер 205/1621/18
Провадження №2/205/1634/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2018 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Шавули В.С.
за участю секретаря Сербена О.Ю.
позивача ОСОБА_1, його представника за довіреністю ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_4,
представника третьої особи – ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей, ?
В С Т А Н О В И В :
У провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказана цивільна справа.
17 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_6 чинити їй перешкоди у побаченнях з малолітніми дітьми до набрання законної сили рішенням у даній справі; встановити обов’язок ОСОБА_6 надавати їй на побачення дітей відповідно до графіку (визначення тимчасового порядку побачення з дітьми): у період хвороби безперешкодне відвідування дітей за місцем їх фактичного знаходження (проживання); у свята: дні народження (самих дітей, матері, діда, бабусі), Новий рік, Різдво, Великдень; під час відпустки на строк від 7 до 21 дня, з правом виїзду за межі країни на оздоровлення, відпочинок та екскурсії; 2-3 рази на тиждень відвідувати з дітьми творчі та спортивні студії (малювання, танці, басейн тощо), дитячі заходи, розважальні установи; щоденно після дитячого садочку зустрічатися з дітьми та проводити з ними вільний час на дитячому майданчику (без присутності батька); з п'ятниці по неділю, два рази на тиждень, через тиждень, з ночівлями.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4, вимоги заяви підтримали.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним – ОСОБА_6 та його представник за довіреністю – ОСОБА_2, проти вимог клопотання заперечували та просили відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи – ОСОБА_5, в судовому засіданні проти вимог заяви заперечувала.
Суд, з’ясувавши обставини справи вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Встановлено, що в березні 2018 року ОСОБА_6 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей.
У квітні 2018 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_3 із зустрічним позовом до ОСОБА_6, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов’язку вчинити певні дії, тощо.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
З’ясувавши обставини по справі, дослідивши подані в обґрунтування заявленого клопотання докази, суд, вирішуючи питання щодо застосування такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти певні та встановлення обов’язку вчинити певні дії, приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, проте наявність існуючої реальної загрози невиконання чи утруднення виконання постановленого рішення суду по суті спору, ґрунтується виключно на припущеннях заявника та взагалі не стосується предмета спору.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд дослідивши матеріали заяви вважає вимоги заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 153 ЦПК України, суд –
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей, – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя В.С. Шавула
