Справа № 219/828/18
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., суддів Медінцевої Н.М., Хомченко Л.І., за участю секретарів судового засідання Азямова Є.М., Бібік Н.М., Кривошапко І.О., прокурорів Панченка В.В., Овчаренка О.Ф., захисника Косинського В.І., потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Артемівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12017050150002642 від 09 листопада 2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, працюючого різноробочим у ТОВ «Бахмутський розсадник», в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
09 листопада 2017 року на протязі дня ОСОБА_3 знаходився на роботі, а саме на території підприємства ТОВ «Бахмутський розсадник», яке розташовано за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Ягідне, вул. Садова, 51. Після виконання покладеної роботи, приблизно о 15 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 з метою перевдягання пішов до підсобного приміщення ТОВ «Бахмутський розсадник», розташованого за вказаною адресою, куди, приблизно о 15 годині 50 хвилин, зайшов його знайомий ОСОБА_2, також
працівник зазначеного підприємства. Під час перебування у підсобному приміщенні між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_2 почав
висказувати на адресу ОСОБА_3 образливі слова. Під час вказаного конфлікту ОСОБА_3 сидів на стільці та намагався підійнятися на ноги, але ОСОБА_2 не давав йому це зробити, вдаривши його кілька разів долонями по щокам та кулаками рук по тулубу. ОСОБА_3, обурившись на поведінку ОСОБА_2, дістав із сумки та взяв у праву руку кухонний ніж, після чого став вимагати від ОСОБА_2, щоб той залишив його у спокої. ОСОБА_2, в свою чергу, з метою продовження конфлікту став провокувати ОСОБА_3, вийшов з підсобного приміщення на вулицю, куди покликав останнього, і ОСОБА_3 також вийшов на вулицю слід за ним. Витягнувши з одягнутих на ньому брюк поясний ремінь та намотавши його собі на руку, ОСОБА_2 зі словами: «Узяв ніж, так роби!» почав розмахувати вказаним ременем перед ОСОБА_3, при цьому наніс ним останньому один удар по правій руці, а також декілька ударів по лівій руці, яку ОСОБА_3 виставив перед собою, намагаючись захиститися від ударів, та в область лівої лопатки. У відповідь на такі дії ОСОБА_3, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, але не маючи умислу на його вбивство, кухонним ножем, який він тримав у правій руці, наніс ОСОБА_2 два удари в область лівої лопатки та один удар в область нижньої третини грудної клітки зліва.
В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно 2 непроникаючих колото-різаних поранення в область лопатки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я, та одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням 6-8 ребер зліва, внутрішньої грудної артерії зліва, пошкодженням перикарда, яке, як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України визнав частково - в частині заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, так як наміру вбивати його він не мав, щодо обставин кримінального правопорушення пояснив суду наступне: з потерпілим ОСОБА_2 вони знайомі з 1991 року, підтримували дружні стосунки, разом навчалися у церковній школі в м. Донецьку, спілкувалися з ним постійно. У 2017 році, коли він працював у ТОВ «Бахмутський розсадник» в с. Ягідне Бахмутського району, ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням влаштувати його на роботу. Він допоміг йому влаштуватися на роботу ТОВ «Бахмутський розсадник», ОСОБА_2 тоді спиртні напої не вживав, працювали вони разом і все в їх стосунках було нормально. Приблизно наприкінці серпня 2017 року відносини між ними стали поступово погіршуватися, тому що ОСОБА_2 став постійно над ним посміхатися і жартувати, протиставляти себе у відносинах, намагатися зачепити його фізично. Оскільки ОСОБА_2 фізично сильніший, він став побоюватися його, однак будь-яких конфліктів з ним уникав, просто не хотів з ним спілкуватися. Він попросив бригадира не ставити їх працювати разом, що той і зробив, вони стали працювати окремо один від одного. 09 листопада 2017 року він приїхав на роботу, переодягся в робочий одяг та став працювати. Його знову відправили на роботу разом з ОСОБА_2, до 14.00 години вони грузили саджанці, а потім бригадир дав їм команду збирати сміття. Він збирав дрібне побутове сміття, а ОСОБА_2 не став цього робити і збирав будівельні дошки та метал. Приблизно о 15.50 годині він пішов у підсобне приміщення, куди також зразу прийшов ОСОБА_2 Останній, коли він сидів на стільці, став ображати його, висловлюватися нецензурно на його адресу, сказав, що він «стукач». В ході цього ОСОБА_2 підійшов до нього та кілька разів вдарив його долонями по щоках, а коли він спробував піднятися, то 2-3 рази вдарив його руками у груди, не даючи можливості піднятися. Однак він все ж таки піднявся, узяв зі своєї сумки у праву руку саморобний кухонний ніж з метою продемонструвати його ОСОБА_2 та дещо налякати його, щоб той залишив його у спокої та не чіплявся до нього. Тоді він ще не хотів спричиняти ОСОБА_2 жодних тілесних ушкоджень, а просто хотів його таким чином заспокоїти. Однак ОСОБА_2 став витягати зі своїх брюк поясний ремінь та зі словами «Іди сюди!» вийшов з підсобного приміщення на вулицю. Він (ОСОБА_3) пішов за ним та зупинився на виході з побутового приміщення, при цьому ніж він тримав у правій руці. ОСОБА_2, знаходячись на вулиці, стояв на відстані приблизно 1-1,5 метри обличчям до нього, поясний ремінь він тримав у руці. Зі словами: «Узяв ніж, так роби!», ОСОБА_2 став розмахувати перед ним ременем і вдарив його ним по правій руці. У відповідь на це він нахилив свою голову униз, підняв над нею та виставив уперед свою ліву руку, намагаючись захиститися від ударів, та пішов уперед на ОСОБА_2 Як пояснив ОСОБА_3, він не хотів і не мав умислу вбивати ОСОБА_2, а просто намагався захиститися від його протиправних дій і зупинити його. Що і як було далі, як і при яких обставинах, скільки разів і куди він вдарив ОСОБА_2 ножем, він не пам'ятає взагалі, все сталося дуже швидко. Отямився він лише тоді, коли відчув ляпаси по своїх щоках і почув слова начальника служби охорони ОСОБА_4: «ОСОБА_3, це я - ОСОБА_4, ти ж мене знаєш, заспокойся і вставай». Він побачив, що ОСОБА_2 лежить на спині на землі, а він сидить на ньому з ножем у правій руці, однак не зрозумів навіть, що сталося. Він зразу кинув ніж на землю, піднявся на ноги та пішов у підсобне приміщення. Спочатку він думав, що ОСОБА_2 підніметься та кинеться на нього, однак той не піднявся і сказав: «Він мені легеню пробив». Він був здивований і ці слова його шокували, оскільки не зрозумів навіть, що сталося. Потім він постійно знаходився у підсобному приміщенні та чекав приїзду поліції. Він згоден, що спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження ножем, проте вважає, що ці тілесні ушкодження були спричинені ним при перевищенні меж необхідної оборони.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 він знає давно, протягом тривалого періоду часу підтримував з ним дружні стосунки. ОСОБА_3 допоміг йому влаштуватися на роботу в ТОВ «Бахмутський розсадник», де вони стали працювати разом. 09 листопада 2017 року вони з ранку знаходились на роботі весь робочий день. Приблизно о 15 годині 45 хвилин він зайшов до побутового приміщення, де знаходився ОСОБА_3, який сидів на стільці. Він став звинувачувати ОСОБА_3 в тому, що той все розповідає бригадирові про нього, обізвав його «стукачем», при цьому підійшов до нього і вдарив його декілька разів долонями по щоках. ОСОБА_3 хотів підвестись зі стільця, але він не давав йому це зробити та ще декілька разів вдарив його руками у груди. Після цього ОСОБА_3 все ж таки піднявся зі стільця і він побачив, як той поліз до сумки. Він інтуїтивно вирішив, що ОСОБА_3 узяв із сумки ніж, тому став витягати зі своїх брюк поясний ремінь та вийшов з підсобного приміщення на вулицю, куди покликав ОСОБА_3 зі словами «Іди сюди». На вулиці перед підсобним приміщенням він намотав свій ремінь на праву руку та повернувся до ОСОБА_3, який також вийшов на вулицю та зупинився при вході в підсобку, при цьому він ще не бачив ножа у руці останнього. Він став розмахувати ременем перед ОСОБА_3 зі словами «Узяв ніж, так роби!» та вдарив його ременем по правій руці. ОСОБА_3 підняв свою ліву руку над головою, виставивши її перед собою, нахилив голову униз та пішов на нього. Тепер він уже чітко побачив, що ОСОБА_3 у правій руці тримає ніж, та вдарив його ременем ще кілька разів по лівій руці та в область лівого плеча. При цьому він став відходити назад, однак земля була мокрою, він послизнувся і в той момент, коли був дещо лівим боком до ОСОБА_3, відчув два уколи в область своєї лівої лопатки. Відразу повернувшись обличчям до ОСОБА_3, він відчув ще один укол в область грудної клітини зліва. При цьому ОСОБА_3 наніс йому всі три удари дуже швидко, однак наносив він їх не прицільно, а в хаотичному порядку, оскільки його ліва рука була над головою, а голова була нахилена вниз. Після цього він схопив ОСОБА_3 лівою рукою за його праву руку, а правою рукою схопив його за одежу спереду, потягнув на себе, в результаті чого вони обидва впали на землю. Він опинився лежачим не землі на спині, а ОСОБА_3 зверху на ньому. ОСОБА_3 нічого йому не говорив, більше його ножем не бив і не намагався цього зробити, утримував ніж у правій руці, при цьому ніж був направлений паралельно землі та лезом дещо вгору, а він продовжував тримати ОСОБА_3 лівою рукою за його праву руку. Потім до них підбігли працівники товариства ОСОБА_5, який також схопив праву руку з ножем ОСОБА_3 своєю рукою, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 сказав ОСОБА_3, щоб той підвівся та встав з нього, після чого ОСОБА_3 встав на ноги, кинув ніж на землю і відійшов у бік. Він сказав працівникам, що ОСОБА_3 його поранив ножем та пробив йому легеню. Потім була викликана бригада швидкої допомоги і його відвезли до лікарні, де зробили операцію. Пояснив також, що будь-яких претензій до ОСОБА_3 він не має, цивільний позов не пред'являє, оскільки сам винен у тому, що спровокував тоді конфлікт і затіяв сварку. Вважає, що ОСОБА_3 не мав наміру вбивати його, оскільки ніяких погроз на його адресу не висловлював, крім того, ОСОБА_3 в тій ситуації мав реальну можливість нанести йому ще декілька ударів ножем, якби дійсно хотів вбити його, однак він цього не зробив. Просив суворо не карати обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 09 листопада 2017 року, приблизно о 16 годині, він з боку гаражів прийшов до підсобного приміщення та побачив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стояли друг напроти друга на вході до підсобного приміщення. ОСОБА_3 стояв ближче до дверей, а ОСОБА_2 на вулиці. Сам момент початку конфлікту та момент нанесення удару він не бачив, побачив тільки ніж в руках у ОСОБА_3, потім ОСОБА_2 впав на спину на землю, а ОСОБА_3 на нього зверху, при цьому у нього у правій руці був ніж, направлений лезом паралельно тулуба ОСОБА_2, він був у неадекватному стані. Він (ОСОБА_5) підбіг до них і став своєю рукою тримати руку ОСОБА_3 з ножем. Потім підбігли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Свої дії ОСОБА_3 припинив сам, він підвівся, кинув ніж на землю та пішов у підсобку. ОСОБА_2 він не погрожував і нічого в його адресу не говорив. У ОСОБА_2 під футболкою на животі був поріз вище грудей. До приїзду швидкої допомоги ОСОБА_2 ніхто не чіпав.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 09 листопада 2017 року в кінці робочого дня він заїхав на територію розсадника, побачив двох людей біля підсобного приміщення, які вели себе неадекватно. Він разом із ОСОБА_6 підійшли до них, це були працівники розсадника ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які лежали вже на землі - ОСОБА_2 на спині, а ОСОБА_3 на ньому зверху. Біля них був ОСОБА_5, який тримав ОСОБА_3 за праву руку. ОСОБА_3 був у неадекватному стані, він підійшов до нього, узяв його руками за обличчя та долонями своїми поплескав його по обличчю, щоб той прийшов до тями. ОСОБА_3 впізнав його, піднявся сам і відійшов в сторону, при цьому він нікому, в тому числі й ОСОБА_2 не погрожував і нічого не говорив. Як пояснив ОСОБА_4, спочатку він ножа ніякого ні в кого не бачив, а коли ОСОБА_3 встав і відійшов, то побачив біля лежачого на землі ОСОБА_2 предмет, схожий на ніж. ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_3 його поранив, вони його оглянули та побачили під футболкою кров нижче ребер зліва, після чого була викликана бригада швидкої допомоги. ОСОБА_3 до приїзду працівників поліції залишався в підсобному приміщенні і нічого нікому не говорив.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що в один із днів у листопаді 2017 року, точної дати він не пам'ятає, вони з ОСОБА_4 стояли на КПП ТОВ «Бахмутський розсадник» і розмовляли. З підсобного приміщення в цей час вискочили двоє та стали штовхатись один з одним. Вони з ОСОБА_4 пішли до них і побачили, що ОСОБА_2 лежав на спині на землі, а ОСОБА_3 сидів зверху на ньому. Рядом був ОСОБА_5, який держав ОСОБА_3 за тулуб та за праву руку. Він теж схопив ОСОБА_3 за праву руку, коли побачив у ній ніж. ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_3, став питати у нього, чи впізнає він його, та змусив його встати. Останній кинув ніж на землю, підвівся та відійшов в сторону. ОСОБА_2 сказав, що ОСОБА_3 вдарив його ножем. Коди вони підняли футболку, то побачили, що в ОСОБА_2 в районі лівого підребер'я була рана і кров. ОСОБА_2 казав, що ОСОБА_3 вдарив його ще й у спину, але вони не стали його чіпати до приїзду швидкої допомоги.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 є її співмешканцем, вони проживають разом з 2013 року. Вона допомогла ОСОБА_3 влаштуватись на роботу в ТОВ «Бахмутський розсадний». За весь час, поки вона знає його, ОСОБА_3 вів себе нормально, не пив, не курив. Він неодноразово просив бригадира не ставити його в одну зміну з ОСОБА_2, оскільки, зі слів ОСОБА_3, між ними були натягнуті відносини, ОСОБА_2 його постійно зачіпав та ображав. Вона говорила ОСОБА_3, щоб він не чіпав ОСОБА_2, не зв'язувався з ним. Про події, які сталися 09.11.2017 року, вона нічого не знає, свідком цих подій не була.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює інженером-гідротехніком у ТОВ «Бахмутський розсадник». В один із днів у листопаді 2017 року, точної дати він не пам'ятає, всі робітники розсадника працювали до вечора, потім пішли переодягатись. Приблизно о 17 годині він почув галас, підійшов до підсобного приміщення, там стояли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В стороні стояв ОСОБА_3, а на землі лежав на спині ОСОБА_2, рядом з ним на землі лежав ніж по типу сапожного. У ОСОБА_2 на животі було ножове поранення нижче грудини. ОСОБА_3 при цьому нічого не говорив і нікому не погрожував, ОСОБА_4 завів його до підсобного приміщення. Через хвилин 7-10 приїхала швидка допомога та забрала ОСОБА_2 до лікарні.
Судом також досліджені надані стороною обвинувачення письмові докази, а саме:
- протокол огляду місця події від 09.11.2017 року з фототаблицею до нього, в ході якого була оглянута ділянка місцевості перед приміщеннями гаражів та побутовим приміщенням, що знаходиться на території підприємства ТОВ «Бахмутський розсадник» за адресою: Донецька область, Бахмутський район, с. Ягідне, вул. Садова, 47, та вилучені ремінь і предмет, схожий на ніж (т. 1 а.с. 126-134);
- протокол огляду предмету від 09.11.2017 року з фототаблицею до нього, в ході якого були оглянуті джинси, натільна білизна, футболка, водолазка, жилетка, які належать потерпілому ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 135-139);
- постанова по визнання речовими доказами від 09.11.2017 року, відповідно до якої предмет схожий на ніж, який упаковано до спец. пакету № 3411038; ремінь коричневого кольору, який упаковано до спец. пакету № 3411020; відрізок липкої стрічки СТ, який упаковано до спец. пакету № 341102; джинси, які упаковано до спец. пакету № 3478098; натільна білизна та футболка світло-фіолетового кольору, які упаковано до спец. пакету № 3478097; водолазка чорного кольору, жилетка темно-синього кольору, які упаковано до спец. пакету № 3478099, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (а.с. 140-141);
- квитанція № 027152 про передачу вказаних речових доказів на зберігання до камери речових доказів Бахмутського ВП (т. 1 а.с.142);
- постанова про визнання речовими доказами від 10.11.2017 року, відповідно до якої змиви з долонь рук ОСОБА_3 на марлевих тампонах визнано речовими доказами у кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 146);
- квитанція № 027375 про передачу вказаних речових доказів на зберігання до камери речових доказів Бахмутського ВП (т. 1 а.с.147);
- висновок експерта № 554 від 13.11.2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 садна на лівому ліктьовому суглобі та проекції лівої лопатки утворились від контакту з тупими твердими предметами можливо в строк і при обставинах, зазначених у постанові та які потребують для одужання не більше 6 діб відносяться до легких тілесних ушкоджень (згідно п. 1.5, п. 1.5.2, п. 2.3, п. 2.3.2 б, п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року) ( т. 1 а.с. 157);
- висновок експерта № 1549 від 21.12.2017 року, відповідно до якого на клинку та рукоятці представленого ножа (об'єкти №№ 1, 2) наявність крові не встановлена, при цитологічному дослідженні на ножі (об'єкти №№ 1, 2) клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені (т. 1 а.с. 159-160);
- висновок експерта № 1638 від 15.12.2017 року, відповідно до якого на доставлених для дослідження двох марлевих тампонах зі змивами з рук підозрюваного ОСОБА_3 (об. №№ 1, 2) наявність крові не встановлена ( т. 1 а.с. 162-163);
- висновок експерта № 1639 від 20.12.2017 року, відповідно до якого згідно висновку експерта № 1637 від 12.12.2017 р. кров ОСОБА_2 належить до групи В з ізогемаглютиніном ати-А, за ізосерологічною системою АВ0. На доставлених для дослідження натільній білизні (об. №№ 1-7) та футболці (об. №№ 8-11) знайдена кров. При визначенні видової приналежності, в даних слідах (об. №№ 1-11) виявлений білок крові людини. При серологічному дослідженні даних слідів виявлений антиген В, а в частині об'єктів (об. №№ 1,2,8,9) виявлений ще і ізогемаглютинін анти-А, що не виключає можливості походження слідів крові на натільній білизні та футболі від особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А. Одержаний результат дослідження не виключає можливості походження слідів крові на натільній білизні (об. №№ 1-7) і футболці (об. №№ 8-11) від потерпілого ОСОБА_2, група крові якого співпадає з встановленими на вищевказаних речах груповими властивостями (т. 1 а.с. 165-168);
- висновок експерта № 1637 від 12.12.2017 року, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВ0 (т. 1 а.с. 170-171);
- постанова про залучення речових доказів від 29.11.2017 року, відповідно до якої зразок крові потерпілого ОСОБА_2 визнано речовим доказом та залучено до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.с. 172);
- квитанція № 027376 про передачу вказаних речових доказів на зберігання до камери речових доказів Бахмутського ВП (т. 1 а.с.173);
- висновок судової психолого-психіатричної експертизи № 1360 від 22.11.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_3 виявляє органічний розлад особистості складного ґенезу (внаслідок повторних черепно-мозкових травм, метаболічної енцефалопатії). В період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_3 за своїм психічним станом міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) ОСОБА_3 не підпадає. В період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_3 не знаходився в тимчасово хворобливому стані (паталогічний афект, паталогічне сп'яніння, реакція «короткого замикання», сутінковий розлад свідомості і т.д.). В період вчинення інкримінованого діяння ОСОБА_3 не знаходився в стані фізіологічного афекту. Наявні індивідуально-психологічні характеристики, пов'язані з основним діагнозом, сприяли формуванню у ОСОБА_3 стану емоційного збудження в ситуації конфлікту з потерпілим. В теперішній час ОСОБА_3 повністю усвідомлює свої дії та керує ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 не потребує ( т. 1 а.с. 174-182);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.12.2017 року з доданим до нього DVD-диском, переглянутим у судовому засіданні, в ході якого свідок ОСОБА_5 розповів і на місці показав, як і при яких обставинах 09.11.2017 року він біля побутового приміщення на території ТОВ «Бахмутський розсадник», розташованого в с. Ягідне Бахмутського району Донецької області, побачив в руках у ОСОБА_3 ніж, як потім ОСОБА_2 впав на спину на землю, а ОСОБА_3 на нього зверху з ножем у правій руці, направленим лезом паралельно тулуба ОСОБА_2, як він та інші працівники - ОСОБА_4 і ОСОБА_6 заспокоювали ОСОБА_3 та як поводив себе останній при цьому (т. 1 а.с. 183-187);
- висновок експерта № 596 від 13.12.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було заподіяно 2 непроникаючих колото-різаних поранень в області лопатки і 1 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням 6-8 ребер зліва, внутрішньої грудної артерії зліва, пошкодження перикарда. Дані пошкодження утворились від впливу колючо-ріжучої зброї, яким міг бути і клинок ножа, можливо в зазначений в постанові термін. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва, як небезпечне для життя, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (згідно п.1.5, п.2.1,1 а, п.2.1.2, п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року). Непроникаючі колото-різані поранення в області лопатки потребують для одужання строк більш 6, але менш 21 дня, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я (згідно п.1.5, п. 1.5.1, п.2.3. п.2.3.2а, п.2.3.3 «Правил судово-медичного визнане ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.).
ОСОБА_2 було заподіяно 3 колото-різаних поранення: 2 в області лівої
лопатки та 1 в передній поверхні грудної клітки зліва. У момент заподіяння тілесних ушкоджень в область лівої лопатки ОСОБА_2 перебував задньою або лівою заднє-бічною поверхнею тіла до вістря клинка колючо-ріжучого знаряддя. У момент заподіяння поранення в область грудної клітини зліва ОСОБА_2 перебував передньою поверхнею грудної клітини до вістря клинка колючо-ріжучого знаряддя.
Поранення передньої поверхні грудної клітки зліва у гр. ОСОБА_2 могли утворитися за обставин, зазначених підозрюваним ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту за його участю від 11.11.2017 року.
Пошкодження у ОСОБА_2 могли утворитись за обставин, зазначених їм, як потерпілим під час слідчого експерименту за його участю від 13.12.2017 року (т. 1 а.с. 188-189);
- висновок експерта № 5-М від 09.01.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 було заподіяно 2 непроникаючих колото-різаних поранення в області лопатки і 1 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням 6-8 ребер зліва, внутрішньої грудної артерії зліва, пошкодження перикарда. Дані пошкодження утворились від дії колючо-ріжучого предмету, індивідуальні властивості котрого не відобразилися у пошкодженнях, але це не виключає можливість їх утворення від дії ножа, наданого на експертизу ( т. 1 а.с. 190-191);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.12.2017 року з доданим до нього DVD-диском, переглянутим у судовому засіданні, в ході якого свідок ОСОБА_4 розповів і на місці показав, як і при яких обставинах 09.11.2017 року він біля побутового приміщення на території ТОВ «Бахмутський розсадник», розташованого в с. Ягідне Бахмутського району Донецької області, побачив лежачого на спині на землі ОСОБА_2, а також зверху на ньому ОСОБА_3, працівника ОСОБА_5, який тримав ОСОБА_3 за праву руку, як він приводив до тями знаходившогося у неадекватному стані ОСОБА_3, як він після того, коли ОСОБА_3 піднявся на ноги та відійшов в строну, побачив на землі біля лежачого ОСОБА_2 предмет, схожий на ніж, як поводив себе ОСОБА_3 та як він та інші працівники побачили у ОСОБА_2 кров під футболкою нижче ребер зліва (т. 1 а.с. 192-196);
- протокол проведення слідчого експерименту від 13.12.2017 року з доданим до нього DVD-диском, переглянутим у судовому засіданні, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 розповів і на місці показав, як і при яких обставинах 09.11.2017 року між ним і ОСОБА_3 на території ТОВ «Бахмутський розсадник», розташованого в с. Ягідне Бахмутського району Донецької області, виник конфлікт та як і при яких обставинах ОСОБА_3 ножем спричинив йому тілесні ушкодження в районі лівої лопатки та грудної клітини зліва (т. 1 а.с. 197-202);
- протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2017 року з доданим до нього DVD-диском, переглянутим у судовому засіданні, в ході якого ОСОБА_3 розповів і на місці показав, як і при яких обставинах 09.11.2017 року між ним і ОСОБА_2 на території ТОВ «Бахмутський розсадник», розташованого в с. Ягідне Бахмутського району Донецької області, виник конфлікт, як поводив себе при цьому потерпілий ОСОБА_2, який спровокував цей конфлікт і бійку, та як і при яких обставинах він спричинив ОСОБА_2 ножем тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 203-209).
Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України - як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - умисне вбивство.
Заслухавши пояснення потерпілого, свідків, обвинуваченого, дослідивши письмові докази в їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та не погоджується з такою кваліфікацією дій обвинуваченого, виходячи з наступного:
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, органами досудового розслідування залишено поза увагою, що суб'єктивна сторона інкримінованого обвинуваченому злочину передбачає лише прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки і бажає їх настання. Якщо такий умисел не встановлено або особа діяла з неконкретизованим умислом, то такі дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи (п. 22) роз'яснив, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 визнавав сам факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 і стверджував, що не мав умислу на позбавлення його життя.
Зазначені твердження обвинуваченого не були спростовані і зібрані докази у кримінальному провадженні не містять даних, які б свідчили про намір ОСОБА_3 вчинити умисне вбивство ОСОБА_2
В ході судового розгляду встановлено, що 09.11.2017 року потерпілий ОСОБА_2 сам спровокував конфлікт з ОСОБА_3, якого він у підсобному приміщенні образив словесно і першим наніс йому декілька ударів долонями по щокам, а також руками у груди, потім покликав ОСОБА_3 на вулицю, де продовжив розвиток конфлікту та своїм поясним ременем наніс декілька ударів по рукам та в область лівої лопатки ОСОБА_3, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 у відповідь на такі образливі дії останнього, будучи в стані емоційного збудження в ситуації конфлікту з потерпілим. Про відсутність прямого умислу в обвинуваченого ОСОБА_3 на вбивство потерпілого ОСОБА_2 свідчать як показання самого обвинуваченого, та і показання потерпілого, який зазначив, що ОСОБА_3 наносив йому удари ножем не прицільно, а хаотично, нахиливши голову вниз та прикриваючись лівою рукою, яку підняв над головою. Про хаотичний характер нанесених ударів свідчить і те, що потерпілому ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи, були спричинені як легкі тілесні ушкодження, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я, - 2 непроникаючих колото-різаних поранення в області лопатки, так і тяжке тілесне ушкодження - 1 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням 6-8 ребер зліва, внутрішньої грудної артерії зліва, пошкодженням перикарда.
Про відсутність прямого умислу у обвинуваченого ОСОБА_3 на вбивство потерпілого ОСОБА_2 свідчить також те, що ОСОБА_3 після того, як потерпілий впав на спину на землю, не наносив йому більше ударів ножем і не намагався цього зробити як до того моменту, коли до них підбігли працівники ТОВ «Бахмутський розсадник» ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, так і після цього, а також не висловлював на адресу потерпілого ніяких словесних та інших погроз. На прохання ОСОБА_4 ОСОБА_3 сам добровільно піднявся, кинув ніж на землю, відійшов у сторону, після чого жодних протиправних дій щодо ОСОБА_2 не вчиняв. Таким чином, ОСОБА_3 мав реальну можливість продовжити свої злочинні дії та позбавити ОСОБА_2 життя, однак цього не зробив.
Вказані обставини встановлені у судовому засіданні та підтверджуються показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків.
Отже , з огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, хоча і завдав три удари потерпілому ОСОБА_2 загально-небезпечним знаряддям - ножем, в тому числі один удар у життєво-важливий орган, але при цьому діяв з неконкретизованим умислом, Спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізація спричинених ОСОБА_3 потерпілому тілесних ушкоджень, поведінка, що передувала події злочину, як обвинуваченого, так і потерпілого, який сам спровокував конфлікт, причина припинення обвинуваченим злочинних дій свідчать про відсутність у обвинуваченого прямого умислу на вбивство ОСОБА_2, тому його дії належить кваліфікувати за наслідками, які фактично настали.
Наявність тяжкого тілесного ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 підтверджено висновком судово-медичної експертизи.
Таким чином, дослідивши та оцінивши кожен доказ у справі з точки зору належності, допустимості, достовірності та всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, стороною обвинувачення не доведено, дії обвинуваченого органами досудового розслідування кваліфіковано не правильно, та приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, повністю підтверджується сукупністю вищенаведених, досліджених у судовому засіданні доказів.
Суд не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3 стосовно того, що тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 він спричинив із перевищенням меж необхідної оборони, оскільки з аналізу досліджених у судовому засіданні доказів чітко вбачається, що в обстановці, яка склалася 09.11.2017 року, ОСОБА_3 у стані необхідної оборони, в розумінні положень ст.36 КК України, не перебував.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не одружений, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає добровільне відшкодування ним завданого державі збитку на лікування потерпілого.
За таких обставин, враховуючи особу винного, думку прокурора, потерпілого, який просив суворо не карати обвинуваченого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення, співрозмірним скоєному кримінальному правопорушенню та попередить вчинення ним нових правопорушень.
Пред'явлений прокурором в інтересах держави в особі КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 2180,96 грн. підлягає залишенню без задоволення, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 добровільно відшкодована шкода у вказаному розмірі, що підтверджується копією квитанції від 14.08.2018 року.
Доля речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_2 у справі не заявлений.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 09 листопада 2017 року - з моменту його затримання.
До набрання вироком законної сили захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 2180,96 грн. - залишити без задоволення.
Речові докази:
- предмет, схожий на ніж, який упаковано до спец. пакету № 3411038; відрізок липкої стрічки СТ, який упаковано до спец. пакету № 341102, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області (квитанція № 027152), - знищити;
- ремінь коричневого кольору, який упаковано до спец. пакету № 3411020; джинси, які упаковано до спец. пакету № 3478098; натільну білизну та футболку світло-фіолетового кольору, які упаковано до спец. пакету № 3478097; водолазку чорного кольору, жилетку темно-синього кольору, які упаковано до спец. пакету № 3478099, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області (квитанція № 027152), - повернути потерпілому ОСОБА_2, а у випадку його відмови в отриманні - знищити;
- змиви з долонь рук ОСОБА_3 на марлевих тампонах, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області (квитанція № 027375), - знищити;
- зразок крові потерпілого ОСОБА_2, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області (квитанція № 027376), - знищити.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.11.2017 року арешт на ремень коричневого кольору, який належить ОСОБА_2 та який упаковано до спец. пакету № 3411020, предмет, схожий на ніж, який належить ОСОБА_3 та який упаковано до спец. пакету №3411038.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10.11.2017 року арешт на джинси, які упаковано до спец. пакету № 3478098; натільну білизну та футболку світло-фіолетового кольору, які упаковано до спец. пакету № 3478097; водолазку чорного кольору, жилетку темно-синього кольору, які упаковано до спец. пакету № 3478099, які належать ОСОБА_2
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий суддя: Р.Є. Дубовик
Судді : Н.М. Медінцева
Л .І. Хомченко
