П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2018 р.
м.Одеса
Справа № 815/4573/17
Категорія: 9.4
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.
П 'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Джабурія О.В.
суддів: Вербицька Н. В. , Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2017р. у справі № 815/4573/17 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" Матвієнко Андрія Анатолійовича, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА _2 звернувся з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю 3-ї особи – Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» Матвієнко Андрія Анатолійовича, в якому, просив суд:
– визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати в повному обсязі суми гарантованого відшкодування ОСОБА_2, як вкладнику, який має право на отримання суми гарантованого відшкодування за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «ІМЕКСБАНК» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №530001984 від 16.01.2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року;
– зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити в повному обсязі виплату ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) суми гарантованого відшкодування за договором №530001984 від 16.01.2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, як особі, на яку поширюється відшкодування коштів за вкладом в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Представники відповідача та 3-ї особи до судового засідання не з’явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. В матеріалах справи містяться заперечення на позов від відповідача та 3-ї особи.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині, що стосується ОСОБА_2 за договором №530001984 від 16.01.2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року.
Зобов’язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Загального переліку вкладників в частині відомостей про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ “ІМЕКСБАНК” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі договору №530001984 від 16.01.2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу(депозиту) від 20.01.2014 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з апеляційною скаргою.
Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :
16 січня 2015 року між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір № 530001984 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року на суму 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США, вкладний (депозитний) рахунок № 26306942100997/26307110053400, строком дії до 24 квітня 2015 року з нарахуванням 6 % річних за користування грошовими коштами (а.с. 12).
На виконання умов договору позивач, як вкладник, передав, а ПАТ «ІМЕКСБАНК» прийняв на депозитний рахунок грошові кошти, що підтверджується відповідною копією квитанції.
На підставі постанови Правління НБУ від 26.01.2015 року №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 26.01.2015 року №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким в ПАТ «ІМЕКСБАНК» з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «ІМЕКСБАНК» - Северина Юрія Петровича.
Тимчасову адміністрацію в АТ «ІМЕКСБАНК» запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23.04.2015р. строк проведення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015р.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 р. № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 27 травня 2015 р. № 105, «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» Северина Юрія Петровича строком на 1 рік з 27 травня 2015р. до 26 травня 2016р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 19.10.2015 року змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20.10.2015 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1697 від 01.09.2016 року змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» Матвієнко Андрію Анатолійовичу з 05.09.2016 року.
Ліквідаційну процедуру продовжено до 26.05.2018р.
Колегією суддів встановлено, що після закінчення строку дії вищезазначеного договору, позивач неодноразово звертався із заявами про виплату суми гарантованого відшкодування. В подальшому на звернення позивача щодо отримання суми гарантованого відшкодування, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєвим С.О. було листом вих. № 8357 від 20.11.2015 року повідомлено, що в період здійснення тимчасової адміністрації Уповноваженою особою була проведена перевірка укладених банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до вказаного листа, в результаті проведеної перевірки було встановлено, що до моменту запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК» було здійснено низку операцій (які за своєю правовою суттю є правочинами), які за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені підпунктом 7 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а нетиповий характер її вчинення – свідчити про намір клієнтів за штучно-створених підстав отримати задоволення своїх вимог з коштів Фонду.
До вказаного переліку потрапили і вкладні операції, що були проведені за участі позивача.
Також у зазначеному листі було зазначено, що результати перевірки було передано до правоохоронних органів, а виплати сум гарантованого відшкодування за вкладами тимчасово, на період здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «ІМЕКСБАНК», призупинено.
03 березня 2016 року позивачем в черговий раз було надіслано поштовим відправленням на адресу відповідача заяву про виплату суми гарантованого відшкодування за вкладом з додаванням до заяви копій паспорту та документа органу державної податкової служби про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 липня 2016 року № 02-036-29888/16 було повідомлено позивача про те, що належна сума гарантованого відшкодування за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК перерахована ОСОБА_2 грошовим переказом. Також повідомлено, що для отримання коштів необхідно звернутися з 15.07.2016 року в найближчу філію ПАТ «Кредобанк» з паспортом та довідкою органу податкової служби про присвоєння податкового номера. Перераховані кошти будуть знаходитись в установі банку до 24.08.2016 року.
При зверненні до ПАТ «Кредобанк» за отриманням суми гарантованого відшкодування, ОСОБА_2 було видано лише 285 (двісті вісімдесят п’ять) гривень 53 копійки замість гарантованої державою суми відшкодування, що складає 200 000 гривень.
Крім того, на звернення ОСОБА_2 щодо надання інформації щодо нього як вкладника ПАТ «ІМЕКСБАНК», Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» Гаджиєвим С.О. було надано відповідь листом від 03.08.2016 року № 5097, якою було повідомлено, що уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» на адресу Директора-розпорядника ФГВФО 29.02.2016 року за № 1143 було направлено лист «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування» з доданням змін до переліку вкладників на паперовому та електронному носіях, до яких було включено і ОСОБА_2
За таких обставин позивач вважає, що відповідач не здійснив встановлені законодавством дії щодо виплати йому в повному обсязі суми гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору по справі, яка розглядається, є бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», щодо невиплати в повному обсязі суми гарантованого відшкодування ОСОБА_2, як вкладнику, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором про приєднання до публічного договору банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, на підставі направленого уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» на адресу Директора-розпорядника ФГВФО 29.02.2016 року листа «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування» з доданням змін до переліку вкладників на паперовому та електронному носіях, до яких було включено позивача.
У спорах між вкладниками (фізичними особами без статусу підприємця) з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно оскарження бездіяльності щодо невиплати коштів як вкладнику, який включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, сторонами є фізична особа та Фонд.
При цьому спір між ними виник не з договірних відносин та, крім того, відповідно до законодавства Фонд не є правонаступником Банку.
Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Положеннями п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку – це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що ліквідація ПАТ «ІМЕКСБАНК» була розпочата та здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ліквідація зазначеної юридичної особи не пов'язана із визнанням її банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Закони України «Про банки і банківську діяльність» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають різні підстави та порядок припинення юридичних осіб, а також уповноважують різних суб'єктів на здійснення відповідної процедури.
Так, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для відкриття ліквідаційної процедури є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та ліквідацію.
Так, згідно ч.6 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних наведений у ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Вказана норма права пов'язує віднесення банку до категорії неплатоспроможних із наявністю у його діяльності певних порушень, які не обов'язково полягають у неможливості виконати зобов'язання перед вкладниками.
Таким чином, ліквідація банку здійснюється з інших підстав та за іншою процедурою, ніж визнання юридичної особи банкрутом господарським судом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Господарським судам, згідно ст.12 ГПК України, підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Такі майнові вимоги до Банку у даному позові відсутні.
Отже, судом першої інстанції було вірно визначено, що позивачем не зазначено про протиправні дії Банку стосовно відшкодування коштів з рахунку, відкритого на ім'я позивача за відповідною угодою. Позивач не подавав заяву та не є кредитором АТ «ІМЕКСБАНК», а останній не є стороною по справі, справу про банкрутство не порушено.
З огляду на те, що відносно ПАТ «ІМЕКСБАНК» не порушено та, відповідно до ч.6 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не могло бути порушено справу про банкрутство, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний спір не належить до підвідомчості господарського суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 3 Закону встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Статтею 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду №14 від 09.08.2012 року (далі - Положення).
Статтею 27 Закону, розділом ІІІ Положення Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.4-6 ч.4 ст.26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Згідно ч. 5 ст. 27 Закону протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Пунктом 4 розділу ІІІ Положення перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Відповідно до пункту 5 Положення та 6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Згідно з пунктами 2, 3 Положення та 4 розділу IV Положення Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН
Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру (Положення №14); затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Таким чином, складання переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню відноситься виключно до повноважень Уповноваженої особи Фонду. Виконавчою дирекцією Фонду затверджується реєстр вкладників відповідно до отриманого Переліку вкладників.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з листа Уповноваженої особи ФГВФЛ на ліквідацію АТ «ІМЕКСБАНК» від 03.08.2016 року № 5097, яким було повідомлено, що на адресу Директора-розпорядника ФГВФО 29.02.2016 року за № 1143 було направлено лист «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування» з доданням змін до переліку вкладників на паперовому та електронному носіях, до якого було включено ОСОБА_2
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частиною 3 статті 38 визначені підстави визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними.
Частиною 2 ст. 37 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Уповноважена особа Фонду має право, крім іншого, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
Колегія суддів враховує, що при складанні Загального реєстру, Фонд використовує виключно інформацію, що наявна у переданому уповноваженою особою Переліку вкладників. Законодавство не покладає на Фонд обов’язок враховувати під час затвердження Загального реєстру вкладників інші документи, окрім Переліку вкладників.
Крім того, колегією суддів встановлено, що 16.01.2015 року на день поповнення позивачем свого вкладу, для нього не діяло жодних обмежень щодо укладання та виконання договорів та здійснення банківських вкладів.
Постанова Національного банку України від 15.01.2015 року «Про віднесення ПАТ «Імексбанк» до категорії проблемних» також не містила обмежень для Позивача, оскільки не підлягала оприлюдненню та містила застереження тільки для працівників банку, мала на меті стабілізацію діяльності банку та відновлення його фінансового стану, також цією постановою прямо було передбачено здійснювати залучення коштів від фізичних осіб, однак в обсязі, що не перевищує обсягу таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі.
Статтею 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, колегія суддів враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про допущення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб бездіяльності щодо не затвердження реєстру вкладників АТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у частині, яка стосується позивача.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати в повному обсязі суми гарантованого відшкодування та зобов'язати Фонд виплатити таке відшкодування, колегія суддів зазначає наступне
Згідно з ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, тому суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача та задовольнити позов шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання Фонду затвердити додатковий перелік вкладників в частині затвердження у переліку вкладників позивача.
Стосовно зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити в повному обсязі виплату ОСОБА_2 суми гарантованого відшкодування за договором №530001984 від 16.01.2015 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, як особі, на яку поширюється відшкодування коштів за вкладом в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд першої інстанції вірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.
07.02.2017 року до ГСУ НП України надійшло клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» від 01.02.2017 року за №217 про звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, а саме рахунків 361 фізичних осіб відкритих у ПАТ «ІМЕКСБАНК», на яких безпідставно сформовані суми грошових коштів на загальну суму 55000000,00 грн., які є засобом вчинення злочину, оскільки дають можливість незаконно заволодіти грошовими коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у вигляді відшкодування, а отже, прямо використовуються для вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2017 року у справі № 757/8557/17-к4 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках 361 фізичних осіб, відкритих у ПАТ «ІМЕКСБАНК», заборонивши видаткові операції та/або інше їх використання, з наданням письмової інформації про суму коштів, на які накладено арешт на час надання ухвали для виконання, в тому числі на рахунку позивача.
Так, позивачем не надано рішення, яке набрало законної сили, щодо скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14.02.2017 року у справі № 757/8557/17-к4, повністю або в частині, що стосується ОСОБА_2
Отже, Фонд гарантування на час розгляду справи був позбавлений обов’язку щодо виплати позивачу коштів, що знаходяться на рахунку, відкритому у ПАТ «ІМЕКСБАНК», що перебувають під арештом за рішенням суду.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року – без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя
Джабурія О.В.
Судді
Вербицька Н. В. Кравченко К.В.
