308/3593/17
У Х В А Л А
09.11.2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого – судді: Данко В.Й.,
з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді, в приміщенні суду, клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про зупинення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину.
Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в судовому засідання заявив клопотання про зупинення провадження по даній справі. Мотивуючи дане клопотання вказує на те, що Ужгородським ВП ГУНП України Закарпатської області 29.08.2018 року за ознаками ст.190 КК України відкрито кримінальне провадження №2691 по факту заволодіння громадянином ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_2, а саме по факту, який безпосередньо стосується договору дарування квартири від 23.06.2016 року та укладеного ними ж Договору зобов’язання від 30.06.2016 року. А тому, просив суд зупинити провадження з розгляду даної справи до вирішення даної кримінальної справи.
Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти задоволення даного клопотання.
Заслухавши прояснення представника відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до п.9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Предметом позовних вимог у цій справі є Договір дарування квартири за адресою: м. Ужгород, вул. Легоцького, 15/34.
Згідно абз.3 п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті – неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Вирішуючи клопотання сторони представника відповідача про зупинення провадження у цій цивільній справі до розгляду та вирішення кримінального провадження за ознаками ст.190 КК України відкрито кримінальне провадження №2691 по факту заволодіння громадянином ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_2, слід зазначити, що вказане кримінальне провадження перебуває на досудовому розслідуванні, обґрунтована підозра відповідачу не пред’явлена, а тому зупинення даної справи буде порушувати строки розгляду через тривалість розгляду кримінального провадження, та загальним засадам цивільного судочинства в цілому.
Між тим, як вже було зазначено вище за вимогами п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України – суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що об’єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення кримінальної справи, яка перебуває на досудовому розслідувнанні, відсутня. Отже, в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 251, 253, 259, 260 ЦПК України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про зупинення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_7
