Справа № 645/3587/18
Провадження № 3/645/1370/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2018 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Шарко О.П., розглянувши матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КупАП
- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вищою осітою, працює на посаді начальника відділу АТ «Турбоатом», одруженого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
В с т а н о в и в:
В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції м.Харкова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення БД №158723 від 15.06.2018 року, ОСОБА_1, 15 червня 2018 року, приблизно о 13 годин 00 хвилин, керуючи автомобілем марки „Mazda - 6”, державний номерний знак НОМЕР_1, в районі будинку №247А/1, по Московському пр-ту у м.Харкові, не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, чим порушив п.п.13.1, 12.1 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «MAN – TGS 18.440», державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «GRAS –GS» , держаний номерний знак АХ 2720ХО під керуванням ОСОБА_2, який рухався попереду. Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками
У судовому засіданні ОСОБА_1 не погодився з оцінкою його дій працівниками поліції, заявив клопотання про призначення у справі судової авто технічної експертизи, пояснив суду, що 15 червня 2018 року близько 13 год. 00 хв. він, керуючи технічно справним незавантаженим автомобілем НОМЕР_3, рухався з боку центру м. Харкова в напрямку ХТЗ. За обраним маршрутом слідування йому необхідно було виконати розворот на перемичці між проїзними частинами пр. Московського зустрічного напрямку, розташованій поблизу шляхопроводу на пр. ОСОБА_3 (АЗС WOG пр. Московський, 247 «а»). Для цього він зайняв крайню ліву смугу проїзної частин свого напрямку, увімкнув показник лівого повороту і став знижувати швидкість для безпечного виконання наміченого маневру. Одночасно до місця розвороту наближався автомобіль НОМЕР_4, водій якого ОСОБА_4 вирішив виконати маневр розвороту із середньої смуги проїзної частини пр. Московського, тому жестом попросив його не заважати його діям. Він надав водію ОСОБА_4 можливість перетнути ліву смугу пр. Московського, впевнився в тому, що він обрав для руху праву смугу вказаної перемички, після чого став рухатися в побіжному йому напрямку лівою смугою перемички, на відстані біля 0,5 м. від лівого бордюру, що обмежував її ліворуч. Незважаючи на те, що ширина правої смуги була достатньою для пройду довгоміру і надавала можливість водію ОСОБА_5 одразу виїхати на середню смугу зустрічного напрямку, він спочатку зробив зупинку трохи не доїхавши до радіуса, що робить бордюрний камінь. Не розуміючи його наміри, ОСОБА_1 також зупинився на своїй смузі руху, ближче за задньої частини напівпричепа, тим більше, що оглядовість праворуч для мене була повністю обмежена вказаним великогабаритним транспортним засобом. Після зупинки водій ОСОБА_4, не переконавшись у безпеці своїх дій, в умовах наявності ліворуч автомобіля Mazda 6, поновив рух з одночасним маневром ліворуч, намагаючись виїхати одразу на ліву смугу руху проїзної частини зустрічного напрямку. Для цього водій ОСОБА_4 збільшив кут повороту, в результаті чого напівпричепа двома задніми колесами контактував з правою передньою частиною автомобіля Mazda 6, де виникли характерні механічні пошкодження і сліди ковзання направлені ззаду - наперед та справа - наліво, а уламки скла і пластмаси від обох транспортних засобів впали на дільницю проїзної частини на смузі його руху попереду автомобіля Mazda 6. На думку ОСОБА_1, при об’єктивній оцінці обставин даної ДНІ очевидно, що у її виникненні винний виключно водій ОСОБА_4, який під час поновлення руху і зміні напрямку пересування, в супереч вимогам п. 10.1 і 13.1 Правил дорожнього руху України (ПДРУ), не переконався в тому, що смуга проїзної частини, на яку він збирається виїхати, вільна на достатній відстані та не обрав безпечного бокового інтервалу з автомобілем Mazda 6. ОСОБА_1 зазначив, що своїми однобічними діями в дорожньо - транспортній ситуації, яка розглядається, не міг вплинути на розвиток подій, тому він стверджує, що з його боку відсутні порушення ПДРУ, які б перебували у причинному зв’язку із даною ДТП. Водій ОСОБА_4 висунув у свій захист, перекручену версію, а саме: Під час виконання розвороту він нібито одразу став рухатися по лівій смузі перемички, перед зустрічною проїзною частиною зупинився, переконався у відсутності автомобілів праворуч, поновив рух, вирівняв тягач, тоді у «сліпій зоні» побачив як напівпричеп його автомобіля чіпляє автомобіль Mazda 6, водій котрого нібито намагався об’їхати його ліворуч, після чого одразу зупинився. Але, на думку ОСОБА_1, пояснення водія ОСОБА_4 не відповідають дійсності, позбавлені формальної логіки, тому не можуть бути прийняти до уваги, з огляду на таке. На наданих ним фотознімках можливо побачити, що навіть після ДТП довгомір знаходиться на відстані на менше за 2,5 м. від лівої лівого бордюру, оскільки позаду нього розмістився автомобіль Mazda 6, а попереду - мікроавтобус служби БДР. При виконанні повороту ліворуч у водія довгоміру дійсно виникає обмеження оглядовості напівпричепу, але не ліворуч, а праворуч. Якби ОСОБА_1 намагався випередити водія ОСОБА_4 то напрямок утворення пошкоджень на автомобілі Mazda 6 був би протилежним, не ззаду - наперед, а спереду - назад. Незважаючи на заперечення щодо механізму Д ТП, викладеного водієм ОСОБА_4, працівниками поліції була складена схема Д ТП без дотримання масштабу, на якій автомобіль НОМЕР_4 зображені повністю на лівій смузі перемички, без вказівки розмірів і відстані від меж останньої, а прив’язка автомобілів - виконана аж до мосту, точність якої не могла бути належною, з урахуванням великої відстані до цього об’єкту.
Як вбачається з пояснень водія автомобіля ОСОБА_2, 15 червня 2018 року, приблизно о 13 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом «MAN – TGS 18.440», державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «GRAS –GS» , держаний номерний знак АХ 2720ХО він перестроювався на розворот в районі Московського пр-ту у м.Харкові, зайнявши крайній лівий ряд в сторону центру. Переконавшись, у відсутності транспортних засобів з правої сторони, продовжив рух, вирівнявши свій тягач, вийшов зі сліпої зони і побачив, як його напівпричеп, чіпляє автомобіль «Mazda 6», який намагався об’їхати його транспортний засіб з лівої сторони.
Під час проведення перевірки за результатами дорожньо-транспортної пригоди у справі була призначена автотехнічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_6.
Як вбачається з висновку комісійної судової транспортно – трасологічної та авто технічної експертизи за №18519/23189 від 31 жовтня 2018 року, в момент первинного контакту автомобіль «Mazda 6» своєю правою передньою частиною контактував з задньою лівою бічною частиною напівпричепа автомобіля ««MAN – TGS 18.440». Автомобіль Mazda знаходився у нерухомому стані або рухався з невеликою швидкістю. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля MAN ОСОБА_2. повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1 та 10.6 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля MAN ОСОБА_2 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 10.6 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля MAN ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.6 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди. Діями водія автомобіля «Mazda 6» ОСОБА_1 не визначалась технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, а цілком залежала від виконання вимог п.п.10.1. та 10.6 Правил дорожнього руху України водієм автомобіля MAN ОСОБА_2 В даній дорожньо – транспортній ситуації в діях водія автомобіля «Mazda 6» ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Згідно п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов’язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб’єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, суд враховує положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.
Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань.
Отже, після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з'ясувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.
Днем вчинення адміністративного правопорушення згідно матеріалів справи є 15 червня 2018 року.
На час проведення судового засідання тримісячний термін накладення адміністративного стягнення, визначений КУпАП сплинув.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час розгляду справи, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «ОСОБА_8 проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
На думку суду, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що з дня вчинення правопорушення минуло більше ніж три місяці, тому в силу ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1не може бути накладено, а адміністративна справа підлягає закриттю, у зв’язку з закриттям провадження, суд позбавлений встановити винність чи не винуватість ОСОБА_1в скоєнні інкримінованого йому правопорушення.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 247, 251, 252, 278 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КупАП, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.
Постанова в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
В іншій частині постанова оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :
