31.10.2018
Справа №489/5982/17
Провадження №2/489/884/18
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2018 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Животовою А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту її проживання із чоловіком без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, усунення від спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування вимог, зазначає, що з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'яти років, оскільки встановлення даного факту необхідно їй для прийняття спадщини після його смерті. Зазначає, що з 11 липня 2000 року вона з чоловіком придбали квартиру АДРЕСА_1 та спільно облаштували, купивши необхідні будівельні матеріали, меблі та предмети домашнього вжитку. ОСОБА_8, з виходом на пенсію, тяжко хворів на злісне новоутворення лівої легені, здоров'я якого з року в рік погіршувалося, та ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер. Відповідач не надавав ніякої матеріальної допомоги з 2006 року по 2017 рік на лікування, навіть не провідував його та не телефонував поцікавитися про стан його здоров'я. Вона займалася похованням покійного чоловіка ОСОБА_8. Коли звернулась до нотаріуса за прийняттям спадщини, їй було відмовлено, у зв'язку з тим що не було надано відомостей про спільне проживання зі скадкодавцем.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов. Так, в письмовому відзиві на цивільний позов представник відповідача зазначив, що позивачка вводить суд в оману, посилаючись на те, що нібито ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_8 з лютого 1999 року та в період проживання однією сім'єю придбали квартиру АДРЕСА_1. Дане твердження позивачки є неправдивим та нічим не підтверджується, оскільки ОСОБА_8 та той час перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, мав власну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та проживав там з дружиною та донькою. Доказів, що свідчили б про спільне проживання однією сім'єю позивача та померлого позивачкою не надано. В акті про проживання, на який позивачка посилається, прочитати можна лише те, що ОСОБА_2 проживала за адресою спірної нерухомості після смерті власника цього нерухомого майна ОСОБА_8 один день 22 ІНФОРМАЦІЯ_8 року. 11 липня 2000 року ОСОБА_8 дійсно придбав квартиру АДРЕСА_1 за грошові кошти сімейного бюджету, проживаючи в офіційному шлюбі з ОСОБА_9, який був зареєстрований з 30 червня 1973 року, актовий запис № 1844. Оформив правочин на своє ім'я, погодивши всі юридичні питання з дружиною за участю уповноваженої особи, що вчиняла правочин та зареєстрував право власності на придбане майно у Тимчасового реєстратора речових прав ММБТІ, після чого це нерухоме майно, придбане в шлюбі, стало вважатися спільною сумісною власністю їхньої подружньої пари. ОСОБА_8 з 2005 року по 2012 рік проживав в Кіровоградській області разом з матір'ю та братом. В ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_8 помер, судовим медичним експертом визначена причина смерті і послідовність патологічного стану, що призвело до смерті. В першу чергу - інтоксикаційний синдром (отруєння), в другу чергу - злоякісне новоутворення лівої легені, яке як вказує позивачка лікувалося не в стаціонарі, а амбулаторно. ОСОБА_8 поховано на батьківщині в Кіровоградській області за кошти родичів.
Ухвалою суду від 13 березня 2018 року позовні вимоги щодо усунення від права спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом виділені в окреме провадження.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивач вказує на те, що вона разом із ОСОБА_8 з лютого 1999 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3. З 11 липня 2000 року вона з чоловіком придбали квартиру АДРЕСА_1 та спільно облаштували, купивши необхідні будівельні матеріали, меблі та предмети домашнього вжитку. ОСОБА_8, з виходом на пенсію, тяжко хворів на злісне новоутворення лівої легені, здоров'я якого з року в рік погіршувалося, та ІНФОРМАЦІЯ_8 року помер. Відповідач не надавав ніякої матеріальної допомоги з 2006 року по 2017 рік на лікування, навіть не провідував його та не телефонував поцікавитися про стан його здоров'я. Вона займалася похованням покійного чоловіка ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_8 помер, свідчення чого є свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу № 163 від 11.07.2000 року та зареєстровано в реєстрі за № 121 від 27.07.2000 року.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 17.08.2017 року ОСОБА_8 на день смерті мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до акту про проживання підписаного сусідами від 22.05.2017 року ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно довідки виданої житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Південь» житлово-експлуатаційної контори № 14 від 30.05.2017 року за вих. № 1690 виданої на ім'я ОСОБА_2 про те, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_8, з 11 серпня 2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 року.
Відповідно до довідки від 02.01.2018 року за вих. № 3 виданою Новомиколаївською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області та розписки даною жителями села Степівка Бобринецького району Кіровоградської області про те, що ОСОБА_8 проживав без реєстрації біля матері ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 з 2005 року по 2012 рік.
На підставі лікарського свідоцтва про смерть № 1480 від 06.05.2017 року та довідки про причини смерті № 1480 причина смерті ОСОБА_8 злоякісне новоутворення лівої легені.
Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 497 від 06.05.2017 року ОСОБА_2 сплатила ритуальні послуги у розмірі 5400 грн.
Відповідно до розписки від 04.01.2018 року даною жителями села Кетрисанівка, Бобринецького району, Кіровоградської області, засвідченою секретарем Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Потюткою Т.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1; довідки виданої Українською православною Церквою Кіровоградської Єпархії Бобринецького району Свято-Троїцького храму с. Кетрисанівки від 04.02.2018 року за № 1 про те, що поховання ОСОБА_8 здійснювалося 08 травня 2017 року в с. Кетрисанівка, Бобринецького району, Кіровоградської області. Поховання проводив рідний брат ОСОБА_12
Згідно рахункової квитанції серії СЛКП № 003540 від 03.01.2018 року сплачено фізичній особі -підприємцю ритуальні послуги у сумі 7480 грн. та на підставі накладної № 8 сплачено готівковий рахунок ОСОБА_13
Згідно спадкової справи № 18/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_8, розпочатої 17 серпня 2017 року заяву про прийняття спадщини подавали ОСОБА_2, ОСОБА_4.
Приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Юрловою Т. Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.11.2017 року за № 225/02-31 у зв'язку з тим, що з наданих документів потрібно встановити факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року та ОСОБА_15
Приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Юрловою Т. Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.11.2017 р за № 243/02-14/18-2017 у зв'язку з тим, що факт проживання однією сім'єю не менш ніж п'ять років зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини, необхідно підтвердити рішенням суду.
У судовому засіданні допитані свідки зі сторони позивача.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_8 знала з 1998 року, працювала під його керуванням. У 2007 році ОСОБА_8 поїхав проживати до села та доглядати матір, після смерті його матері, він повернувся знову до м. Миколаєва. Їй відомо про те, що він проводжав та зустрічав позивачку з роботи. Вони завжди все робили разом.
ОСОБА_17 суду пояснила, що ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_8 Їй відомо про те, що ОСОБА_8 хворів, оскільки він зустрічав ОСОБА_2 з роботи. ОСОБА_8 переїхав до села та позивачка часто брала відгула на роботі, що їздити до нього в село.
ОСОБА_18 зазначила, що ОСОБА_2 знає з 1980 року, працювали разом з 1988 року. Їй відомо про те, що з 1998 року ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_8 У 2007 році ОСОБА_8 поїхав до села, доглядати матір. У 2000 році, вони придбали квартиру. ОСОБА_8 завжди зустрічав ОСОБА_2 з роботи та до своєї хвороби її проводжав на роботу. Коли ОСОБА_8 проживав в селі, ОСОБА_2 часто їздила до нього. У нас з ними були дружні відносини, ми часто ходили в гості. Про те, що ОСОБА_8 хворів, їй нічого не відомо.
ОСОБА_19 зазначила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 проживала разом з 2000 року, їздили разом до села та майже все робили разом. У ОСОБА_8 хворіла мати, в якому селі проживала мати ОСОБА_20, їй невідомо. ОСОБА_8 їздив до села доглядати за матірю, ОСОБА_2 їздила до нього в село. У 2000 році придбали квартиру, робили разом там ремонт. ОСОБА_20 вважав ОСОБА_2 своєю дружиною, хотів, щоб вони одружилися. ОСОБА_20 бавився з внуками позивачки. Про його хворобу вона не знала. ОСОБА_8 помер рік тому.
ОСОБА_21 повідомила суд про те, що ОСОБА_2 її матір. З 1993 по 1995 роки вони проживали в м. Миколаєві мікрорайон Соляні. ОСОБА_8 продав квартиру зі своєю колишньою дружиною та були зняті кошти з її книжки у розмірі 1000 грн. та купили з матір'ю квартиру АДРЕСА_1, куди вони переїхали проживати, зробили там перепланування та ремонт. ОСОБА_20 та її матір проживали разом до смерті ОСОБА_8 ОСОБА_8 допомагав доглядати внуків. Він не спілкувався зі своїми родичами.
ОСОБА_22 суду пояснила, що ОСОБА_8 отримував у нього пенсію протягом 16 років, оскільки працювала листоношею. ОСОБА_20 розповідав їй, що у нього був конфлікт з братом. Коли ОСОБА_8 захворів ОСОБА_2 завжди була порядом з ним. З січня 2017 року, вона приносила пенсію до ОСОБА_8 додому, завжди з ним спілкувалася. До нього ніхто з родичів не приїжджав.
У судовому засіданні допитані свідки зі сторони відповідача:
ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_8 є її чоловіку рідний брат. ОСОБА_8 проживав до серпня 2000 року зі своєю дружиною ОСОБА_6 та спільною донькою. У 2004 році ОСОБА_8 приїхав до матері в село та взяв кошти на купівлю квартири. Коли приїжджала до села ОСОБА_2, ОСОБА_8 її представив як співробітника. У 2005 році померла мати ОСОБА_20 та ОСОБА_23. У неї були ключі від квартири, яка знаходилася у м. Миколаєві та належала ОСОБА_8, коли вона туди приїжджала, то бачила, що ОСОБА_8 проживав сам. Він хотів квартиру здавати в оренду, а сам переїхати проживати до села. У ОСОБА_8 взагалі було багато жінок. ОСОБА_8 в останнє бачила в 2014 році. ОСОБА_2 бачила на могилі у ОСОБА_8.
ОСОБА_24 зазначив, що позивачку не знає. Знає тільки те, що у ОСОБА_8 була дружина ОСОБА_6. В квартирі у ОСОБА_8 в гостях не був. Не пам'ятає коли в останнє бачив ОСОБА_8.
ОСОБА_5 знає ОСОБА_2 виховувала її доньку. ОСОБА_25 та позивачку у тролейбусному парку. ОСОБА_20 говорив, що у нього не було стосунків з ОСОБА_2 З ОСОБА_8 спілкувалися по телефону, в останнє бачилися приблизно три роки тому. ОСОБА_8 купував квартиру сам коли знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. Їй відомо про те, що ОСОБА_8 проживав десь з 2002 року по 2012 рік у селі з матір'ю. позивачку жодного разу не бачила в селі.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до вимог ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу без виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.
Європейський суд з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 з лютого 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року. Встановлення факту проживання позивача та ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу стосується вирішення спору щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно відмітки у копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 її шлюб з ОСОБА_26, зареєстрований 12 червня 1981 року та на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ФП № 049743 припинений 12 січня 1999 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища сформованого 21.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_27 30 червня 1973 року (а.с. 63).
Згідно договору № 163 купівлі - продажу квартири від 11.07.2000 року, укладеному на Українській біржі нерухомості, ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_28 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу, сформованого 18.08.2017 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_29 розірвано 25 липня 2000 року (а.с. 62).
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї Постанови від 21.12.2007 р. N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просила, встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_8 з лютого 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року, тобто до моменту розірвання шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_9 - 25 липня 2000 року.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року № 6-2253цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів України.
Так на підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також ведення спільного господарства та придбання спірного майна, позивач просила взяти до уваги показання допитаних в судовому засіданні свідків та письмові докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на покази свідків, однак суд не бере до уваги такі свідчення, так як жодним свідком не наведено належних та допустимих доказів та як такі, що вказують на ту обставину, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
На підтвердження доводів проживання однією сім'єю позивач надала письмові документи, проте їх не можна вважати належними доказами, оскільки містять суперечливі відомості та не доводять факт проживання однією сім'ю.
Допитані свідки у судовому засіданні не підтвердили факт придбання квартири за спільні кошти та не підтвердили факту про ведення спільного господарства з ОСОБА_8, тим більш свідками та сторонами по справі не оспорював ся факт того, що ОСОБА_8 проживав у АДРЕСА_5 в період з 2005 року по 2012 рік, що підтверджується довідкою з Новомиколаївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 02.01.2018 року за вих. № 3 (а.с. 64).
Суд вважає, що достатніх доказів того, що в період вказаний позивачем вона вела з ОСОБА_8 спільне господарство, мали єдиний бюджет, взаємні права та обов'язки, разом працювали, отримували спільні доходи та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, матеріали справи не містять.
На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.
Аналіз вказаних норм закону, дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Тоді як ст. 60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.
Квартира придбана ОСОБА_30 під час офіційно зареєстрованого шлюбу, є спільним майном подружжя ОСОБА_30 та ОСОБА_31 згідно приписів статті 60 СК України.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, допитом свідків, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5.
Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7.
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «29» листопада 2018 року.
