Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42017101040000203 за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, одруженої, непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України,-
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нетішин Хмельницької області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.3 ст.307 КК України,-
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Києва, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.307 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора - ОСОБА_8
захисників - ОСОБА_9
ОСОБА_10
обвинувачених - ОСОБА_7
ОСОБА_6
ОСОБА_5
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017101040000203 від 19 жовтня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 307 КК України, повернуто прокурорудля усунення недоліків та виконання вимогКПК України.
Клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задоволено.
Застосовано на стадії підготовчого судового засідання до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній Установі Київському слідчому ізоляторі Міністерства юстиції України.
Встановлено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу, тобтодо 21 грудня 2018 року (включно).
Застосовано на стадії підготовчого судового засідання щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заборонено ОСОБА_6 до 23 грудня 2018 року залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 щодня з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин ранку наступної доби.
Зобов`язано ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду та у відповідності до ч. 5ст. 194 КПК України, покладено наступні обов`язки:
- не відлучатись із м. Києва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи.
Визначено термін дії обов`язків, покладених судом до 23 грудня 2018 року.
Роз`яснено ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арештупередано через прокурора для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого та зобов`язано останніх негайно поставити його на облік і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 у виді застави залишено без змін.
Покладено на обвинувачену ОСОБА_5 до 23 грудня 2018 року, у відповідності до вимог ч. 5ст. 194 КПК Українинаступні обов`язки, а саме:
- прибувати за першою вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Визначено термін дії обов`язків, покладених судом на обвинувачену ОСОБА_5 два місяці, а саме до 23 грудня 2018 року.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з чітким формулюванням обставин, які б відповідали правовій кваліфікації закону України про кримінальну відповідальність.
Також суд зазначив про те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, по кожному епізоду злочинної діяльності, що інкриміновано обвинуваченим, та формулювання обвинувачення в цій частині не містить часу, дати місця придбання ОСОБА_5 наркотичних засобів, а також наявна неконкретність пред`явленого обвинувачення по епізодам злочинної діяльності від 1 грудня 2017 року та 9 лютого 2018 року в частині визначення ваги наркотичного засобу, придбання якого інкриміновано ОСОБА_5 .
Крім того, в обвинувальному акті не зазначено ряд обставин, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, зокрема, орган досудового розслідування визначив правову кваліфікацію кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 306 КК України, але у формулюванні обвинувачення наведений виклад фактичних обставин про відкриття рахунків у банківських установах, тобто розміщення коштів від такої діяльності, що є однією з форм вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 306 КК України, проте вказана обставина не знайшла свого відображення при правовій кваліфікації дій обвинувачених.
Окрім того, суд вказав про те, що посилання, в обвинувальному акті як на доказ винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на висновок експертиз матеріалів, речовин та виробів, суперечить вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України.
Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про те, що у кримінальному провадженні приймались відповідні процесуальні рішення щодо включення слідчого ОСОБА_11 до групи слідчих, які б вказували про те, що слідчий ОСОБА_11 мав повноваження на здійснення процесуальних дій, та прийняття процесуальних рішень в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Окрім того, до обвинувального акта не долучено витяг з кримінального провадження із зазначенням групи слідчих на підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_11 , який проводив досудове розслідування.
Також суд вказав, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про те, що стороні захисту було повідомлено про можливість відкриття матеріалів кримінального провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу суду в частині повернення обвинувального акту скасувати, постанови нову ухвалу, якою повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції для проведення нового підготовчого засідання в іншому складі суду, в іншій частині ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про те, що обвинувальний акт містить відомості, які зазначені у положеннях ст. 291 КПК України, в тому числі детальний виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, з чітким формулюванням обставин, встановлених під час досудового слідства та які були відомі на момент складання обвинувального акту, із визначенням конкретної правової кваліфікації правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , з посиланням на положення законів і статті КК України, в межах диспозиції статей.
Також, як вказує прокурор, точні дата, час, місце та вага придбаної наркотичної речовини досудовим розслідуванням не виявилось за можливим встановити, але під час проведення контролю за вчиненням злочину встановлено вагу вилученої наркотичної речовини метадон із зазначенням часу, дати та місця, і тому в обвинувальному акті чітко зазначено маса фактично вилученої наркотичної речовини, а маса придбаної зазначається, як не меншу фактично встановленої.
Крім того, апелянт зазначає, що, на його думку, суд вийшов за межі своїх повноважень під час підготовчого судового засідання, оскільки вдався до аналізу правильності формулювання обвинувачення, проведенню судового слідства, наданню оцінки доказам та кваліфікації дій обвинувачених, що є неприпустимим та не є предметом підготовчого судового засідання.
Також, як зазначає прокурор, судом не враховано положення ст. 338 КПК України, відповідно до якого прокурор у разі встановлення під час судового розгляду нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого обвинувачується особа, має право змінити обвинувачення.
Апелянт вважає, що посилання суду щодо невірного формулювання обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 306 КК України, де наведено виклад фактичних обставин про відкриття рахунків у банківських установах, тобто, розміщення коштів від такої діяльності, що є однією з форм вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 306 КК України є хибним, оскільки мова йшла про використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних речовин з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, а не про розміщення коштів у банківських установах.
Окрім того, на думку апелянта, посилання в обвинувальному акті на висновки експертиз, як на доказ вини обвинувачених, не суперечить вимогам закону, оскільки посилання на висновки експертів є викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які були встановлені під час досудового слідства, та саме висновком експерта підтверджено предмет вчинення злочину.
Також, апелянт не погоджується з твердження суду про те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні будь-які процесуальні рішення, які б уповноважували слідчого ОСОБА_11 на здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні, а також відсутність в реєстрі відомостей про те, що стороні захисту було повідомлено про можливість відкриття матеріалів кримінального провадження.
Апелянт звертає увагу на те, що постановами першого заступника прокурора м. Києва від 15 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 42017101040000203 від 19 жовтня 2017 року змінено підслідність та доручено здійснення досудового розслідування СУ ГУ НП у місті Києві, призначено групу прокурорів зі складу прокурорів відділу прокуратури міста Києва (п. 166, 167 реєстру), а 25 травня 2018 року заступником начальника відділу СУ ГУ НП у місті Києві ОСОБА_13 досудове розслідування доручено старшому слідчому ОСОБА_11 , яким, того ж дня, направлено прокурору повідомлення про початок досудового розслідування (п. 168, 169 реєстру).
Окрім того, як вказує апелянт, висновок суду про недолучення до обвинувального акту витягу з кримінального провадження із зазначенням групи слідчих на підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_11 , який проводив досудове розслідування, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки не відповідають положенням ст. 291 КПК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які долучаються до обвинувального акта до початку судового розгляду.
Також прокурор вважає, що суд першої інстанції не врахував думку всіх учасників судового розгляду, які вважали за можливе призначити судовий розгляд, та знайшов тільки формальні підстави для повернення обвинувального акта прокурору, що не сприяє виконанню завдань, передбачених ст. 2 КПК України щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду.
Тому, на думку прокурора, підстави для повернення обвинувального акта відсутні.
Під час апеляційного розгляду прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, зазначивши про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі до 12 років, у зв`язку з чим, на думку прокурора, ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення, може переховуватись від суду. Окрім того, як зазначає прокурор, ОСОБА_7 може впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу на показання свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також прокурор зазначає про наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_7 не працює, тобто не має постійного джерела отримання прибутку. На думку прокурора, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, і лише перебування ОСОБА_7 під вартою зможе забезпечити запобігання можливості ухилення від суду.
Щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прокурор також просила продовжити запобіжний строк дії запобіжного заходу та обов`язків, покладених на обвинувачених, вважаючи, що саме такий запобіжний захід сто воно кожному з обвинувачених забезпечить виконання покладених на них процесуальних обов`язків.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу з доповненнями та доводи клопотання про продовження дії запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених, захисника ОСОБА_9 , який частково підтримав апеляційну скаргу та не заперечував щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дію запобіжного заходу, захисника ОСОБА_10 , який у вирішенні питання щодо апеляційної скарги та клопотань прокурора поклався на розсуд суду, обвинувачених, кожний з яких підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями та доводи клопотання прокурора, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора та клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.
Кримінальним процесуальним кодексом встановлені вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, та відомості, які він має містити.
Перелік вимог до обвинувального акту встановленийст.291 КПК України, є вичерпним, і передбачає те, що обвинувальний акт має містити відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд послався на невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки повернення обвинувального акту прокурору може мати місце лише за умови виявлення судом прямої невідповідності положень обвинувального акту вимогамст. 291 КПК України. Таких невідповідностей колегією суддів не встановлено.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , крім інших відомостей, викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Місцевий суд, повертаючи прокурору обвинувальний акт щодо обвинувачених, в ухвалі не зазначив, які саме вимогист. 291 КПКУкраїни не були дотримані прокурором при складанні даного обвинувального акту.
При цьому, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, місцевий суд має виходити й з положень ст. 22, ст. 26 КПК Українищодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обов`язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається під час судового розгляду на прокурора.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.ст. 338,339,340 КПК Українипрокурор уповноважений змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись підтримувати державне обвинувачення.
У разі, коли в ході судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального провадження або не знайдуть підтвердження фактичні обставини, які прокурор вважав доведеними, якщо не знайде підтвердження кваліфікуюча ознака складу злочину, в якому обвинувачується особа, або взагалі суд прийде до висновку про відсутність складу, події злочину або про недоведеність вини, тоКПК Українипередбачає процесуальні рішення, які приймаються в таких випадках.
Зазначені положення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не було враховано належним чином.
Посилання в ухвалі суду, яка на разі оскаржується, на те, що
- обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з чітким формулюванням обставин, які б відповідали правовій кваліфікації закону України про кримінальну відповідальність;
- виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, по кожному епізоду злочинної діяльності, що інкриміновано обвинуваченим, та формулювання обвинувачення в цій частині не містить часу, дати місця придбання ОСОБА_5 наркотичних засобів, а також наявна неконкретність пред`явленого обвинувачення по епізодам злочинної діяльності від 1 грудня 2017 року та 9 лютого 2018 року в частині визначення ваги наркотичного засобу, придбання якого інкриміновано ОСОБА_5 ;
- в обвинувальному акті не зазначено ряд обставин, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, та викладені обставини, які не знайшли свого відображення при правовій кваліфікації дій обвинувачених,
на думку колегії суддів, є такими, що суперечать засадам кримінального провадження, передбаченим ст..7, 8, 9, 10, 17, 20, 22, 23, 26 КПК України, а, окрім того, повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав, зазначених в ухвалі, яка оскаржується, суд вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом в стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змісту обвинувального акту щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та висунутого обвинувачення.
Окрім того, колегія суддів вважає, що посилання в ухвалі суду, як на підстави повернення обвинувального акту прокурору, на те, що:
- в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про те, що у кримінальному провадженні приймались відповідні процесуальні рішення щодо включення слідчого ОСОБА_11 до групи слідчих, які б вказували про те, що слідчий ОСОБА_11 мав повноваження на здійснення процесуальних дій, та прийняття процесуальних рішень в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні;
- до обвинувального акта не долучено витяг з кримінального провадження із зазначенням групи слідчих на підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_11 , який проводив досудове розслідування;
- реєстр матеріалів досудового розслідування не містить відомостей про те, що стороні захисту було повідомлено про можливість відкриття матеріалів кримінального провадження,
є необґрунтованими, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України, є додатком до обвинувального акту, а, окрім того, суд першої інстанції вказав на обставини, що стосуються проведення досудового розслідування, які підлягають перевірці саме під час судового розгляду кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання суду на порушення вимогст. 291 КПК України, як на підставу повернення обвинувального акту, є необґрунтованими, а тому ухвала місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Що стосується клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , то колегія суддів вважає його обґрунтованим, оскільки на даний час обставини, які слугували підставою для обрання та продовження строку дії запобіжного заходу, не змінились, так як обвинувачений на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, у зв`язку з чим продовжують існувати обґрунтовані ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 не працює, тобто, не має постійного джерела отримання прибутку, існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про залишення без змін застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає необхідним продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на 60 днів, тобто, до 10 лютого 2019 року включно.
Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання прокурора щодо продовження дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з урахуванням наявності ризиків, передбаченихст.177 КПК України, з метою запобігти спробам кожного з обвинувачених ухилитись від суду, продовжити злочинну діяльність, перешкодити встановленню істини по справі, з урахуванням особи кожного з обвинувачених, та вважає за доцільне продовжити застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби та залишити без змін запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_5 у виді застави з продовженням щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 строку дії покладених на кожного з них ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України,з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останніх, на 60 днів, тобто, до 10 лютого 2019 року включно
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року в частині повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 307 КК України, скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 лютого 2019 року включно.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави, продовживши строк дії обов`язків, покладених ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року, на 60 днів, тобто, до 10 лютого 2019 року включно.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, продовживши строк дії обов`язків, покладених ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року, на 60 днів, тобто, до 10 лютого 2019 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________________ _____________________________ ___________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
