ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2019 року
Львів
№ 857/4249/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гудима Л.Я.,
Довгополова Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,
представника позивача Шеремети В.О.,
представника позивача Шекули М.В.,
представника відповідача Деркача Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (прийняту у м. Рівне суддею Комшелюк Т.О.) про зупинення провадження в адміністративній справі №817/1383/18 за позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2018 року Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУДФС у Рівненській області) звернулося до суду із позовом та просило стягнути кошти з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (далі - «Рівнеоблводоканал», Підприємство), який має податковий борг, з його рахунків у банках.
У ході розгляду справи 12.11.2018 Підприємство подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі за цим позовом на підставі пункту третього частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Клопотання обгрунтоване тим, що предметом позову у цій справі є стягнення коштів з банківських рахунків Підприємства, зокрема на суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період з грудня 2016 року по січень 2017 року. Підприємство отримує субвенції з державного бюджету на погашення різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання і водовідведення та тарифами на вказані послуги, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» перерахування цієї субвенції здійснюється із загального фонду державного бюджету в обсязі, що відповідає обсягу надходжень від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього розстроченого (відстроченого) боргу), та спеціального фонду державного бюджету за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 цього Закону, що сплачуються підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на суму заборгованості, що не була відшкодована станом на 1 січня 2016 року, з урахуванням проведених у минулих роках розрахунків.
Тобто, погашення заборгованості з ПДВ здійснюється ним за рахунок субвенції на відшкодування різниці між фактичною вартістю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та тарифами на вказані послуги, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Так, ним укладено договори з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) та Департаментом житлово-комунального господарства енергетики та енергоефективності Рівненської ОДА про організацію взаєморозрахунків для перерахування відповідачу субвенції від 24.07.2017 №3, від 11.09.2017 №4, від 12.10.2017 №5 та від 14.12.2017 №6, за умовами яких перерахування коштів субвенції здійснюється на підставі рішення Міністерства фінансів України (далі - Мінфін).
Проте, станом на вересень 2018 року Мінфіном не було прийнято рішення про перерахування йому коштів субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до вказаних договорів. Тому Підприємство звернулося до суду з позовом до Мінфіну про зобов'язання його прийняти відповідне рішення.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 у справі №1740/2332/18 відкрито провадження за цим позовом, тобто, є об'єктивно неможливим розгляд цієї справи до вирішення адміністративної справи №1740/2332/18.
У зв'язку з цим Підприємство просить зупинити провадження у цій справі до набрання законної сили судовими рішеннями у адміністративній справі №1740/2332/18.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року клопотання Підприємства задоволено.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції погодився з твердженням відповідача про наявність об'єктивної неможливості розгляду справи№817/1383/18 до вирішення справи № 1740/2332/18, оскільки ці справи є пов'язаними, а прийнятим за результатами розгляду справи №1740/2332/18 рішенням будуть встановлені обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема щодо розгляду позовної вимоги про стягнення коштів з банківських рахунків відповідача на суму податкового боргу зі сплати ПДВ в розмірі 18119867,65грн.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність обставин, які унеможливлюють продовження судового розгляду у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №1740/2332/18.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржило ГУ ДФС у Рівненській області, яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та за невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи. Тому просило скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції не грунтується на фактичних обставинах справи та нормах процесуального права. Зазначив, що суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини справи, які предметом судового розгляду. Вказує, що вищезазначені справи не є пов'язаними, оскільки джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу; просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, покликаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Питання зупинення провадження у справі регулюються статтею 236 КАС України.
Пунктом 3 частини першої цієї статті встановлено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Судом встановлено, що предметом спору справи №817/1383/18 є стягнення податкової заборгованості. Предмет спору справи №1740/2332/18 є зобов'язання Мінфіну прийняти рішення про перерахування РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до укладених Договорів.
Податкова заборгованість відповідача в сумі 18548190,15 грн виникла на підставі податкових декларацій з ПДВ і податку на прибуток та податкових повідомлень-рішень, прийнятих позивачем за результатами перевірок, і аж ніяк не на підставі договорів від 24.07.2017 №3, від 11.09.2017 №4, від 12.10.2017 №5 та від 14.12.2017 №6, а тому ці справи не є пов'язаними між собою.
Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 87.1 ст.87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції не було враховано наявність у відповідача інших джерел погашення податкового боргу.
Також суд першої інстанції не навів в ухвалі від 14.11.2018 у справі №817/1383/18 обґрунтування тієї обставини, що зібрані у цій справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Покликання Підприємства у відзиві на апеляційну скаргу на приписи пункту 87.1 статті 87 ПК України щодо джерел погашення податкового боргу та підпунктів 9.2 Договорів про організацію взаєморозрахунків доводів апеляційної скарги не спростовують, при тому, що приписи цих Договорів стосуються лише добровільних взаєморозрахунків з погашення заборгованості і не стосуються тих, які вчиняються у примусовому порядку.
За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні як об'єктивні, так і правові підстави для зупинення провадження у справі, при тому, що ні відповідачем, ні судом першої інстанції не зазначено, а судом апеляційної інстанції не встановлено інших обставин щодо об'єктивної неможливості розгляду справи на підставі зібраних у справі доказів.
Відповідно до приписів частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, висновок суду першої інстанцій про зупинення провадження в цій справі є помилковим й таким, що постановлений з порушенням норм процесуального права та за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а тому ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у цій справі необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року про зупинення провадження в адміністративній справі № 817/1383/18 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Р. Й. Коваль
судді
Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Постанова складена у повному обсязі 07 лютого 2019 року.
