2/130/26/2019
130/2319/17
У Х В А Л А
15.02.2019 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Заярного А.М.,
за участі: секретаря Буга Р.М.,
позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 (правонаступників ОСОБА_5) до ОСОБА_6 про визнання недійною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та їх скасування,
В С Т А Н О В И В :
15.02.2019 судом залучено як правонаступників позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ОСОБА_2.
15.02.2019 позивачі подали суду заяву про забезпечення позову. В заяві просили вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, 3-й тупик Центральний, 16 та на земельну ділянку площею 3,8121 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 0521055300:06:002:0078, розташованої за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Браїлівська селищна рада.
Заява аргументована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. В даний час відповідачка приймає заходи з продажу даного будинку та передачі землі в оренду, що свідчить про бажання останньої зробити розгляд даного спору неможливим.
Заява про забезпечення позову оплачена судовим збором. Копія заяви надана представнику відповідача.
В судовому засіданні позивачі та їх представник ОСОБА_3 заяву підтримали. Вказали, що крім їх слів, доказів наміру продажу майна про яке йдеться та передачі його в оренду немає.
Представник відповідача ОСОБА_4 заперечила проти заяви з тих підстав, що докази спроб продажу зазначеного майна відсутні, відповідач доступу до спірного майна насправді немає. Накладення арешту на зазначене майно є недоцільним та буде порушувати права її довірителя ОСОБА_8 на користування власністю.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову приходить таких висновків.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Як визначено в частині 3 цієї Статті, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Відповідно до змісту пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як відповідно до закону підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
В Україні на даний час діє заборона на продаж землі сільськогосподарського призначення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов’язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов’язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК).
Позивачем суду не надано жодного доказу в обґрунтування своєї заяви щодо вчинення дій відповідача, направлених на продаж спірного майна, тобто позивачем не доведено ризики, для запобігання яких діє інститут забезпечення позову. А тому в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя : А.М. Заярний
