КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2019 року м. Київ
Справа №753/22860/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/4746/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва постановлену під головуванням судді Цимбал І.К. 19 жовтня 2018 року у місті Києві, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Державний нотаріус Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Дорофєєва ТетянаМихайлівна про встановлення факту родинних відносин, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку майна, визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
В С Т А Н О В И В
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що предметом спору не є відшкодування шкоди завданої діями відповідача, а саме дії щодо відключення від електромережі частини будинку на який претендує позивач, інші вимоги позову також будь-яким чином не стосуються відшкодування шкоди, збитків відповідачем або товариством, яке здійснило відповідне відключення. Суд також вважав, що не вжиття заходів забезпечення позову про який просить заявник, у будь який спосіб не зможе вплинути на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Не погодився із вказаною ухвалою позивач ОСОБА_2, ним до суду подано апеляційну скаргу вважаючи її такою, що суперечить нормам процесуального права. Вказує на те, що висновок суду щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову є невмотивованим, та вважає за потрібне вирішити питання про підключення постачання електроенергії до частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, так як відсутність електроенергії призводить до руйнування цього будинку.
Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на те, що заява про забезпечення позову та апеляційна скарга жодним чином не обґрунтовані і суперечать обставинам справи.
Враховуючи викладене просить апеляційну скаргу відхилити, на підставі ч. 2 ст. 148 та п. 3 ч. 1 ст. 44 ЦПК України, у зв'язку з неодноразовим і систематичним зловживанням процесуальними правами, стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету штраф у сумі 19210,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Шкардун М.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Від Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори надійшов лист про розгляд справи за відсутності їх представника. А тому колегія суддів апеляційного суду, керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюються для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, як передбачає ч.3 ст.150 ЦПК України.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 вказував на те, що відповідач, після реєстрації права власності на спірний будинок, право на частку в якому оспорюється позивачем, відімкнула від електромережі частину будинку в якому проживає позивач, у зв'язку з чим він тривалий час вимушений проживати без електроенергії, що призводить до псування частини будинку, а також спричиняє останньому незручності у проживанні. На підставі викладеного, просив забезпечити позов шляхом зобов'язання відповідача негайно підключити до електромережі частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.
Разом з тим, предметом позову ОСОБА_2 є встановлення факту родинних відносин, а саме, що він, є сином ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7, є чоловіком та дружиною; визнання будинку за адресою: АДРЕСА_1, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7, та визнання за ОСОБА_7 Ѕ частини будинку; встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 у вигляді ј частини будинку після смерті матері ОСОБА_7, визнання за ним ј частини будинку в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_7; визнання заповіту складеного 16 жовтня 2003 року ОСОБА_8 недійсним
А отже предметом спору є право на спадкування позивача; його право власності на будинок, який входить до спадкової маси.
Виходячи з цього, такий спосіб забезпечення позову, як зобов'язання відповідача негайно підключити до електромережі частину домоволодіння жодним чином не забезпечить виконання в майбутнього можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, оскільки зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги відсутній.
Слід також звернути увагу, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову можуть бути вимогами окремого позову.
Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції, але не спростовують і не впливають на їх правильність.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В.Соколова
Судді: А.М. Андрієнко
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 17 квітня 2019 року.
