ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2019 року
м. Харків
Справа № 643/5556/14-ц
Провадження № 22-ц/818/928/19
Категорія: інші
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Кіся П.В.,
суддів: - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційні скарги Акціонерного товариства «Харківобленерго», Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області
на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року у складі судді Майстренко О.М.,
по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
заінтересована особа - АК «Харківобленерго»
у цивільній справі № 643/5556/14-ц за позовом АК «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-
встановив:
16.02.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Московського ВДВС) Довгаля Д.О. щодо винесення постанови 25.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду м.Харкова №643/5556/14-ц та зобов`язати Московський ВДВС м.Харкова скасувати постанову державного Довгаля Д.О. від 25.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду м.Харкова №643/5556/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушених прав та законних інтересів АК «Харківобленерго», а саме про звільнення охоронної зони повітряної лінії електропередачі 35 Кв ТЕЦ №3-ХПИ шляхом знесення будівлі (кафе), що знаходиться в охоронній зоні повітряної лінії 35 Кв ТЕЦ №3-ХПИ у межах опор НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що 21.01.2015 Апеляційним судом Харківської області рішення Московського районного суду м.Харкова від 05.12.2014 року про відмову у позові АК «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії скасовано і ухвалено нове про задоволення позову.
Для виконання вказаного рішення суду Московським районним судом м.Харкова 21.02.2017 року видано виконавчий лист.
25.07.2017 року постановою державного виконавця Московського ВДВС Довгаля Д.О. відкрито виконавче провадження №54379429.
Вважаючи вказану постанову державного виконавця незаконною, ОСОБА_1 . просила зобов`язати відповідача скасувати її, так як відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції цього закону, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення виконавчого документа становить один рік, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Рішення суду у цій справі набрало законної сили 21.01.2015 року, а тому кінцевим строком з`явлення його до примусового виконання є 21.01.2016 року. Стверджує, що у виконавчому листі неправильно зазначено, що строк його пред`явлення до виконання спливає 21.01.2018 року, оскільки такий строк встановлено у відповідності до закону України «Про виконавче провадження», який набрав законної сили 05.10.2016 року, тобто вже після спливу строку для примусового виконання рішення суду у справі №643/5556/14-ц. Стягувач не звертався із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, будь-які рішення суду з цього приводу відсутні. ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець повинен був відмовити стягувачу у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом у зв`язку із закінченням строку його пред`явлення до виконання.
В поданих до суду запереченнях державний виконавець Довгаль Д.О. просив суд відмовити у задоволенні скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, висновки боржника ОСОБА_1 щодо строків пред`явлення виконавчого документу помилковими. Обґрунтовуючи заперечення на скаргу представник Московського ВДВС також посилався на ту обставину, що сама ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою з пропуском передбаченого законом десятиденного строку, оскільки державний виконавець у передбаченому законом порядку надіслав їй копію постановив про відкриття виконавчого провадження і ОСОБА_1 , подала заяву 31.07.2017 року про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії рішення Московського районного суду м.Харкова, а це означає, що десятиденний строк на оскарження постанови державного виконавця сплинув ще в серпні 2017 року.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав неправомірними дії державного виконавця Московського ВДВС м. Харкова Довгаля Д.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова №643/5556/14-ц, а також зобов`язав Московський ВДВС скасувати постанову державного виконавця Довгаля Д.О. про відкриття виконавчого провадження №54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду м.Харкова №643/5556/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушених прав та законних інтересів АК «Харківобленерго», а саме: звільнити охоронну зону повітряної лінії 35 Кв ТЕЦ №3-ХПИ шляхом знесення будівлі (кафе), що знаходиться в охоронній зоні повітряної лінії 35 Кв ТЕЦ №3-ХПИ у межах опор НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі АТ «Харківобленерго» просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1
Обґрунтовуючи скаргу АТ «Харківобленерго» вказує, що суд першої інстанції задовольнив скаргу ОСОБА_1 застосувавши Закон України №606 «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05.10.2016 року без врахування того, що виконавчий лист у справі №643/5556/14-ц був виданий 21.02.2017 року, тобто після втрати цим Законом чинності. Тим самим, суд порушив загальний принцип дії закону у часі, за яким до конкретного факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у той момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт. Так як рішення суду у справі №643/5556/14-ц набрало законної сили 21.01.2015 року, то строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановлений саме ст.12 Закону України №1404 «Про виконавче провадження», станом на час його видачі 21.01.2017 становив три роки та тривав до 21.01.2018, що й було відображено у самому виконавчому листі.
Також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що скаржником пропущено десятиденний строк подання скарги до суду і про це представником АК «Харківобленерго» було заявлено під час розгляду справи. Посилається на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_1 отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 31.07.2017 року, а також тим, що саме 31.07.2017 року ОСОБА_1 зверталася до Московського ВДВС м. Харкова з заявою про долучення до матеріалів виконавчого провадження копію рішення суду. Зазначеним спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що про відкриття виконавчого провадження вона дізналася 13.02.2018 року.
В апеляційній скарзі Московський ВДВС м.Харків також просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник Московського ВДВС Ткачук А.О. вказує, що рішення суду у справі №643/5556/14-ц набрало законної сили 21.01.2015 і тому кінцевим строком пред`явлення до виконання є 21.01.2016. У виконавчому листі виданому 21.02.2017 по даній справі зазначено, що строк його пред`явлення до виконання спливає 21.01.2018 Московський районний суд вважає, що трирічний строк встановлений у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», який набрав законної сили 05.10.2016 не розповсюджується на виконавчі листи видані по рішенням суду до моменту прийняття закону. Доводи про те, що стягувач пропустив річний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, передбачений ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999, є безпідставними, оскільки у цьому випадку застосуванню підлягають норми закону від 02.06.2016, яким передбачено трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
09.04.2019 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а ухвалу без змін, посилаючись на доводи, викладені в поданій 16.02.2018 року до суду скарзі ОСОБА_1 на дії ВДВС і вказує, що зазначений у виконавчому листі строк пред`явлення його до виконання до 21.01.2018 не має юридичної сили, оскільки річний строк закінчився ще до набрання законної сили нового ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, стягувач не звертався із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання і будь-які рішення з цього приводу відсутні.
Заперечуючи проти доводів апелянта щодо пропущення ОСОБА_1 встановленого законом десятиденного строку на оскарженні дій та рішень державного виконавця, вказує, що в матеріалах справи та в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що ОСОБА_1 . отримала постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що вона ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження 13.02.2018 року, а тому саме з цього строку починається відлік часу для оскарження дій державного виконавця.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про причину неявки не повідомила.
В судовому засіданні апеляційного суду представники Московського ВДВС та АК «Харківобленерго» апеляційні скарги підтримали і просили їх задовольнити, посилаючись на викладені в них доводи.
Крім того, представник Московського ВДВС просив звернути увагу на ту обставину, що пред`явлений позивачем АК «Харківобленерго» виконавчий лист відповідав усім вимогам закону, містив усі необхідні реквізити, що в самому виконавчому листі судом зазначено про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - до 21 січня 2018 року. Зважуючи на вказані обставини, а також враховуючи Перехідні положення Закону України №1404-V111 від 02.06.2016 року та судову практику їх застосування при визначенні строку, державний виконавець не мав передбачених законом підстав для прийняття постанови про його повернення стягувачу.
Також звернув увагу на подані ним до суду першої інстанції заперечення на скаргу ОСОБА_1 з доводами щодо пропущення нею встановленого законом десятиденного строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця та долучені до цих заперечень письмові докази направлення 27.07.2017 року Московським ВДВС рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також отримання її ОСОБА_1 31.07.2017 року, тобто більше ніж за півроку до звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою.
Представник стягувача АК «Харківобленерго» пояснила, що із заявою про видачу виконавчого листа позивач звертався відразу після постановлення рішення апеляційного суду в 2015 році, але суд не видавав виконавчий лист, посилаючись на відсутність справи, яка була передана до суду касаційної інстанції у зв`язку з розглядом касаційної скарги ОСОБА_1
Крім того, виконавчий лист був вперше поданий до Московського ВДВС у квітні 2017 року, тобто після повернення цивільної справи з касаційної інстанції, але помилково повертався державним виконавцем, що змусило стягувача повторно направити його до Московського ВДВС. .
Представник ОСОБА_1 не заперечувала проти наданих до суду представниками Московського ВДВС та АК «Харківобленерго» письмових доказів належного повідомлення ОСОБА_1 та отримання нею 31.08.2018 року копіїї постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, однак стверджува, що їй про ці обставни невідомо, що ОСОБА_1 про це їй нічого не сказала, однак наполягала на залишенні ухвали суду без змін, посилаючись на викладені в її скарзі на дії державного виконавця доводи щодо пропущення позивачем строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2014 року відмовлено в задоволені позову АК «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про зобов`язання звільнити охоронну зону повітряної лінії 35 кВ ТЕЦ №3-ХПИ, шляхом знесення будівлі у межах опор НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .( а.с.14-17)
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2015 року апеляційна скарга АК «Харківобленерго» задоволена. рішення Московського районного суду м.Харкова від 05.12.2014 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Вказаним рішенням апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів АК «Харківобленерго», а саме звільнити охоронну зону повітряної лінії 35 кВ ТЕЦ №3-ХПИ у межах опор НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Вирішенно питання судових витрат..(а.с.18-20)
На виконання рішення апеляційного суду Харківської області Московським районним судом 21.02.2017 року видано виконавчий лист по справі № 643/5556/14-ц, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 21 січня 2015 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 21 січня 2018 року.( а.с. 21-22)
Постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Довгалем lД.О., відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 643/5556/14 виданого 21.02.2017 року Московським районним судом м. Харкова. ( а.с. 2324)
Вирішуючи скаргу ОСОБА_1 та постановляючи 06.11.2018 року судове рішення про визнання дій державного виконавця неправомірними і покладаючи на Московський ВДВС обовязок скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №54379429, суд першої інстанії вважав, що право боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні порушено і що воно підлягає захисту шляхом заборони примусового виконання судового рішення від 21 січня 2015 року, яке набрало законної сили.
Однак з таким вирішенням скарги на дії державного виконавця колегія суддів погодитися не може у звязку з порушенням сдом першої інстанції встановленого процесуальним законом порядку вирішення справ даної категорії, а також у звязку з допушеним судом неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення судом 06.11.2018 року помиолкової ухвали.
Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції).
Згідно ст.1 «Про виконавче провадження», нормами якого керувався держаний виконавець Довгаль Д.О., вирішуючи подану у липні 2017 року заяву АК «Харківобленерго» про примусове виконання рішення апеляційного суду від 21.01.2015 року , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Розділом V11 ЦПК України передбачено здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
За загальним правилом, встановленим статтею 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже , перш ніж вирішувати скаргу по суті заявлених учасником виконавчого провадження вимог про захист порушеного права, суд зобов`язаний перевірити, чи дотримано заявником встановлений статтею 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду з такою скаргою, а якщо не дотримано, то чи підтверджуються його доводи в заяві про поновлення пропущеного строку поважність причин такого пропуску.
Однією із основних засада цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, відповідно до змісту якого саме особа, яка звертається зі скаргою до суду, повинна довести факт дотримання нею вимог закону щодо оскарження нею дій державного (приватного) виконавця в межах встановленого законом строку, а у разі оскарження поза межами передбаченого законом строку - довести наявність поважних причин, які перешкодили їй вчинити цю процесуальну дію в передбачений законом строк.
Подаючи 16.02.2018 року скаргу на постанову державного виконавця від 25.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження, тобто більше ніж через півроку, представник боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 посилалася лише на ту обставину, що вона з матеріалами виконавчого провадження ознайомилася 13.02.2018 року і вказала, що ОСОБА_1 не отримувала копію оскаржуваної постанови.
Однак при цьому представник боржника не зазначила про те, коли, з яких джерел та за яких обставин їй і ОСОБА_1 стало відомо про існування цього виконавчого провадження.
Разом з тим, з наданих суду першої інстанції Московським ВДВС і АК «Харківобленерго» заперечень на скаргу та долучених до них письмових доказів та їх пояснень в апеляційному суді вбачається, що ОСОБА_1 копію постанови державного виконавця Довгаля Д.О. від 25.07.2017 року про відкриття виконавчого провадження №54379429 отримала 31.08.2017 року і в той же день звернулася до начальника Московського ВДВС Ділбаряна А.А. із заявою про прийняття копії постановленого на її користь рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.12.2014 року про відмову у задоволенні позову АК «Харківобленерго», хоча це рішення не має юридичної сили, оскільки скасоване судом апеляційної інстанції.
Доводи представників ВДВС і стягувача підтверджуються наданими ними до суду письмовими доказами. (а.с.30-60, 62-74).
Крім того, з письмових доказі, наданих представниками Московського ВДВС і АК «Харківобленерго» у якості додатків до заперечень на скаргу, вбачається, що дійсно, як це вказувала представник АК «Харківобленерго», цивільна справа тривалий час знаходилась в суді касаційної інстанції і ця обставина перешкоджала видачі судом за їх зверненням виконавчого листа.
Ці обставини не заперечувала в апеляційному суді і представник ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд першої інстанції питання щодо недотримання скаржником ОСОБА_1 та її представника встановленого процесуальним законом десятиденного строку на подачу скарги не вирішував, як і не з`ясував обставини, на які посилається представник АК «Харківобленерго», стверджуючи про своєчасне звернення до суду із заявою про видачу виконавчого листа та неможливістю його отримання протягом 2015-2016р.р. у зв`язку із знаходженням матеріалів цивільної справи в суді касаційної інстанції.
Без з`ясування цих обставин шляхом перевірки доводів учасників справи, дослідження матеріалів цивільної справи, виконавчого провадження, та без вирішення питання, передбаченого ст.ст.126, 127, 449 ЦПК України, які мають бути вирішені судом першої інстанції, не можуть бути забезпечені завдання та засади цивільного судочинства, передбачені ст.ст. 2, 3, 10, 11, 12, 13 ЦПК України.
Оскільки апеляційний суд переглядає лише ухвалені судом першої інстанції судові рішення, а питання щодо строків звернення до суду учасника виконавчого провадження судом першої інстанції не вирішено, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, ухвала суду від 06.11.2018 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду і вирішення зазначених вище питань у відповідності із законом.
Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України підлягає вирішенню одночасно з ухваленням остаточного вирішення справи по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.1,4 ст.9 ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Харківобленерго» та Московського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 травня 2019 року.
Головуючий - П.В. Кісь
Судді: О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
