КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 757/48733/17-ц Головуючий у суді І інстанції Москаленко К.О.
Провадження № 22-ц/824/5700/2019 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Ігнатченко Н.В.,
суддів: Олійника В.І., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 лютого 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У серпні 2017 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 18 травня 2017 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 646404511, згідно умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн зі сплатою відсотків у розмірі 1,58 % від суми кредиту за кожен день кредитування строком на 30 календарних днів. Товариство своє зобов`язання по видачі кредиту виконало, перерахувавши грошові кошти на банківський рахунок позичальника, проте останній свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього станом на 11 серпня 2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 8 575,50 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 575,50 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн.
У лютому 2019 року ТОВ «Таліон Плюс», як особа, яка не брала участь у справі, однак на його думку суд вирішив питання про його права та інтереси, подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування цим судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 575,50 грн саме на користь ТОВ «Таліон Плюс».
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції про задоволення позову, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 30/01, укладеного 30 січня 2017 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», проте суд не залучив його як нового кредитора до участі у справі, чим порушив право на судовий захист.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Таліон Плюс» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційне провадження закрити з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та інтереси ТОВ «Таліон Плюс» не вирішувалося. У випадку відсутності підстав для закриття апеляційного провадження, відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність її вимог, а також на те, що долучені до неї докази є неналежними та недопустимими.
28 травня 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» подало клопотання про зміну апеляційної скарги, в якому просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року та залишити рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року без змін.
Однак, зазначені зміни апеляційної скарги не можуть бути прийнятті до розгляду апеляційним судом, оскільки відповідне клопотання подане поза межами строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і питання поновлення цього строку не порушується.
Відповідно до частин першої та другої статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
За правилом частини першої, третьої та шостої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
При цьому в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року позов ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 575,50 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн.
Однак, постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року скасовано. У задоволенні позову ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400,00 грн.
Розглядаючи спір, апеляційний суд дійшов висновку, що наразі, позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом ОСОБА_1 підписано заяву від 18 травня 2017 року на отримання кредиту, кредитний договір та Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Монівео швидка фінансова допомога», оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. При цьому, відповідач заперечує факт підписання даної заяви та отримання спірної суми коштів як кредит.
Колегія суддів вважала, що висновок суду про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення є передчасним, оскільки ТОВ «Монівео швидка фінансова допомога» не доведено факту укладення між сторонами договору кредиту, який є підставою пред`явленого позову, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань. Водночас, правовою підставою позову є саме надання відповідачу кредиту на умовах договору, укладеного відповідно до Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «Монівео швидка фінансова допомога», в той час як позивачем не доведено факту укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 та підстави користування відповідачем кредитними коштами фінансової установи.
Окрім того, платіжне доручення № 2022 від 18 травня 2017 року, яке використано позивачем в якості доказу перерахування кредитних коштів у розмірі 3 500 грн на рахунок ОСОБА_1 , не містить підпису працівника та печатки банківської установи, яка здійснила такий грошовий переказ. У вказаному платіжному дорученні зазначено, що переказ коштів здійснено згідно договору № 646404511 від 18 травня 2017 року для зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідно до виписки по картці/рахунку № НОМЕР_2 і додатковим рахункам договору за 18 травня 2017 року, виданій ПАТ КБ «ПриватБанк», 18 травня 2018 року здійснено зарахування переказу на картку у розмірі 3 500 грн згідно угоди № SAMDNWFC00030332495 від 17 жовтня 2016 року, а відомості, що ці кошти надані за кредитним договором, укладеним відповідачем з ТОВ «Монівео швидка фінансова допомога», а також особа від якої вони надійшли відсутні. А отже, не убачається за можливе достеменно встановити, що кредитні кошти у розмірі 3 500 грн перераховані саме ТОВ «Монівео швидка фінансова допомога» та саме на рахунок ОСОБА_1 і отримані ним.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у справі за позовом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно положень частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, правом на апеляційне оскарження рішення суду наділена лише особа, яка брала участь у справі, або яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 6 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, може бути зроблений лише після з`ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
Частинами першою та четвертою статті 370 ЦПК України встановлено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Основним і єдиним доводом апеляційної скарги ТОВ «Таліон Плюс» є те, що на момент ухвалення рішення суду першої інстанції про задоволення позову, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 30/01, укладеного 30 січня 2017 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», проте суд не залучив його як нового кредитора до участі у справі, чим порушив право на судовий захист.
Так, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
За частиною другою статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив
Відповідно допринципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого участині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалювалося саме за результатом розгляду позову ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги не змінювались і не уточнювались, будь-яких клопотань чи заяв про залучення до справи правонаступника кредитора заявлено не було, відтак підстав вважати, що права чи інтереси ТОВ «Таліон Плюс» були порушені судовим рішенням у справі немає.
Доказів того, що ТОВ «Таліон Плюс» з часу укладення договору факторингу № 30/01 від 30 січня 2017 року пред`являло вимоги до відповідача, у тому числі в судовому порядку, не надано, лише після розгляду даної справи судами усіх інстанцій це товариство звернулося з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року.
При цьому як встановлено вище, дане судове рішення про задоволення позову скасовано в апеляційному порядку, а якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15.
Заявляючи в апеляційній скарзі вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 575,50 грн на свою користь, ТОВ «Таліон Плюс» не звернуло уваги на те, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, на переконання колегії суддів, ТОВ «Таліон Плюс» не відноситься до кола осіб, які у відповідності до положень статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження у даній справі, оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про його права та інтереси.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (№ 32053/13, § 46).
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, §§ 51 і 52, ECHR 2003-X).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03, § 42).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/39 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого й те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Враховуючи наведене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою товариства ТОВ «Таліон Плюс» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 6 лютого 2018 року у справі за позовом ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Керуючись статтями 352, 362, 367, 370, 381 - 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 лютого 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізакрити.
Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів в порядку, встановленому процесуальним законом.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуючий Н.В. Ігнатченко
Судді: В.І. Олійник
Д.О. Таргоній
