ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
11 червня 2019 року
м. Ужгород
№ 260/60/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С. А.
при секретарі судових засідань – Жирош С.Ю.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача – Пукіш О.В.
представника відповідача - Блага О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 червня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0197001305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 249283,05 грн (в тому числі сума нарахованого податку 199426,44 грн. та сума нарахованої штрафної санкції 49856,61 грн.); № 0197021305 від 19.12.2018 року про сплату військового збору на суму 20773,59 грн. ( в тому числі 16618,87 сума податкового зобов`язання та 4154,72 грн сума штрафних санкцій.); №0197011305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 170 грн.(штрафна санкція у відповідності до вимог п. 120.1 ст.120 ПКУ).
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи позивача з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 року на суму 1107924,65грн. За наслідками перевірки складено акт від 05 листопада 2018 року, № 1119/13- 2601103279 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку доходи фізичних осіб по отриманому у 2016 році від ПАТ ВіЕсБанк доходу.
Не погоджуючись із прийнятим актом, позивач оскаржив такий в адміністративному порядку, однак листом №7091/Т/07-16-13-12 від 19.12.2018 року оскаржуваний позивачем акт було залишено без змін та направлено на адресу позивача за наслідками перевірки прийняті оскаржувані позивачем рішення, а саме: податкове повідомлення рішення №0197001305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб , що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 249283,05 грн. (в тому числі сума нарахованого податку 199426,44 грн. та сума нарахованої штрафної санкції 49856,61 грн.); податкове повідомлення рішення № 0197021305 від 19.12.2018 року про сплату військового збору на суму 20773,59 грн. ( в тому числі 16618,87 сума податкового зобов`язання та 4154,72 грн. сума штрафних санкцій.) та податкове повідомлення рішення №0197011305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб , що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 170 грн. (штрафна санкція у відповідності до вимог п.120.1 ст.120 ПКУ).
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, а також із прийнятими за наслідками проведеної перевірки податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся до суду, як він вважає свого порушеного права.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що перевірка позивача проведена з дотриманням порядку, визначеного чинним законодавством. Копія наказу про проведення перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлена позивачу 14.09.2018 року за його адресою реєстрації, отримана позивачем особисто 13.10.2018 року. Також представник відповідача зазначила, що невиконання позичальником обов`язків щодо подання декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік та відповідно не задекларування отриманих доходів у 2017 році у вигляді додаткового блага (анулювання (прощення) боргу за кредитним договором) та сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування грошових зобов`язань, розрахунок яких проведено відповідно до норм податкового законодавства. У зв`язку із зазначеним, вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, тому просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 20.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та ОСОБА_1 (далі - позичальник) був укладений кредитний договір № KF47910 про надання кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 60000,00 дол. США строком на 25 років для придбання нерухомого майна та ремонту такого. Згідно з пунктом 2.1 Виконання зобов`язань Позичальника за кредитним договором забезпечується: іпотекою житлового будинку, загальною площею 57,7 кв.м. та господарськими спорудами, які відносять до нього, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., згідно іпотечного договору; іпотекою кафе магазину загальною площею 93,10 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 район, АДРЕСА_2 (а.с. 63-68).
В подальшому 17.01.2017 року між позивачем та ПАТ «ВіЕсБанк» укладено договір про погашення заборгованості та відповідно до умов якого банк взяв на себе зобов`язання часткового анулювання борг в сумі 39966,20 дол. США, що станом на 01.01.204 року в гривневому еквіваленті становило 319449,83 грн. (а.с. 29-30).
В період з 26.10.2018 року по 27.10 2018 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб по отриманому у 2016 році від ПАТ «ВіЕсБанк» доходу.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт від 05 листопада 2018 року, № 1119/13- 2601103279 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку доходи фізичних осіб по отриманому у 2016 році від ПАТ «ВіЕсБанк доходу», згідно якого зафіксовано позивачем порушення пп. 49.18.4 п.49.18 ст.49 розд. ІІ. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в частині неподання декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік; пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік в сумі 199426,44 грн.; пп.1.2 п. 16.1 підр.10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України, ст.163 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-V, із змінами та доповненнями, донараховано до сплати військовий збір за 2017 рік в сумі 16618,87грн.(а.с.21-28).
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки ОСОБА_1 оскаржив такий в адміністративному порядку однак листом №7091/Т/07-16-13-12 від 19.12.2018 року оскаржуваний позивачем акт було залишено без змін та направлено на адресу позивача за наслідками перевірки прийняті повідомлення рішення, а саме: податкове повідомлення рішення №0197001305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб , що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 249283,05 грн. (в тому числі сума нарахованого податку 199426,44 грн. та сума нарахованої штрафної санкції 49856,61 грн.); податкове повідомлення рішення № 0197021305 від 19.12.2018 року про сплату військового збору на суму 20773,59 грн. ( в тому числі 16618,87 сума податкового зобов`язання та 4154,72 грн. сума штрафних санкцій.) та податкове повідомлення рішення №0197011305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб , що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 170 грн. (штрафна санкція у відповідності до вимог п.120.1 ст.120 ПКУ)(а.с.11-20).
Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, а також із прийнятими за наслідками проведеної перевірки податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить із наступного.
Як зазначено в акті перевірки та розрахунків до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, порушення встановлено щодо своєчасності подання ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан та доходи, отримані у 2017 році, та повнота відображення отриманих доходів за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо».
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, об`єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо.
Виходячи з приписів Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Тобто, законодавець передбачає сплату податку у випадку саме отримання додаткового блага, яке залишилось у платника податку після списання боргу установою банку, у вигляді отриманих раніше коштів чи користування майном.
Слід також зазначити, що оскільки кошти в сумі 19000,00 дол. США за кредитним договором KF47910 від 20.03.2008 року та 9320,00 грн. на претензійно правову роботу були повернуті позивачем, банк взяв на себе зобов`язання звільнити позичальника від обов`язку погашення залишку заборгованості по кредитному договору в сумі 39966,20 дол. США.
Отримані за даною операцією кошти в повному обсязі повернуті банку, в рахунок часткового погашення боргу за вказаним кредитним договором (а.с.29-30).
Крім того, з вищезазначеної норми підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України вбачається, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Як встановлено судом в ході судового розгляду листом від 17.01.2017 року ПАТ «ВіЕсБанк» повідомило ОСОБА_1 про необхідність сплати податку та відобразити такі доходи в річній податковій декларації (а.с.31).
В свою чергу, укладення із боржником договору про припинення кредитного зобов`язання є одним із передбачених Законом способів повідомлення платника податку - боржника про прийняте кредитором рішення щодо прощення (анулювання) відповідної суми боргу й не позбавляє такої заборгованості статусу додаткового блага платника податку, який останній набуває у розумінні ПК України.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, листом від 05.05.2018 року ПАТ «ВіЕсБанк» повідомило контролюючий орган про списання кредитних боргів шляхом анулювання (прощення) відповідної суми боргу відповідним особам, а саме в даному випадку ОСОБА_1 (а.с. 45-46).
Крім цього, суд також зазначає, що до вищезазначеного листа, ПАТ «ВіЕсБанк» додано розгорнутий розрахунок анулювання (прощення) основної суми боргу, де у порядковому №11 зазначено позивача по справі – ОСОБА_1 . і зазначено суму боргу, яку прощено банком, а саме 39966,20 дол. США і саме цю суму банк зазначив як тіло кредиту, що станом на день прощення такого боргу а саме на 17.01.2017 року становило 1107924,65 грн. відповідно до курсу НБУ 27,721541 за 1 дол. США (а.с. 46).
Отже, суд зазначає, що сума прощеного боргу згідно графи 9 рядка 11 вищевказаної довідки являється основною сумою прощеного боргу, а саме тілом кредиту в національній валюті, що становить 1107924,65 грн. і згідно підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 16.2 статті 162 Податкового кодексу України позивач по справі ОСОБА_1 був зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.
За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (саме тіло кредиту) у розмірі 1107924,65 грн., суд прийшов до висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2017 рік, як це зазначено банком у розгорнутому розрахунку анулювання (прощення) основної суми боргу, де у порядковому №11 зазначено ОСОБА_1 і зазначено суму боргу, яку прощено банком, а саме 39966,20 дол. США і саме цю суму банк зазначив як тіло кредиту .
Тіло кредиту вданому випадку є оподатковуваним доходом позивача, оскільки саме тіло кредиту є основною заборгованістю за кредитом, і в тіло кредиту (в основну суму прощеного боргу) в даному випадку не включається прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, що підтверджується єдиними доказам наданим відповідачем, а саме: додатком до листа, ПАТ «ВіЕсБанк» розгорнутого розрахуноку анулювання (прощення) основної суми боргу, де сума 39966,20 дол. США банк зазначив як тіло кредиту, що станом на день прощення такого боргу, на 17.01.2017 року становило 1107924,65 грн. відповідно до курсу НБУ 27,721541 за 1 дол. США (а.с. 46).
Доказів про те, що у зазначену суму 39966,20 дол. США включені відсотки за користування кредитом, які не є доходом платника податків сторонами суду не надано, а тому суд виходить з наявного в матеріалах справи доказу (а.с.46) де ця основна сума боргу (тіло кредиту) прощена (анульована) банком позивачу є тілом кредиту за договором про погашення заборгованості від 17.01.2017 року укладеного між банком та позивачем у даній справі.
Також, як встановлено в ході розгляду справи, кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу у заявах під підпис особисто, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язують обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №826/6869/17, від 14 лютого 2019 року у справі №П/811/948/19, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за наявності доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо, у позивача був наявний обов`язок з подання податкової декларації про майновий стан та доходи, отримані у 2017 році, та повнота відображення отриманих доходів за ознакою 126 «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо».
Зважаючи на вищевикладені обставини, податкове повідомлення - рішення №0197001305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 249283,05 грн. (в тому числі сума нарахованого податку 199426,44 грн. та сума нарахованої штрафної санкції 49856,61 грн.) є правомірним та відповідно таким, що прийняте податковим органом з дотриманням норм чинного законодавства.
Стосовно податкового повідомлення – рішення № 0197021305 від 19.12.2018 року про сплату військового збору на суму 20773,59 грн. ( в тому числі 16618,87 сума податкового зобов`язання та 4154,72 грн. сума штрафних санкцій.) суд зазначає, що пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.
Щодо податкового повідомлення – рішення №0197011305 від 19.12.2018 року про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізособами за результатом річного декларування в сумі 170 грн.(штрафна санкція у відповідності до вимог п. 120.1 ст.120 ПКУ), суд зазначає, що згідно статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що за наявності у позивача у звітному періоді загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, обов`язок подачі декларації про майновий стан і доходи був чітко передбачений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДФС в Закарпатській області доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, натомість, позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів не спростовано правомірність включення до його загального місячного (річного) оподатковування суми боргу, прощеної (анульованої) кредитором у порядку, передбаченому законом, та як наслідок не доведено невідповідність оскаржуваних рішень чинному законодавству.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ – 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано судом 14 червня 2019 року.
Суддя
C.А. Гебеш
