Справа № 350/1450/15-ц
Номер провадження 2/350/3/2019
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2019 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
у скаладі :
головуючого судді Бейка А.М.
секретаря Маєвської С.П.
адвоката Мельник Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва, суд -
в с т а н о в и в :
У своїй позовній заяві позивач просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою та будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_6 , а також заїздом до зазначеного будинковолодіння, шляхом знесення самочинно збудованої господарської будівлі, гнойової ями та септика на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Також просить суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 перенести паркан у глибину своєї земельної ділянки по всій довжині заїзду до ширини -5,13м та стягнути судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 18.05.2011 року, який зареєстровано приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О.М., що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав ОКП «Івано-Франківським ОБТІ» від 22.06.2011 року №30390156, реєстраційний №32573534, номер запису 5115 в книзі 20.
По сусідству з його домоволодінням проживає відповідачка ОСОБА_2 , яка в 2011 році самовільно, з порушенням будівельних, пожежних та санітарних норм, без відповідних дозволів та погоджень із державними органами розпочала будівництво господарської будівлі та облаштувала септики і гнойову яму без проектної документації, зменшивши ширину заїзду до господарства позивача, у зв`язку з чим останній звернувся до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, якою щодо відповідачки було складено протокол та оштрафовано за вчинення самочинного будівництва господарської споруди. Те, що відповідачка ОСОБА_2 самовільно, з порушенням будівельних, пожежних та санітарних норм, без проектної документації, відповідних дозволів та погоджень із державними органами розпочала будівництво господарської будівлі та облаштувала септики і гнойову яму, зменшивши ширину заїзду до господарства позивача, також підтверджується повідомленнями виконкому Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області від 18 лютого 2014 року та 24 грудня 2014 року. Самовільно збудована господарська споруда та облаштована відповідачкою гнойова яма і огорожа виступають на заїзд до будинковолодіння позивача, спричинивши звуження ширини заїзду з 5 метрів 13 сантиметрів до 3 метрів 50 сантиметрів, чим порушені права позивача, зокрема він позбавлений можливості відкривати ворота та здійснювати проїзд вантажною автомашиною до своєї земельної ділянки і будинковолодіння, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами земельно-узгоджувальних комісій, повідомленнями головного архітектора та виконавчого комітету селищної ради, актами обстежень земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідачки, схемами земельних ділянок та схемами проїзду і забудов земельних ділянок позивача та відповідачки, планом меж земельної ділянки відповідачки, фототаблицями. Селищна рада не реагує на звернення позивача належним чином, не здійснює своїх функцій щодо контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, як і посадові особи інших державних органів, що призвело до того, що відповідачка після ухвалення рішення щодо забезпечення позову у даній справі шляхом накладення заборони відповідачці на експлуатацію самочинно збудованої господарської споруди, гнойової ями та септиків, закінчила будівництво цієї господарської споруди, облаштувала та експлуатує гнойову яму і септики, виливає нечистоти перед воротами позивача, встановила паркан на заїзді до господарства позивача, намагаючись повністю закрити для нього проїзд, про що кожен день повідомляє позивачу, влаштовує сварки і конфлікти, які можуть призвести до непередбачуваних результатів, оскільки чоловік відповідачки та остання постійно ображають позивача і членів його сім`ї, провокують на застосування фізичної сили.
На його звернення до селищної ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо захисту порушеного права останні відреагували у такий спосіб, який не відновив його порушеного права, а тому він змушений був звернутися за захистом до суду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пулик В.В. позовні вимоги підтримали повністю покликаючись на викладені в позовній заві обставини. Крім того вказали на те, що кожного разу намагаючись завезти до будинковолодіння будь-які матеріали, дрова чи інші речі грузовим транспортом, через завуження заїзду стається пошкодження як грузового транспорту, так і огорожі відповідачки. А тому просять задоволити позов у повному об`ємі.
Відповідачка ОСОБА_2 та її адвокат Мельник Б.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечили проти задоволення позову. При цьому вказали, що ширини заїзду 3.50 м. згідно норм ДБН буде достатньо для позивача ОСОБА_1 щоб безперешкодно користуватись заїздом до свого будинковолодіння та земельної ділянки. Вважає, що дана позовна заява є безпідставною та необґрунтованою і такою, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому просили у позові відмовити.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка працює головним спеціалістом відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА вказала, що відповідачка самочинно, без належного дозволу, належно затвердженого проекту та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, з порушенням протипожежних норм та санітарних норм і правил, збудувала господарську споруду та облаштувала септики і гнойову яму, у зв`язку з чим притягнута до адміністративної відповідальності та оштрафована інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської області. Також зазначила, що з представленої суду представником відповідачки копії схеми виносу меж земельної ділянки і розбивки будівель відповідачки, складених представником районної архітектури 20 березня 1986 року, ближній кут будинку відповідачки знаходиться на відстані 3 метрів від огорожі заїзду до будинковолодіння позивача, однак на даний час ця відстань становить 6 метрів, що може свідчити про зменшення ширини заїзду до господарства позивача ОСОБА_1 , шляхом захоплення відповідачкою частини заїзду під самочинне будівництво господарської споруди, облаштування гнойової ями та огорожі.
Крім того звернула увагу на те, що згідно викопіровки з генплану забудови селища Перегінське, акту і схем виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель позивача від грудня 1983 року та 10 вересня 1992 року, зазначених в будівельних паспортах на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_6 , закріплених на місцевості знаками і переданих під охорону забудівнику районним архітектором у присутності представника виконкому Перегінської селищної ради, ширина заїзду до будинковолодіння позивача ОСОБА_1 становить 6 метрів 40 сантиметрів, а відповідно до акту обміру заїзду до господарства позивача, проведеного спеціалістом-землевпорядником селищної ради, ширина цього заїзду у найвужчому місці становить 3 метри 50 сантиметрів, це дає підстав вважати що звуження ширини заїзду сталося внаслідок захоплення частини заїзду відповідачкою, в тому числі під самочинне будівництво господарської споруди та облаштування гнойової ями. Зазначила також, що допустима ширина прямого проїзду може бути зменшена до 3.5 м, якщо в кінці проїзду є площадка для розвороту пожежних та інших автомашин розміром 12 м на 12 м, і немає спору щодо його звуження та якщо цим не порушуються права інших осіб.
Аналогічні пояснення суду дав свідок ОСОБА_4 , який працює головним архітектором відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА доповнивши при цьому, що відповідачка вчинила самочинне будівництво господарської споруди, за що була притягнута до адмінвідповідальності та зобов`язана інспекцією ДАБК виготовити технічну документацію на цю незаконно збудовану господарську споруду, чого не виконала по сьогоднішній день. Навпаки, відповідачка, нехтуючи чинним законодавством, грубо порушивши вимоги п.п.3.11, 3.19, 3.22, 3.24, 3.25, 3.30 Державних будівельних норм 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та вимог протипожежної безпеки, закінчила будівництво цієї споруди і стала користуватися нею, гнойовою ямою та септиками, облаштованими з порушенням санітарних норм і правил.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ствердили, що ворота до будинковолодіння позивача відкривалися в сторону заїзду, ширина якого відповідала схемі виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки будівель, складеною Рожнятівським районним архітектором в грудні 1983 року, та схемі виносу в натуру господарських будівель, складеною районним архітектором 10 вересня 1992 року.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що його земельна ділянка межує з заїздом до господарства позивача ОСОБА_1 Звуження заїзду відбулося не з його вини. Він не не захоплював та не пригороджував частину земельної ділянки, відведеної для заїзду до господарства позивача, а навпаки, встановлював огорожу зі сторони заїзду так, щоб заїзд був зручним і попередній власник будинковолодіння позивача не мала жодних претензій до виставленої ним огорожі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка працює на посаді спеціаліста-землевпорядника Перегінської селищної ради пояснила, що згідно схеми виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель ширина проїзду до земельної ділянки та будинковолодіння позивача повинна становити 6.40 м. Однак згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку, ширина заїзду уже становить 5.13 м, хоча фактично на сьогоднішній день в різних місцях ширина складає 4.40 м, 3.60 м та 4.0 м. Вирішити даний спір сторони можуть лише у судовому порядку.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані, або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до такого висновку.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом встановлено, що згідно копії Витягу про державну реєстрацію прав позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2011 року став власником будинковолодіння АДРЕСА_6 / т.1, а.с.10/.
Копією будівельного паспорта/ т.1, а.с.11-25/ ширина заїзду до будинковолодіння складала 6.40 м.
Копією Державного Акту на право власності на земельну ділянку/ т.1, а.с.26/ підтверджено, що на момент приватизації ширина заїзду на земельну ділянку по АДРЕСА_6 складала 5.13 м.
Копіями протоколу, постанови та Акту перевірки ДАБІ України від 21.12.2011 року/ т.1, а.с.54, 55, 72, 73, 74/ підтверджено, що відповідачку ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за проведення будівництва, по АДРЕСА_1 , господарським способом із відхиленням від проектної документації.
Актом обстеження земельних ділянок, Схемою забудови та Будівельним паспортом на забудову по АДРЕСА_1 / т . 1, а.с.58-68/ підтверджено, що відповідачкою ОСОБА_2 господарські будівлі побудовані з відхиленням від будівельного паспорта на забудову, а гнойова яма та септик облаштовані з порушенням санітарних норм.
Фототатаблицями/ т.1, а.с.87, 195-250, т.2 а.с.30-32, 91-94/ підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 самочинно облаштувала гнойову яму та захопила частину спільного заїзду по АДРЕСА_1
Схемою земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по вул.Куленія/ т.1, а.с.136/ підтверджено, що ширина заїзду повинна складати 5,13 м.
Викопіровкою з генплану забудови смт.Перегінське /т.1, а.с.165/ підтверджено, що до будинковолодіння та земельної ділянки позивача ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 передбачено окремий заїзд.
Листом Перегінського селищного голови від 24.03.2017 року та схемою заїзду по АДРЕСА_6/ т. 1 , а.с.179-180/ підтверджено, що ширина заїзду до будинковолодіння та земельної ділянки позивача ОСОБА_1 на початку 4.0 м, по середині 3,60 м та в кінці 4.40 м., а повинна складати 5,13 м.
Копією Витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно / т.1 а.с.10/ підтверджено, що відповідачці ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.10.2002 року належить будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Копією оцінки всіх будівель та споруд будинковолодіння АДРЕСА_1 т.1 а.с.126/ підтверджено, що вона станом на 2002 рік складалось із житлового будинку, літньої кухні, стодоли, гаражу, огорожі та криниці.
Відповіддями відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА від 06.02.2019 року та 07.03.2019 року, викопіровкою генплану смт.Перегінське, Планом меж земельної ділянки/ т.2 а.с.72-74, 81-84/ підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 здійснила будівництво господарської будівлі з відхиленням від виданого будівельного паспорта та з порушенням протипожежних і санітарних норм, а ширина заїзду до будинковолодіння та земельної ділянки позивача ОСОБА_1 на початку 4.03 м, по середині 3,63 м та в кінці 4.37 м., хоча повинна складати 5,13 м.
Сторони в судовому засіданні підтвердили, що інших доказів на підтвердження чи заперечення позову, крім тих що є в матеріалах справи не існує.
Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно з ч.1 ст.18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Перелік категорій земель визначений ст.19 ЗК України і одними з них є землі житлової та громадської забудови.
Згідно із ст.39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до ч.3 ст.71 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.
Згідно ст.103 ЗК України власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Судом встановлено, що самочинно збудована відповідачкою та облаштована гнойова яма і огорожа, виступають на заїзд до будинковолодіння позивача ОСОБА_1 , звузивши його ширину на початку від 4.03 м до 4.37 м. Про це свідчать результати розгляду 17 січня 2014 року комісією з питань земельних відносин Перегінської селищної ради, за участю представників містобудування та архітектури Рожнятівської РДА, санітарно-епідеміологічної служби заяви позивача від 24 грудня 2013 року, повідомлення головного архітектора відділу містобудування, архітектури та регіонального розвитку Рожнятівської РДА від 28 січня 2014 року, акт земельно-узгоджувальної комісії Перегінської селищної ради від 05.02.2014 року, акт комісії Перегінської селищної ради від 24 грудня 2014 року, акт обстеження земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідачки від 13 січня 2016 року, схеми земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідачки і схеми заїзду та забудов цих ділянок, план меж земельної ділянки відповідачки, повідомлення виконавчого комітету Перегінської селищної ради від 24 березня 2017 року, план меж земельної ділянки позивача згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку. Відповідно до акту і схем виносу в натуру меж земельної ділянки позивача і розбивки його будівель від грудня 1983 року та 10 вересня 1992 року, зазначених в будівельних паспортах на забудову земельної ділянки позивача, (виділеної забудівнику ОСОБА_5 , в якої позивач купив будинковолодіння по АДРЕСА_6 закріплених на місцевості знаками і переданих під охорону забудівнику районним архітектором у присутності представника виконкому Перегінської селищної ради, ширина заїзду до будинковолодіння позивача становила 5.13 м.
Комісійним оглядом фахівців райуправління Держсанепіднагляду, відділу містобудування та архітектури Рожнятівської РДА, землевпорядника селищної ради від 17.01.2014 року встановлено, що гноєсховище відповідачки знаходиться на відстані 18.4 м від джерела водопостачання позивача, септики розташовані на відстані 14 і 16.2 метра від криниці позивача, дно одного з септиків не забетоноване, що не відповідає п.3.32 Державних Санітарних Норм і Правил 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», згідно яких відстань від джерел забруднення повинна бути не менше 20 метрів до джерела водопостачання, що свідчить про необхідність переносу джерел забруднень.
Відповідно до п.3.11 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року №44, які поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України, обов`язкових для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчості, тупікові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками для розвороту пожежних та інших машин.
Пункт 3.22 ДБН зазначає, що на односмугових проїздах передбачаються роз`їзди (п.3.11); ширина проїжджої частини проїзду з однією смугою руху повинна становити не менше 3.5 метра; проїзди повинні бути облаштовані на відстані не ближче 5 метрів від стін, придатні для проїзду пожежних машин.
Пунктом 3.25-а ДБН передбачено, що відстань між питним колодязем і господарською спорудою повинна становити не менше 20 метрів.
Пункт 3.30 ДБН зазначає, що спорудження надвірних господарських будівель по лінії забудови вулиць і проїздів забороняється, їх треба зводити у глибині садиби з дотриманням санітарних та протипожежних вимог.
Відповідно до вимог ст.373 ЦК України, власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Статтею 375 ЦК України передбачено, що право власника земельної ділянки на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Пунктом 2 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) » передбачено, що відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Відповідно до п.5 вказаної Постанови, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 376 ЦК мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).
Пунктом 17 цієї Постанови передбачено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.
У відповідності до вимог ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.
Згідно з ч.2 ст.376 ЦК України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
За змістом ч.ч.4 та 7 ст.376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.
З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.
Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи зі змісту названої норми власник повинен довести не наявність порушень забудовником державних норм та правил, а факт існування перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження його майном.
Аналізуючи документи, які містяться в матеріалах справи та пояснення сторін та свідків по даній справі суд вважає, що ОСОБА_1 не надав належні та допустимі докази того, що побудована відповідачкою ОСОБА_2 господарська будівля створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належними йому будинковолодінням та земельною ділянкою. Зокрема немає об`єктивних відомостей про те, що господарська будівля перешкоджає в користуванні заїздом.
Що ж стосується самочинного облаштування гнойової ями і огорожу частково на заїзді до господарства позивача, та септиків з порушенням державних санітарних норм і правил, відповідачка ОСОБА_2 порушила право позивача ОСОБА_1 на користування та розпорядження його майном, оскільки звуження ширини заїзду позбавило позивача можливості проїзду до свого будинковолодіння грузовими автомашинами, у зв`язку з чим позивач не може на власний розсуд використовувати земельну ділянку за призначенням, проводити будь-які будівельні та ремонтні роботи, та роботи пов`язані з обслуговуванням житлового будинку і господарських споруд. Позивач позбавлений можливості відкривати ворота в сторону заїзду, через незаконно встановлений септик є небезпека у використанні питної води з криниці, а з гнойової ями відповідачки витікають нечистоти на подвір`я та на заїзд перед воротами позивача, створюючи неприємні запахи та перешкоди для проходу на подвір`я позивача всім членам його сім`ї, членам родини позивача та знайомим, що завдає значних моральних страждань, призводить до чергових конфліктів з відповідачкою та членами її сім`ї.
Відповідачка порушила право позивача на безпечне володіння своїм майном та користування земельною ділянкою і будинковолодінням, не виконала вимог державних органів та не вчинила жодних дій щодо виготовлення документів на земельну ділянку та проектну документацію на самовільно облаштовану гнойову яму і септики, повністю перекриваючи заїзд тимчасовим парканом та виливаючи нечистоти під ворота позивача, створює позивачу перешкоди в користуванні заїздом до будинковолодіння, а на неодноразові звернення позивача з приводу усунення цих порушень не реагує, влаштовує сварки та відкрито виражає неповагу до Закону, в судовому засіданні відмовилася від перенесення огорожі, гнойової ями та септиків, вказавши суду на те, що і надалі буде чинити позивачу перешкоди в користуванні заїздом.
На даний час, будучи позбавленим нормального проїзду вантажною автомашиною до свого господарства, кожне чергове намагання такого проїзду призводить до пошкодження автомобілів, огорожі та гнойової ями відповідачки, огорожі іншого власника земельної ділянки, яка межує з заїздом до будинковолодіння позивача, що є причиною постійних конфліктів з останніми.
Відповідачка, грубо порушивши протипожежні норми при облаштуванні гнойової ями та огорожі частково на заїзді до будинковолодіння позивача, унеможливила проїзд до господарства позивача пожежних машин, чим порушила право позивача на безпечне володіння своїм майном.
На звернення позивача до Перегінської селищної ради та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю щодо захисту його порушеного права, останні відреагували у такий спосіб, який не відновив його порушеного права, тому позивач змушений звернутися за захистом до суду. Таким чином суд приходить до висновку, що Перегінська селищна рада самоусунулася від вирішення даного питання, а тому позивач звернувся до суду із даним позовом щодо порушення його прав на належне користування своєю земельною ділянкою та будинковолодінням.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 самовільно, шляхом встановлення огорожі і гнойової ями, захопила частину громадської дороги по вул .Куленія , що перебуває у власності територіальної громади селища Перегінське Рожнятівського району, чим чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 у під`їзді до його будинковолодіння та земельної ділянки, ширина якої повинна становити 5.13 м., а тому позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинковолодінням, а також заїздом до будинковолодіння позивача шляхом знесення самочинно збудованої гнойової ями, септиків та перенесення огорожі по всій довжині заїзду слід задоволити.
Крім цього позивачем понесені документально підтверджені судові витрати у розмірі 487,20 гривень, які згідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на його користь.
На підставі ст.ст.373, 375, 376, 391 ЦК України та керуючись ст.ст.76, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
у х в л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва - задоволити частково.
Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та будинковолодінням ОСОБА_1 у АДРЕСА_6 , шляхом знесення самочинно збудованих гнойової ями та септика на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Зобов`язати ОСОБА_2 перенести паркан у глибину своєї земельної ділянки по всій довжині спільного заїзду до ширини 5,13 м.
Стягнути з відповдічки ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 487,20 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя А.М.Бейко
