П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 806/2164/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
01 серпня 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,
представника апелянта: Довбенко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року (рішення прийнято у м. Житомирі, повний текст рішення складено 26.04.2019, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про стягнення 32601,72грн,
В С Т А Н О В И В :
І . СУТЬ СПОРУ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (далі – Національна поліція, апелянт), у якому просив стягнути з Національної поліції на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 32601,72 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що одноразову грошову допомогу при звільненні йому виплатили 19 жовтня 2016 року, тоді як з органів поліції його звільнили з 01 серпня 2016 року. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
ІІ . ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.
4. Наказом Національної поліції України від 01 серпня 2016 року № 556 о/с позивач звільнений зі служби за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII); вислуга років на день звільнення (для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції) складає 12 років 10 місяців 7 днів, у пільговому обчисленні – 1 рік 2 місяці 8 днів.
5. Суд встановив, що на дату звільнення позивачу не виплатили одноразової грошової допомоги при звільненні. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 , сформованої АБ «Укргазбанк» від 21 жовтня 2016 року, зазначену грошову допомогу позивачу виплатили лише 19 жовтня 2016 року.
6. Позивач вважає, що оскільки апелянт з 01 серпня 2016 року по 19 жовтня 2016 року допустив затримку у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, то він (відповідач) як роботодавець повинен виплатити йому компенсацію за таку затримку (за період з 01 серпня 2016 року по 19 жовтня 2016 року) у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ . РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ І МОТИВИ ЙОГО УХВАЛЕННЯ
7. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2016 року позовні вимоги задовольнив.
8. Стягнув з Національної поліції України на користь ОСОБА_2 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 32601,72 грн.
9. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 січня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
10. Постановою Верховного суду від 30 січня 2019 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
11. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
12. Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку кінцевого розрахунку при звільненні в розмірі 21912 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 4 розділу XI Закону №580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
14. Згідно з пунктом 2 Постанови №988 виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
15. Такий Порядок затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі – Порядок №260).
16. Відповідно до абзацу 8 п. 8 розділу XXXII Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
17. Враховуючи, що на дату звільнення позивача зі служби в поліції, а саме 01 серпня 2016 року, набрали законної сили норми спеціального нормативно-правового акта - Порядку №260 при обчисленні суми середньої заробітної плати, яка підлягала стягненню за час затримки розрахунку при звільненні позивача , суд першої інстанції застосував положення Порядку №260, взявши за основу розрахунку середньоденної заробітної плати кількість календарних днів.
IV. АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
18. У апеляційній скарзі Національна поліція, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати його судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
19. Обґрунтовуючи свої вимоги Національна поліція, серед іншого, зазначила, що відповідачем за цим позовом мав би бути Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України (далі – ДПН), у якому працював позивач і з посади у якому його звільнили. ДПН має статус юридичної особи, самостійний баланс, власні рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом, веде свій (окремий від Національної поліції) бухгалтерський облік. Відповідач зазначив, що та обставина, що зі служби в органах поліції ОСОБА_1 звільнили на підставі наказу Національної поліції не змінює того, що позивач перебував у трудових відносинах саме з ДПН, де й отримував грошове забезпечення і де йому мали б виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні.
20. Водночас апелянт зауважив, що одноразова грошова допомога не є складовою грошового забезпечення поліцейських, тому підстав застосовувати до цих правовідносин (за аналогією) норми статей 116, 117 КЗпП не було. Також апелянт зазначив, що суди не врахували, що одноразову грошову допомогу позивачу виплатили із запізненням не з вини апелянта (через відсутність бюджетного фінансування).
21. Також відповідач зазначив, що з цим позовом ОСОБА_1 звернувся з порушенням встановленого строку, позаяк про те, що йому не виплатили усієї суми грошового забезпечення (при звільненні) йому мало б бути відомо ще в день звільнення.
V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22. Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
23. Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 580-VIII до складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.
24. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 580-VIII у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.
25. Відповідно до частин першої-третьої статті 14 Закону № 580-VIII структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
26. Штатний розпис (штат) поліції затверджує керівник поліції. Кошторис поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
27. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 580-VIII територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
28. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 580-VIII територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
29. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 886 Департамент протидії наркозлочинності утворено як юридичну особу публічного права як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
30. Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 580-VIII керівник поліції: 1) очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань; <�…> 11) приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону; <�…>.
31. Відповідно до статті 102 Закону № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
32. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
33. Згідно з частиною четвертою статті 9 цього Закону виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
34. Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону № 2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
35. Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
36. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
37. Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
38. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
39. Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
40. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
41. Відповідно до пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
42. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивачу виплатили одноразову грошову допомогу при звільненні не в день звільнення (01 серпня 2016 року), а більш ніж через два місяці (19 жовтня 2016 року).
43. Правовою підставою для звернення до суду з цим позовом є положення статей 116, 117 КЗпП.
44. Положення спеціального законодавства, зокрема Закону № 580-VIII, не врегульовують усіх питань та/чи спорів які можуть виникати при звільненні поліцейського зі служби в органах поліції, як-от відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин окремі положення КЗпП (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами), що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15.
45. Відповідачем у цій справі є Національна поліція, яка у правовідносинах, які виникли у зв`язку зі звільненням позивача зі служби в органах поліції, діяла як орган, до компетенції якого (в особі його керівника) віднесено прийняття рішень про прийняття і звільнення зі служби, тобто як роботодавець.
46. ДПН є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції і наділений статусом юридичної особи. Водночас у правовідносинах з позивачем він не діяв як орган, до відання якого віднесено ухвалення рішення про прийняття на службу та звільнення з неї і те, що грошове забезпечення позивачу виплачував ДПН не змінює його правового статусу у правовідносинах, пов`язаних з прийняттям на службу в органи поліції.
47. Так, у справі № 820/1134/17 (К/9901/17329/18) колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що за наведеного вище правового регулювання виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України.
48. З урахуванням положень пункту 3 розділу І Порядку № 260 до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
49. Отож, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і Національна поліція, у структурі якої працював позивач, як роботодавець, і як орган, до відання якого віднесено виплату цієї допомоги, зобов`язане її виплатити.
50. З огляду на положення статей 116, 117 КЗпП, обов`язок виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні покладено саме на роботодавця, тож якщо позивача звільнено зі служби, тобто припинено трудові правовідносини, за наказом Національної поліції, то і обов`язок виплатити належне позивачу грошове забезпечення, як і наслідки за неналежне виконання цього обов`язку, теж покладено на нього.
51. Є безпідставними доводи апелянта, що у нього не має обов`язку виплачувати грошову допомогу в день звільнення позивача, так як статтею 116 КЗПП прямо передбачено, що виплата саме належних працівнику всіх сум від установи провадиться в день звільнення.
52. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів апелянта та позивача, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог і погоджується з тим, що вони були задоволені.
53. Водночас, суд першої інстанції, стягуючи з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 21912,79 грн, допустив помилку під час розрахунку такої компенсації, оскільки неправильно застосував положення Порядку і умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання”, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року.
54. Так, суд першої інстанції, визначаючи розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні, виходив з положень абз. 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку, який передбачає, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
55. Отже, дана норма передбачає порядок виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, тоді як у даній справі спір між сторонами виник у зв`язку із затримкою виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні.
56. Колегія суддів вважає, що під час розрахунку розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні у даній справі необхідно користуватись п. 9 розділу І Порядку № 260, який передбачає, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
57. Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні повинен здійснюватися шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний останній місяць роботи на кількість календарних днів у цьому місяці та множенні отриманої суми на кількість календарних днів за період затримки розрахунку при звільненні.
58. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції правильно здійснив середньоденний розрахунок, виходячи із кількості календарних днів, однак необґрунтовано визначив середньомісячну заробітну плату, виходячи за останні два місяці.
59. Так, суд першої інстанції зазначив, що середньоденний заробіток, з урахуванням положення абз.8 п.8 розділу ІІІ Порядку №260, становить: 16920 грн (розмір грошового забезпечення позивача за червень-липень 2016 року) / 61 (кількість календарних днів у червні та липні 2016 року) = 277,37 грн (середньоденний заробіток позивача). Отже, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні становить 21912,79 грн (277,37 грн х 79 днів (час затримки розрахунку з 01.08.2016 по 19.10.2016) = 21912,79 грн).
60. Колегія суддів вважає даний підрахунок помилковим з урахуванням наступного.
61. Відповідно до довідки ДПН Національної поліції України № 106 від 26.08.2016 розмір грошового забезпечення позивача за останній місяць роботи - липень 2016 року становив - 9576,25 грн.
62. Судом встановлено, що періодом затримки розрахунку при звільненні є з 01.08.2016 по 19.10.2016р. (79 днів).
63. Враховуючи дані наявної в матеріалах справи довідки про доходи, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 308,91 грн (9576,25 грн / 31 к.д.).
64. Отже, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні становить 24403,89 гривень (79 (днів) * 308,91 (середньоденна заробітна плата)).
65. Відповідно до частини 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
66. Частиною 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
67. Враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати частини 2 статей 9 та 308 КАС України та для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 24403,89 грн.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
68. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
69. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
70. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
71. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
72. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
73. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
74. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
75. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не дотримані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 21912,79 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про стягнення 32601,72грн змінити в частині абзацу 2 резолютивної частини, виклавши його в наступній редакції:
"Стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 24403,89 (двадцять чотири тисячі чотириста три) грн 89 коп".
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 02 серпня 2019 року.
Головуючий
Мацький Є.М.
Судді
Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.
