Справа № 761/45721/16-ц
Провадження № 6/761/953/2019
У Х В А Л А
14 серпня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів, -
в с т а н о в и в :
17 липня 2019 року заявник звернувся з вказаною заявою до суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18 липня 2019 року матеріали розподілені на суддю Фролову І.В.
Як вбачається зі змісту заяви, заявник просить суд зупинити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму грошових коштів у розмірі 710 823,04 грн., до набрання ним законної сили після його оскарження у встановленому законом порядку.
У відповідності до ч. 1 ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України врегульовано процесуальні питання, пов`язані із вимоканням судових рішень у цивільних справи та рішень інших органів (посадових осіб).
У поданій заяві заявник просить застосувати аналогію закону та у порядку, передбаченому, ст. 436 ЦПК України, зупинити виконання судового рішення.
У відповідності до ст. 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Таким чином, вказаною процесуальною нормою чітко передбачено право зупинити виконання оскарженого рішення суду саме судом касаційної інстанції.
У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 07 листопада 2002 року).
Виходячи з наведених норм законодавства вбачається, що до компетенції суду першої інстанції не відноситься вирішення питання щодо зупинення рішення суду у зв`язку із його оскарженням.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Оскільки подана заява не підлягає розгляду судом першої інстанції, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
