Ухвала
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 757/63985/16
провадження № 61-28906 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Пенсійний фонд України, Державна казначейська служба України,
третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року у складі судді Литвинової І. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2009 року у зв`язку зі звільненням з роботи вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова за призначенням їй пенсії державного службовця, для розрахунку розміру якої вона надала довідку від 04 лютого 2009 року № 2 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у формі затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 № 19-11.
Згідно з довідкою від 04 лютого 2009 року № 2 до складу заробітної плати при розрахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати й інші виплати на загальну суму у розмірі 15 669 грн 50 коп., які були нею одержані, і з яких було сплачено внески до пенсійного фонду.
У 2014 році вона дізналася про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Оскільки нею було сплачено внески та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі з матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, тому Пенсійний фонд України мав врахувати ці суми як складові заробітної плати ще у 2009 році.
Крім того, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2014 року її позов задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити з 02 квітня 2014 року перерахунок їй пенсії державного службовця, включивши до її складу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у загальному розмірі 15 669 грн 50 коп. зі збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 році та виплати її у повному обсязі.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 82 617 грн 35 коп. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції 82 617 грн 35 коп., шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що затвердження Пенсійним фондом України довідки, яка не відображає всі складові заробітної плати, на які нараховуються внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, призвело до того, що у період з березня 2009 року по квітень 2014 року з вини Пенсійного фонду України позивачці щомісяця не нараховувалася пенсія у розмірі 552 грн 45 коп., яка є упущеною вигодою. Строк позовної давності позивачкою не пропущено.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року апеляційна скарга Пенсійного фонду України відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що шкода (упущена вигода), яка була завдана позивачці, полягає у ненарахуванні та неотриманні нею пенсійних виплат, чим порушено її цивільні права, що виникло унаслідок затвердження постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року форм довідок про заробітну плату, які подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, оскільки позивач не отримала пенсію у повному розмірі з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто відшкодування матеріальної шкоди з моменту призначення пенсії, з 2009 року. Позивачка про порушення своїх прав довідалась лише у 2014 році, а з позовом до суду звернулась у 2016 році, тобто у межах строку позовної давності.
При цьому суд послався на постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-237 цс 16.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Пенсійний фонд України просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/63985/16 з Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою належними доказами не підтверджено правильності нарахування суми завданої їй шкоди. ОСОБА_1 не доведено існування усіх складових для цивільно-правової відповідальності, у тому числі завдання шкоди позивачці діями Пенсійного фонду України щодо затвердження постанови від 30 жовтня 2008 року № 19-11. Крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності.
Доводи особи, яка подала заперечення
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Протиправними діями Пенсійного фонду України позивачці завдано шкоду, оскільки ОСОБА_1 було сплачено внески та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі з матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, а Пенсійний фонд України мав врахувати ці суми як складові заробітної плати ще у 2009 році, проте таких дій вчинено не було.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова за призначенням їй пенсії державного службовця, для розрахунку розміру якої вона надала довідку від 04 лютого 2009 року № 2 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у формі затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 № 19-11.
Згідно з довідкою від 04 лютого 2009 року № 2 до складу заробітної плати при розрахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати та інші виплати на загальну суму у розмірі 15 669 грн 50 коп., які були нею одержані, та з яких було сплачено внески до пенсійного фонду.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити з 02 квітня 2014 року перерахунок їй пенсії державного службовця, включивши до її складу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у загальному розмірі 15 669 грн 50 коп. зі збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 році та виплати її у повному обсязі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що шкода (упущена вигода), яка була завдана позивачці, полягає у ненарахуванні та неотриманні нею пенсійних виплат, чим порушено її цивільні права. Оскільки позивачка не отримала пенсію у повному розмірі з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, тому з цього органу підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди з моменту призначення пенсії.
Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року № 6-237 цс 16, на яку послався апеляційний суд, врахувавши її висновки, зазначено, що діями відповідача, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв`язку з обійманням адміністративної посади голови суду. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.
Колегія суддів вважає, що є підстави для відступлення від таких правових висновків Верховного Суду України, оскільки для відшкодування шкоди органом державної влади, суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме встановити факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.
У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судом установлено, що ОСОБА_1 пред`явлено позов саме про стягнення упущеної вигоди, у тому числі на підставі положень статті 1173 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що сума, яка не отримана позивачкою за період з березня 2009 року по квітень 2014 року, є сумою недоотриманої пенсії, тобто у розумінні положень частини другої статті 22 ЦК України ця сума не може бути упущеною вигодою, унаслідок чого вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, преюдиційною постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити з 02 квітня 2014 року перерахунок їй пенсії державного службовця, включивши до її складу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, тобто вимоги позивачки частково задоволенні, унаслідок чого задоволенням позову у цій справі (№ 757/63985/16) буде здійснено подвійне стягнення коштів.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розгляду справи та відступлення від наведених вище правових позицій Верховного Суду України.
З урахуванням наведеного та положень статей 402, 404, пункту 7 Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 757/63985/16 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади за касаційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець
