Ухвала
07 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 757/63985/16
Провадження № 14-556 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади
за касаційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року та
ВСТАНОВИЛА:
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
2. Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2009 року у зв`язку зі звільненням з роботи вона звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова за призначенням їй пенсії державного службовця, для розрахунку розміру якої вона надала довідку від 04 лютого 2009 року № 2 про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи поспіль перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», у формі затвердженій постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року № 19-11.
3. Згідно з довідкою від 04 лютого 2009 року № 2 до складу заробітної плати при розрахунку пенсії Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова не було включено матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати й інші виплати на загальну суму у розмірі 15 669,50 грн, які були нею одержані, і з яких було сплачено внески до пенсійного фонду.
4. У 2014 році вона дізналася про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
5. Оскільки нею було сплачено внески та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі з матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, тому Пенсійний фонд України мав врахувати ці суми як складові заробітної плати ще у 2009 році.
6. Крім того, постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 липня 2014 року її позов задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова здійснити з 02 квітня 2014 року перерахунок їй пенсії державного службовця, включивши до її складу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у загальному розмірі 15 669,50 грн зі збереженням проценту нарахування пенсії на момент виходу на пенсію у 2009 році та виплати її у повному обсязі.
7. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 82 617,35 грн шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.
8. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції 8 617,35 грн, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що затвердження Пенсійним фондом України довідки, яка не відображає всі складові заробітної плати, на які нараховуються внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, призвело до того, що у період з березня 2009 року по квітень 2014 року з вини Пенсійного фонду України позивачці щомісяця не нараховувалася пенсія у розмірі 552,45 грн, яка є упущеною вигодою. Строк позовної давності позивачкою не пропущено.
10. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року апеляційна скарга Пенсійного фонду України відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що шкода (упущена вигода), яка була завдана позивачці, полягає у ненарахуванні та неотриманні нею пенсійних виплат, чим порушено її цивільні права, що виникло унаслідок затвердження постановою правління Пенсійного фонду України від 30 жовтня 2008 року форм довідок про заробітну плату, які подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Таким чином, оскільки позивач не отримала пенсію у повному розмірі з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто відшкодування матеріальної шкоди з моменту призначення пенсії, з 2009 року. Позивачка про порушення своїх прав довідалась лише у 2014 році, а з позовом до суду звернулась у 2016 році, тобто у межах строку позовної давності.
12. При цьому суд послався на постанову Верховного Суду України від 18 травня 2016 року у справі № 6-237 цс 16.
13. У вересні 2017 року Пенсійний фонд України подав до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив відповідні судові рішення скасувати та хвалити нове рішення у справі, яким відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі.
14. Касаційна скарга мотивована тим, що позивачкою належними доказами не підтверджено правильності нарахування суми завданої їй шкоди. ОСОБА_1 не доведено існування усіх складових для цивільно-правової відповідальності, у тому числі завдання шкоди позивачці діями Пенсійного фонду України щодо затвердження постанови від 30 жовтня 2008 року № 19-11. Крім того, позивачкою пропущено строк позовної давності.
15. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
16. Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17. У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.
19. Ухвалюючи рішення у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що шкода (упущена вигода), яка була завдана позивачці, полягає у ненарахуванні та неотриманні нею пенсійних виплат, чим порушено її цивільні права. Оскільки позивачка не отримала пенсію у повному розмірі з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, тому з цього органу підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди з моменту призначення пенсії.
20. Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 18 травня 2016 року № 6-237 цс 16, на яку посилався апеляційний суд, врахувавши її висновки, зазначено, що діями відповідача, зокрема наданням довідок щодо отримання грошового забезпечення за посадою на момент виходу на пенсію, які не відповідали дійсності, позивачу було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, меншому за той, на який він мав право у зв`язку з обійманням адміністративної посади голови суду. Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.
21. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є є достатньо обґрунтованих підстав відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України, оскільки для відшкодування шкоди органом державної влади, суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме встановити факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.
22. У статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
23. Відповідно до частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
24. Судом установлено, що ОСОБА_1 пред`явлено позов саме про стягнення упущеної вигоди, у тому числі на підставі положень статті 1173 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
25. Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
26. При цьому колегія суддів суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що сума, яка не отримана позивачкою за період з березня 2009 року по квітень 2014 року, є сумою недоотриманої пенсії, тобто у розумінні положень частини другої статті 22 ЦК України ця сума не може бути упущеною вигодою, унаслідок чого вказана норма права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
27. Крім того, преюдиційною постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити з 02 квітня 2014 року перерахунок їй пенсії державного службовця, включивши до її складу суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, тобто вимоги позивачки частково задоволенні, унаслідок чого задоволенням позову у цій справі (№ 757/63985/16) буде здійснено подвійне стягнення коштів.
28. З огляду на вказане Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що є достатньо обґрунтованих підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України та вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
29. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
30. Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
31. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
32. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права(див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
33. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
34. Оскільки колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України та забезпечення правової визначеності та єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
35. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
36. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
37. З огляду на вказане справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду як судом касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, абзацом другим частини першої статті 401, частиною першою статті 402, підпунктами 7 та 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Прийняти до розгляду справуза позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади за касаційною скаргою Пенсійного фонду України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 серпня 2017 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 15 січня 2020 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. ПророкСудді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов Н. П. Лященко М. І. Гриців Л. І. Рогач В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
