ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 641/2795/16-ц
Провадження № 22-ц/818/4591/19
09 жовтня 2019 року
м.Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого – Овсяннікової А.І.
суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С.
за участю секретаря – Чабан А.В.
учасники справи:
позивачі ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі їх представника ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11 липня 2019 року у складі судді Боговського Д.Є. по справі №641/2795/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 14 грудня 2015 року в районі будинку № 20 по пр. Льва Ландау в м. Харкові ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «Фольксваген Тігуан», д.н. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген Кадді», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , який свою чергу зіткнувся із автомобілем «Тойота Ауріс», д.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2
Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, власникам завдано матеріальних збитків.
Постановою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 13 січня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні у дорожньо-транспортної пригодиі.
Цивільна відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована ПрАТ СК «Провідна».
Вони звернулись до страховика із повідомленням про настання події та надали необхідні для отримання страхового відшкодування документи. Страховиком було проведено огляд пошкоджених авто, зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування в межах ліміту відшкодування в повному обсязі за вирахуванням франшизи, а саме по 49500,00 грн. кожному. Для повної оцінки вартості збитку вони звернулись до сертифікованого фахівця та згідно звіту від 30 грудня 2015 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Фольксваген Кадді», д.н. НОМЕР_2 , з врахуванням втрати товарної вартості становить 199240,80 грн., а матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Тойота Ауріс», д.н. НОМЕР_3 , з врахуванням втрати товарної вартості становить 191540,68 грн. Також ними сплачено вартість виробництва звіту по 800,00 грн. з кожного.
Просять стягнути матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме на користь ОСОБА_1 - 150540,80 грн., а на користь ОСОБА_2 - 142840,68 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позовних вимог. Постанова суду, якою його визнано винним, скасована, провадження у справі закрито, а судове рішення не містить висновків про його винуватість у даній ДТП. Його вина не доведена, а тому підстави для відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, саме ним- відсутні.
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що позивачами не надано доказів на підтвердження спричинення шкоди майну позивачів саме внаслідок винних дій ОСОБА_3 , а тому позов не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом не встановлено відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, оскільки підставою для скасування постанови було те, що ОСОБА_3 був позбавлений можливості особисто брати участь в судовому розгляді своєї справи, а також не були залучені інші учасники ДТП. Провадження закрито апеляційним судом не в зв`язку із відсутністю події або складу адміністративного правопорушення, а в зв`язку із спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Висновок судової автотехнічної експертизи № 9681 від 20 червня 2018 року є однобічним та суперечить суттєвим обставинам справи. Експерт зробив висновки та проводив розрахунки, ґрунтуючись лише на поясненнях водія ОСОБА_3 , а показання водія ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повністю відкинув як технічно неспроможні.
Колегія суддів, вислухав суддю – доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 14 грудня 2015 року в районі будинку № 20 по пр. Льва Ландау в м. Харкові сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген Тігуан», д.н. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_3 , автомобіля «Фольксваген Кадді», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , та автомобіля «Тойота Ауріс», д.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 ..
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, власникам завдано матеріальних збитків.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 січня 2016 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 01 червня 2016 року постанову суду першої інстанції від 13 січня 2016 року скасовано, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Згідно полісу № АІ/2542800 з 27 грудня 2014 року до 26 грудня 2015 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ПрАТ СК «Провідна», ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану майну -50000 грн., розмір франшизи 500 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ПрАТ СК «Провідна» із повідомленням про настання події та надали необхідні для отримання страхового відшкодування документи. Страховиком було проведено огляд пошкоджених авто, зроблено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату страхового відшкодування в межах ліміту відшкодування в повному обсязі за вирахуванням франшизи, а саме по 49500 грн. кожному.
Згідно звіту від 30 грудня 2015 року № 550/2015, складеного ФОП ОСОБА_6 , матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Фольксваген Кадді» ОСОБА_1 складає 199240,80 грн.
Згідно звіту від 26 лютого 2016 року № 123/2016, складеного ФОП ОСОБА_6 матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Тойота Ауріс» ОСОБА_2 складає 191540,68 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що підстав для стягнення шкоди з ОСОБА_3 не вбачається.
Згідно ч.ч. 1,2,5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Доводи апеляційної скарги про встановлення судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення вини ОСОБА_3 у вчинені ДТП, оскільки провадження закрито за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, спростовуються самим змістом зазначеної постанови, у якій відсутній висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у настанні цієї події.
Отже, вважати, що судовим рішенням встановлено вину відповідача у ДТП- не можна.
За клопотанням учасників справи по справі судом першої інстанції призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої було доручено експертам ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
З висновку судової автомеханічної експертизи від 20 червня 2018 року вбачається, що пояснення водія «Фольксваген Кадді» ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 про механізм розвитку даної ДТП на стадії зближення автомобілів «Фольксваген Тігуан» та «Фольксваген Кадді» з технічної точки зору є неспроможними.
Не представляється можливим вирішити питання щодо технічної спроможності пояснення водія ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 .
Виходячи з пояснень водія ОСОБА_3 про механізм розвитку ДТП в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 е), 8.10 ПДР України та з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. При цьому водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем водія ОСОБА_5 шляхом виконання ним вимог ПДР України та не створював своїми діями аварійну ситуацію.
Судовим експертом було встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо в момент первинного контакту автомобіль «Тойота Ауріс», знаходився у нерухомому стані, то в даній ДТП водій ОСОБА_2 не мала технічної можливості запобігти даної ДТП та в її діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
При цьому, експертним шляхом не представилось можливим провести технічну оцінку дій водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по поясненням водія ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 , оскільки в їх поясненнях відсутній достатній комплекс вихідних даних, які в повному обсязі характеризують та конкретизують механізм розвитку даної ДТП на стадії зближення автомобілів «Фольксваген Тігуан» та «Фольксваген Кадді».
Заперечуючи проти висновків експерта позивачі зазначають, що при його складанні експертом не взято до уваги всі показання водіїв та свідків. Експерт зробив усі висновки та проводив розрахунки ґрунтуючись лише на поясненнях ОСОБА_3 . Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 не бачили як рухались автомобілі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , але свій сигнал світлофору вони бачили і за їх словами ДТП відбулось, коли їм світило червоне світло.
Між тим, експертом надано оцінку поясненням свідків та водії-учасників ДТП.
Експертом зазначено всі пояснення ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_8 та саме з урахуванням їх пояснень надано висновок, що відсутній достатній комплекс вихідних даних, які в повному обсязі характеризують та конкретизують механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди на стадії зближення автомобілів Volkswagen Caddy та Volkswagen Tiguan; відсутній конкретизуючий механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди на стаді зближення транспортних засобів.
Отже, експертом надано оцінку всім поясненням участників ДТП.
За клопотанням позивачів по справі призначено повторну судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському НДІСЕ, яка проведена не була.
В суді апеляційної інстанції представник позивачів підтвердив ці обставини та клопотань про призначення експертизи заявлено не було.
Отже, вважати, що спричинення шкоди майну позивачів знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача –не можна.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення коштів.
Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі їх представника ОСОБА_4 – залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 11 липня 2019 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 жовтня 2019 року.
Головуючий – А.І. Овсяннікова
Судді: І.П. Коваленко
І.С. Сащенко
