Справа № 569/14819/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2019 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
справа №569/14819/19
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та неустойки (пені) від суми несплачених аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача - адвокат Гароль Вітілій Віталійович звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом від імені позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь борг зі сплати аліментів в сумі 95203,34 грн., неустойку в сумі 95203,34 грн., а також 1000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2004 року у цивільній справі №2-10592/2004 року з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 12.10.2004 року до повноліття дитини. Відповідач ОСОБА_2 протягом десяти років матеріальної допомоги на утримання не надає, внаслідок чого станом на 01 липня 2019 року утворилася заборгованість в сумі 95203,34 грн. А тому просить стягнути вказану суму заборгованості в судовому порядку. Крім того, на підставі ст.196 СК України, просить стягнути з відповідача неустойку (пеню). Її розмір станом на 01 серпня 2019 року становить 1453109,71 грн. Однак, враховуючи, що згідно ч.1 ст.196 СК України, розмір неустойки (пені) не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, до стягнення підлягає неустойка (пеня) в сумі рівній 100 відсотків заборгованості, а саме 95203,34 грн.
Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 09:30 год. 24 вересня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін.
09 вересня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, в якому вказав, що позовні вимоги визнає частково, просив стягнути з нього заборгованість зі сплати аліментів за 2019 рік, відрахувавши реально сплачені та документально підтверджені суми, та відмовити у позові в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що він частково сплачував аліменти, що підтвердив копіями платіжних документів за 2010-2019 роки, а тому вважає, що сума боргу становить 40951,79 грн.
15 жовтня 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій вказав, що у зв`язку зі здійсненням перерахунку державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів відповідачем ОСОБА_2 сума аліментів та пеня за їх несплату зменшилися. А тому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг зі сплати аліментів в сумі 75932,82 грн., неустойку (пеню) в сумі 75932,82 грн., а також 1000 грн. витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, наведених у позові та заяві про зменшення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не взнав, посилаючись на обставини, вказані у відзиві.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що його батько - відповідач ОСОБА_2 спілкувався з ним один раз на рік, грошей на його утримання не надавав, аліменти не сплачував, на його сімнадцятиріччя подарував фотоапарат.
З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, та висловлені у судовому засіданні, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
24 грудня 1999 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладений шлюб, від якого в них є неповнолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 листопада 2007 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 20 липня 2017 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 листопада 2004 року у цивільній справі №2-10592/2004 року з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 12.10.2004 року до повноліття дитини.
Відповідно до розрахунку державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Юсенка В.Л.№ 61323 від 26.07.2019 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 липня 2019 року склала 95203,34 грн.
Представник позивача, звернувшись до суду з указаним позовом від імені позивача ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь борг зі сплати аліментів в сумі 95203,34 грн., неустойку в сумі 95203,34 грн., а також 1000 грн. витрат на правову допомогу. Згідно з наданим представником позивача розрахунком загальна сума пені, що визначена, станом на 01 серпня 2019 року становить 1453109,71 грн. Однак враховуючи, що згідно п.1. ч.1 ст.196 СК України, розмір неустойки (пені) не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, до стягнення підлягає неустойка (пеня) в сумі рівній 100 відсотків заборгованості, а саме 95203,34 грн.
15 жовтня 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій він вказав, що у зв`язку зі здійсненням перерахунку державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів відповідачем ОСОБА_2 сума аліментів та пеня за їх несплату зменшилися. А тому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг зі сплати аліментів в сумі 75932,82 грн. та неустойку (пеню) в сумі 75932,82 грн.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.4 ст.17 СК України, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Як встановлено статтею 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості із виплати аліментів, суд виходить із наступного.
Як визначено ч.1 а ч.4 ст.194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Юсенка В.Л.№88500 від 09.10.2019 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2 зі сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виникла з червня 2012 року, станом на 09 жовтня 2019 року становить 75932,82 грн.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов у цій частині слід задовольнити та стягнути з відповідача 75932,82 грн. заборгованості зі сплати аліментів.
При цьому суд відхиляє подані відповідачем в якості доказів копії платіжних документів за 2010-2019 роки, оскільки не вважає їх належними, адже вони не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема про платника та отримувача аліментів, призначення платежу, а також не доведено належності власника банківської картки, на яку здійснювалися проплати. Крім того, відповідачем, всупереч ст.77 ЦПК України, не обґрунтовано належність конкретного доказу для підтвердження його заперечень проти позову.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені), суд вважає, що вона також підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно п.1. ч.1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Як вбачається із правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Згідно з наданим представником позивача розрахунком загальна сума пені, що визначена за період з червня 2012 року до червня 2019 року (включно), станом на 09 жовтня 2019 року становить 909841,64 грн.
У заяві про зменшення позовних вимог позивач вказує, що згідно п.1. ч.1 ст.196 СК України, розмір неустойки (пені) не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, а тому просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) в сумі рівній 100 відсотків заборгованості, а саме 75932,82 грн.
Таким чином, враховуючи встановлений розмір несплачених аліментів за кожен місяць з червня 2012 року до вересня 2019 року, суд прийшов до висновку, що розмір неустойки позивачем обчислено правильно, а тому до стягнення підлягає неустойка (пеня) в сумі 75932,82 грн.
Оскільки при подачі позову даної категорії позивач звільнена від сплати судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в сумі 768,40 грн.
Крім того, на відповідача слід покласти понесені позивачем і належним чином підтверджені витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу зі сплати аліментів та неустойки (пені) від суми несплачених аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг зі сплати аліментів в сумі 75 932 (сімдесят п"ять тисяч дев"ятсот тридцять дві) гривні 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) в сумі 75 932 (сімдесят п"ять тисяч дев"ятсот тридцять дві) гривні 82 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2019 року.
Суддя -
