Справа № 420/516/19
Провадження № 11-835апп19
О К Р Е М А Д У М К А
суддів Великої Палати Верховного Суду Яновської О. Г., Британчука В.В., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Прокопенка О.Б., Ситнік О.М. в адміністративній справі № 420/516/19, провадження № 11-835апп19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (суддя Іванов Е. А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (судді Стас Л. В, Турецька І. О., Шеметенко Л. П.)
1. 13 листопада 2019 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року залишено без змін.
2. Постанову мотивовано тим, що при визначенні юрисдикції у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень має значення, в тому числі, і предмет спору. У разі, коли предмет спору виник чи пов`язаний з кримінальним провадженням, то на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
3. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Слідчого управлінняпро визнання протиправними дії старшого слідчого з ОВС Слідчого управління Каравана С. С. по проведенню обшуківза адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ;
АДРЕСА_4 . Таким чином, позивачі звернулися до суду з позовом про оскарження дій старшого слідчого з ОВС Слідчого управління Каравана С. С., що стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016100110000192.
5. Відповідно до частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
6. Статтею 2 цього Кодексу визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
7. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України.
8. Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
9. Оскільки в цій справі спір стосується правомірності дій старшого слідчого з ОВС Слідчого управління Каравана С. С. під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016100110000192, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами КПК України.
Вважаємо за необхідне висловити окрему думку по даній справі, виходячи з наступного.
10. Позивачі вважають протиправним проведення обшуку.
11. Обґрунтовуючи звернення до суду саме з адміністративним позовом наголошували, що вони не були учасниками кримінального провадження № 32016100110000192, а тому в них відсутня можливість у порядку КПК України оскаржити дії уповноважених службових осіб під час проведення ними затримання або обшуку на підставі статей 208-213 цього Кодексу на стадії досудового розслідування.
12. Отже, позивачі стверджували про відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у кримінальному судочинстві та вважають, що з огляду на це вони мають отримати доступ до суду за правилами судочинства адміністративного.
13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені вимоги мають розглядатися за правилами кримінального судочинства.
14. Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції).
15. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).
16. Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
17. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).
18. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
19. Згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.
20. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування визначає глава 26 КПК України.
21. Відповідно до частини другої статті 303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, не визначені в цій нормі, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
22. Отже, приписи КПК України не передбачають можливості власника оскаржити протиправність проведення обшуку в його приміщенні на стадії досудового розслідування.
23. Вказане, на нашу думку, свідчить про відсутність якості кримінального процесуального закону, внаслідок чого стосовно осіб, у приміщенні в яких був проведений обшук, порушується їх право на доступ до суду.
24. За таких обставин постанова Великої Палати Верховного Суду відсилає позивачів до процедури, яка не є ні доступною для них на відповідній стадії кримінального провадження, ні такою, що здатна призвести до ефективного й оперативного розгляду його справи.
25. Вважаємо, що таким рішенням Велика Палата Верховного Суду створила позивачам нездоланну перешкоду у реалізації права на доступ до суду з метою ефективного захисту права.
26. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
27. Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
28. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
29. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
30. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
31. Однак, у розглядуваній правовій ситуації відмова у відкритті адміністративного позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до суду.
З огляду на наведене вважаємо помилковим висновок судів про те, що цю справу слід розглядати за правилами кримінального, а не адміністративного судочинства.
Судді Великої Палати Верховного Суду
О. Г. Яновська Ж. М. Єленіна
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців О. М. Ситнік
