ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6849/19 Справа № 201/7443/17
Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого – Каратаєвої Л.О.
суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання – Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання правової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання договору про надання правової допомоги. Просила, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 2500 грн., а також моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн., завдану внаслідок невиконання умов договору про надання правової допомоги (том 1 а.с.3-5).
11 березня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги. Просила стягнути із ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором про надання правової допомоги у сумі 4000 грн. та стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн. Вирішити питання судових витрат (том 1 а.с.218-222).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди – відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання правової допомоги – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами про надання правової допомоги у розмірі 4000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено (том 2 а.с.25-34).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі (том 2 а.с.37-40).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 уклала з адвокатом Козаковою Н.Ю. договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2015 року № 24/09/15-П (том 1 а.с.6-7).
Відповідно до Додатку 1 «План дій за Договором про надання правової допомоги 24/09/15-П від 24 вересня 2015р.» сторони погодили вчинення дій з складання та подання скарги на невиконання рішення суду до Європейського суду з прав людини по справі № 2-573/2008, винагорода адвоката за дану дію складає 1000 грн. (том 1 а.с.8).
На виконання умов договору позивачка сплатила гонорар у розмірі 1000 грн. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується Актом приймання передачі гонорару від 14.10.2015р. (том 1 а.с.9)
Відповідачем - адвокатом Козаковою Н.Ю. на підтвердження умов виконання договору зазначено, що було складено та подано до Європейського суду з прав людини відповідну заяву, підтвердженням чого є присвоєння номеру справи «Papazova v. Ukraine» (21755/16). На виконання ст. 47 Регламенту суду Адвокатом заповнено та подано відповідний формуляр заяви до Європейського суду з прав людини, підтвердженням чого є те, що ОСОБА_1 отримала Лист з Європейського суду з прав людини від 17 листопада 2016р. заява № 21755/16 Papazova v. Ukraine (том 1 а.с.18).
31 жовтня 2016 року між адвокатом Козаковою Н.Ю. та ОСОБА_1 підписано Акт прийму-передачі послуг згідно Договору про надання правової допомоги № 24/09/15-П від 24 вересня 2015р., відповідно до 1.2 якого сторони свідчать про факт належного надання адвокатом послуг щодо правового супроводу, а відповідно до п. 1.3 акту ОСОБА_1 не має претензій до адвоката Козакової Н.Ю. стосовно наданих послуг. Таким чином, сторонами виконано умови договору про надання правової допомоги, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.79).
12 листопада 2015 року між Адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 12/11/15-с, предметом якого є супровід виконавчого провадження з виконання дублікату виконавчого листа № 2-573, виданого 10.03.2012 р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 24939,41 грн. Відповідно до п. 1.2 договору під правовим супроводом розуміються такі дії: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (п. 1.2.1 договору), оскарження бездіяльності державного виконавця (п.1.2.2 договору), участь у судових засіданнях з оскарження бездіяльності державного виконавця (п. 1.2.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору сума винагороди адвоката сплачується за кожну виконану дію окремо, зокрема: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 1500 грн. (п. 4.1.1 договору), складання та подання скарги на бездіяльність державного виконавця 500 грн. (п.4.1.2 договору), участь у судових засіданнях з оскарження бездіяльності державного виконавця 500 грн. (п. 4.1.3 договору) (том 1 а.с.80).
Відповідачем - адвокатом Козаковою Н.Ю. на підтвердження умов виконання договору надано копії наступних документів: клопотання до Красногвардійського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ від 30.11.2015р. із штампом виконавчої служби про отримання, Скаргу до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на бездіяльність державного виконавця Красногвардійського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ із відтиском штампу про отримання, повістку про виклик до суду у справі № 201/6163/16-ц, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі №201/6163/16-ц, якою визнано бездіяльність Красногвардійського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ незаконною (том 1 а.с.84-90).
31 жовтня 2016 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі послуг, згідно Договору про надання правової допомоги № 12/11/15-с від 12 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в повному обсязі прийняла надані послуги, засвідчила факт належного виконання адвокатом послуг щодо правового супроводу та засвідчила, що не має претензій до адвоката стосовно наданих послуг. Таким чином, відповідачем – ОСОБА_2 виконано умови договору про надання правової допомоги, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.83).
Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 12/11/15-с сума винагороди адвоката за проведені дії складає 2500 грн. На виконання умов договору позивачка сплатила гонорар у розмірі 1000 грн. з обумовленого 2500 грн. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується Актом приймання передачі гонорару від 17 листопада 2015р. у сумі 500 грн. та Актом приймання передачі гонорару від 09 грудня 2015р. у сумі 500 грн. (том 1 а.с.81, 82), інших доказів виплати винагороди адвокату сторонами не надано.
12 листопада 2015 року між адвокатом Козаковою Н ОСОБА_5 Ю. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги 12/11/15-382, предметом якого є супровід досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України (невиконання судового рішення). Відповідно до п. 1.2 Договору, під правовим супроводом розуміються наступні дії Адвоката: складання та подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України (невиконання судового рішення) (п. 1.2.1 договору), проведення переговорів із співробітниками відповідного РВ ДМУ ГУМВС України з метою контролю розгляду заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України (невиконання судового рішення) (п. 1.2.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору сума винагороди Адвоката за цим Договором сплачується за кожну виконану дію окремо, а саме: складання та подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України (невиконання судового рішення) 500 грн. (п. 4.1.1 договору), виїзд Адвоката до відповідного РВ ДМУ ГУМВС України для проведення переговорів з метою контролю розгляду заяви 500 грн. за кожний виїзд (п. 4.1.2 договору) (том 1 а.с.91).
Відповідачем - адвокатом Козаковою Н.Ю. на підтвердження умов виконання договору надано копії наступних документів: заяву про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України із відтиском штампу канцелярії АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про отримання від 08.02.2016р., скаргу на бездіяльність АНД відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області із відтиском штампу АНД районного суду м. Дніпропетровська про отримання від 24.02.16р., ухвалу АНД районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.16р. у справі № 199/1369/16-к, якою скаргу на бездіяльність органу досудового розслідування задоволено, заяву до АНД ВП Дніпропетровського відділу поліції ГУ МВС України в Дніпропетровській області із відтиском штампу про отримання від 03.03.16р. (том 1 а.с.93-96)
31 жовтня 2016 року між сторонами було підписано Акт приймання-передачі послуг, згідно Договору про надання правової допомоги № 12/11/15-382 від 12 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в повному обсязі прийняла надані послуги, засвідчила факт належного виконання адвокатом послуг щодо правового супроводу та засвідчила, що не має претензій до адвоката стосовно наданих послуг (том 1 а.с.92). Таким чином, відповідачем – ОСОБА_2 виконано умови договору про надання правової допомоги, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 12/11/15-382 сума винагороди адвоката за проведені дії складає 1000 грн. Матеріали справи не містять документів, що підтверджуються сплату винагороди адвоката по даному договору. ОСОБА_1 не надала доказів виплати винагороди адвоката по даному договору. Отже, підтверджена заборгованість ОСОБА_1 перед адвокатом Козаковою Н.Ю. за договором про надання правової допомоги № 12/11/382 від 12 листопада 2015 року складає 1000 грн.
12 листопада 2015 року між адвокатом Козаковою Н ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 12/11/15-190, предметом якого є супровід досудового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 25.09.2015р. про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Відповідно до п. 1.2 Договору, під правовим супроводом розуміються наступні дії Адвоката: подання адвокатського запиту до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України щодо внесення відомостей про досудове розслідування до ЄРДР (п. 1.2.1. договору), отримання відповіді на адвокатський запит (п. 1.2.2 договору), проведення переговорів із співробітниками Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України з метою отримання відповіді на адвокатський запит (п. 1.2.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору сума винагороди Адвоката за цим Договором сплачується за кожну виконану дію окремо, а саме: складання та подання запиту до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України щодо внесення відомостей про досудове розслідування до ЄРДР 1500 грн. (п. 4.1.1 договору), виїзд Адвоката до Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України для проведення переговорів, отримання відповіді на запит 500 грн. за кожний виїзд (п. 4.1.2 договору) (том 1 а.с.247-248).
Відповідачем - адвокатом Козаковою Н.Ю. на підтвердження умов виконання договору надано копії наступних документів: Запит до Кіровського районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області із відтиском штампу Кіровського районного відділу ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про отримання від 16.11.2015р., відповідь Кіровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 04.12.15 про розгляд запиту (том 1 а.с.250-251).
31 жовтня 2016 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі послуг, згідно Договору про надання правової допомоги № 12/11/15-190 від 12 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в повному обсязі прийняла надані послуги, засвідчила факт належного виконання адвокатом послуг щодо правового супроводу та засвідчила, що не має претензій до адвоката стосовно наданих послуг (том 1 а.с.249). Таким чином, відповідачем – ОСОБА_2 виконано умови договору про надання правової допомоги, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги № 12/11/15-190 сума винагороди адвоката за проведені дії складає 2000, грн. На виконання умов договору позивачка сплатила гонорар у розмірі 500 грн. з обумовленого 2000 грн. Факт отримання коштів відповідачем у сумі 500 грн. підтверджується розпискою адвоката Козакової Н.Д. про отримання гонорару на зворотній стороні договору (том 1 а.с.249), інших доказів виплати винагороди адвокату сторонами не надано. Отже, підтверджена заборгованість ОСОБА_1 перед адвокатом Козаковою Н.Ю. за договором про надання правової допомоги № 12/11/15-190 від 12 листопада 2015 року складає 1500 грн.
Як встановлено матеріалами справи Позивачкою за первісним позовом були оскаржені дії адвоката Козакової Н.Ю. до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області.
19 січня 2018 року Рішенням дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області відмовлено у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Козакової Н.Ю. за відсутністю ознак дисциплінарного проступку адвоката.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою на підтвердження власних доводів про невиконання договорів не надано відповідних доказів. Повідомлення від Європейського суду з прав людини про визнання скарги не прийнятною є результатом розгляду заяви, а не свідченням неналежного виконання договору про надання правової допомоги.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, виходив із того, що відповідно до Договорів про надання правової допомоги №12/11/15-с від 12.11.15р., № 12/11/15-382 від 12.11.15р., №12/11/15-190 від 12.11.15р. ОСОБА_1 має заборгованість перед адвокатом Козаковою Н.Ю. в розмірі 4000 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.
В частині відмовив в задоволені зустрічних позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 70 Правил адвокатської етики, щодо відносин, дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості, при цьому дисциплінарні органи адвокатури України при застосуванні дисциплінарних стягнень мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.
Оскільки згідно із ч. 3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, дисциплінарна палата дійшла висновку, що претензії щодо порушення адвокатом умов договору про надання правової допомоги і вимоги з повернення отриманого гонорару, представляють собою спір, який повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Правилами адвокатської етики, затвердженими установчим з`їздом адвокатів України 17.11.2012р. (діяли на момент укладення угоди) визначено, що ці Правила слугують обов`язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних та іноді суперечливих професійних прав та обов`язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами України, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (преамбула).
Співвідношення Правил адвокатської етики і чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність Норми цих Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його (ст. 1 Правил).
Як визначено у ст. 27 Правил адвокатської етики кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнтів, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред`являються законом і цими Правилами до належного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків.
Згідно зі ст. 28 Правил гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Згідно зі ст. 30 Правил право адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене договором про надання правової допомоги.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Надаючи правову оцінку умовам договору, суд зазначає, що договір укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, підписуючи його, позивачка погодилася з умовами та розміром гонорару адвоката, правочин недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), умови правочину не оспорюються позивачкою.
Питання про розірвання договору впродовж цього часу не ставилось.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання укладених із відповідачкою договорів, відповідно до предмету кожного договору адвокат склав від імені позивача необхідні процесуальні документи та виконав передбачені договором та погоджені із позивачем дії.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачкою помилково сприймається очікуваний результат послуг за договором правової допомоги. Реалізація адвокатом своїх повноважень в межах доручення не завжди являє той бажаний для клієнта результат, який він хоче отримати.
Зокрема, у ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011р. № 3460-VI міститься поняття правових послуг. Це надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Отже, правова допомога є послугою, яка може включати певний обсяг дій, направлених на реалізацію і захист прав, свобод та законних інтересів особи, її представництво у судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування. Обсяг таких дій (повноважень адвоката), порядок їх реалізації передбачений договором з адвокатом і нормами чинного законодавства.
Суд вважає за необхідне зауважити на правову позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 25.01.2018р. (справа № 750/3888/16-ц, провадження № 61-1811св18) про те, що навіть факт накладення на адвоката дисциплінарного стягнення не позбавляє його можливості отримати оплату наданих юридичних послуг, за відсутності доказів, які б підтверджували наявність підстав для відповідальності за завдання збитків замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов договору про надання послуг за плату з його вини.
Згідно із ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до ст. 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з приписів норм ст. 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг покладається на замовника послуг.
За правилами ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Під час розгляду справи, як суді першої інстанції так і апеляційної інстанції, доводи позивачки про невиконання адвокатом умов договорів про надання правової допомоги, неналежне виконання професійних обов`язків не знайшли свого підтвердження.
Доводи апеляційної скарги є ідентичними позовній заяві та поясненням наданим в суді першої інстанції, яким суд відповідну надав правову оцінку.
Посилання в апеляційній скарзі, про застосування строку позовної давності до зустрічних позовних вимог є безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.253-255 цього кодексу.
За ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Апелянт не зверталася до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості застосувати вказану норму закону.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.
На підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2019 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді :
