Дата документу 12.12.2019
Справа № 320/5877/17
Провадження №2/320/2264/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2019 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Бахаєва І.М.,
за участю секретаря - Фурсової Л.І.,
представника позивача – ОСОБА_1 ,
відповідача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_2 , за участю третьої особи – Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, про стягнення збитків,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача виконати розпорядження Мелітопольської районної державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року № 411, від 01 жовтня 2014 року № 412, від 01 жовтня 2014 року № 413, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача збитків, заподіяних внаслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, визначених районною комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам: за актом № 3 від 08 вересня 2014 року, затвердженим розпорядженням Мелітопольського голови районної державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року за № 411 в розмірі 21 543,80 грн., за актом № 4 від 08 вересня 2014 року, затвердженим розпорядженням Мелітопольського голови районної державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року за № 412 в розмірі 11 789,33 грн., за актом № 5 від 08 вересня 2014 року, затвердженим розпорядженням Мелітопольського голови районної державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року за № 413 в розмірі 2768,54 грн., а всього 36101,67грн. та витрати по сплаті судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником комплексу об`єктів нерухомого майна для обслуговування будівель і споруд лазні, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , комплексу об`єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень на земельній ділянці площею 1,1164 га, за адресою: АДРЕСА_2 комплексу об`єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень на земельній ділянці площею 0,9222 га, за адресою: АДРЕСА_3 , які знаходяться на землях Семенівської сільської ради. На теперішній час відповідачем не були оформлені документи, які посвідчують право користування чи власності земельними ділянками, в результаті чого територіальна громада в особі Семенівської сільської ради отримала збитки у вигляді неодержаного доходу. Відповідно до складених комісією з визначення збитків та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам актів №№ 3-5 від 08 вересня 2014 року, затверджених розпорядженнями Мелітопольського голови районної державної адміністрації від 01 жовтня 2014 року за №№ 411-413, розмір збитків складає 36101,67 грн. На теперішній час вказані збитки відповідачем сплачені не були.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила стягнути з відповідача на користь Семенівської сільської ради заподіяні збитки в розмірі 36101,67 грн. внаслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, посилаючись на підставі, викладених в позові.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, при цьому пояснив, що він є власником комплексу будівель за адресами АДРЕСА_4 та 1/10 частини комплексу будівель в АДРЕСА_3 . Всі вказані адреси колишнього господарства КСП «Колос», які потрапили до нього як майновий пай. Ділянки, які знаходяться за даними адресами під спорудами є колективною власністю та відносяться до сільськогосподарського призначення. Він – сільгоспвиробник, цільове використання цього майна і земельних ділянок під ними для сільгоспвиробництва, тобто цільове призначення не змінюється. Вимогами ст..377ЦК України та ст..120 ЗК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та частини земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Позивач в особі голови Ярмоленко А.В. робить усякі перепони та заважає оформленню документів на земельні ділянки, не виконує рішення суду, фальсифікує цільове призначення, надає усім інстанціям неправдиві обставини. При обстеженні зазначених земельних ділянок для встановлення площі земельних ділянок (які фактичні використовуються ним) не виконувалось будь-яких відео і фото фіксацій. Його підпису на акті обстеження земельних ділянок не було. Акт обстеження сфальсифікований. З огляду на викладене підстав для задоволення позову не має.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив, однак неявка третьої особи не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідач зареєстрував право власності на об`єкти нерухомості: на підставі свідоцтва про право власності від 30 квітня 2003 року – на 1/10 комплексу об`єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень за адресою: АДРЕСА_3 ; на підставі свідоцтва про право власності від 24 жовтня 2003 року – на комплекс об`єктів нерухомого майна для обслуговування будівель і споруд лазні за адресою: АДРЕСА_1 ; на підставі свідоцтва про право власності від 4 листопада 2003 року – на комплекс об`єктів нерухомого майна для обслуговування складських приміщень за адресою: АДРЕСА_5 .
20 липня 2011 року відповідач звернувся до позивача із заявами про надання в оренду земельних ділянок під об`єктами нерухомості.
21 липня 2011 року позивач прийняв рішення:
- № 17 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під розміщення та обслуговування будівлі під складське приміщення та господарчого двору (сільгосптехніка) ФОП ОСОБА_2 » (далі – рішення № 17) щодо земельної ділянки площею 1,1164 га на АДРЕСА_5 ;
- №18 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під розміщення та обслуговування складських приміщень ФОП ОСОБА_2 » (далі – рішення № 18) щодо земельної ділянки площею 0,2130 га на АДРЕСА_1 ;
- № 19 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки під розміщення та обслуговування складських приміщень ФОП ОСОБА_2 » (далі – рішення № 19) щодо земельної ділянки площею 0,1070 га на АДРЕСА_3 .
- 19 листопада 2013 року позивач прийняв рішення № 10 про внесення змін до пункту 3 рішення № 17 шляхом виключення з нього слів і цифр «становить 1 рік».
3 квітня 2015 року відповідач звернувся до позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2130 га для будівництва й обслуговування будівель торгівлі, розташованої на території Семенівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .
16 квітня 2015 року позивач прийняв рішення № 10, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення в оренду відповідачеві земельної ділянки з кадастровим номером 23230844000:10:015:0018, площею 0,2130 га, розташованої на території Семенівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва й обслуговування будівель торгівлі та надав вказану земельну ділянку в оренду відповідачеві строком на 10 років з розміром орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з актом № 3 від 8 вересня 2014 року розрахунковий розмір збитків, завданих позивачеві використанням відповідачем без оформлення правовстановлюючого документу земельної ділянки площею 1,1164 га за адресою: АДРЕСА_5 , за період з 4 вересня 2011 року до 4 вересня 2014 року включно становить 21 543,80 грн.
Згідно з актом № 4 від 8 вересня 2014 року розрахунковий розмір збитків, завданих позивачеві використанням відповідачем без оформлення правовстановлюючого документу земельної ділянки площею 0,2130 га за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 4 вересня 2011 року до 4 вересня 2014 року включно становить 11 789,33 грн.
Згідно з актом № 5 від 8 вересня 2014 року розрахунковий розмір збитків, завданих позивачеві використанням відповідачем без оформлення правовстановлюючого документу 1/10 частки земельної ділянки площею 0,9222 га за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 4 вересня 2011 року до 4 вересня 2014 року включно становить 2 768,54 грн.
1 жовтня 2014 року голова Мелітопольської РДА Запорізької області видав розпорядження № 411, 412 і 413, якими затвердив вказані акти № 3, 4 і 5 від 8 вересня 2014 року.
19 грудня 2014 року рішенням п`ятдесят першої сесії шостого скликання Семенівської сільської ради №08 надано відповідачу ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6210 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Семенівської сільської ради в межах населеного пункту з передачею в оренду строком на 49 років з правом викупу, для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_6 .
Таким чином, відповідач розробив, а позивач йому затвердив лише один проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 23230844000:10:015:0018; проекти землеустрою стосовно інших двох земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна, відповідач на затвердження позивачеві не подав, щодо жодної з трьох земельних ділянок договори оренди не уклав.
Відповідачем не заперечується відсутність укладеного у відповідності до вимог чинного законодавства договору оренди земельних ділянок, яка знаходиться під об`єктами нерухомості.
Обґрунтовуючи правові підстави для звернення до суду із відповідним позовом, позивач посилається на те, що фактичне користування відповідачем земельними ділянками без правовстановлюючих документів завдало збитків територіальній громаді в особі Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, а відтак останні підлягають стягненню на підставі ст..ст.22,1166 ЦК України, 120,125,156,206 ЗК України та постанови КМУ від 19.04.1993р. №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власників та землекористувачів».
Однак із такими твердженнями позивача суд погодитись не може, виходячи із наступного.
Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 Земельного кодексу (далі – ЗК) України).
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам України (частина друга статті 93 ЗК України).
Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього кодексу).
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема, із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт «ґ» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій»).
Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 цього Закону).
Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом вказаних приписів отримання в оренду земельної ділянки комунальної власності та вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, не залежать від наявності у фізичної особи статусу підприємця. Його наявність не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах. Тобто, наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості у правовідносинах з користування земельними ділянками та у правовідносинах стосовно замовлення документації із землеустрою щодо цих ділянок.
Вказівка у рішеннях позивача № 17, 18 і 19 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою ФОП ОСОБА_2 не впливає на юрисдикцію суду. Це підтверджується й тим, що відповідач звертався до позивача із заявами про виділення йому земельних ділянок в оренду не як фізична особа-підприємець, а щодо однієї з них – з кадастровим номером 23230844000:10:015:0018 – позивач вже затвердив відповідачеві проект землеустрою як фізичній особі.
Об`єкти нерухомості зареєстровані за відповідачем як за фізичною собою, а не як за фізичною особою-підприємцем, не має значення для визначення юрисдикції суду, оскільки нерухоме майно за фізичною особою-підприємцем зареєстроване бути не може.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом приписів глави 83 ЦК України.
За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Судом встановлено, що відповідач є власником об`єктів нерухомості, розміщених на трьох земельних ділянках, право користування якими відповідач у встановленому законом порядку не оформив.
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
За змістом вказаних приписів виникнення права власності на жилий будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника жилого будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.
До моменту оформлення власником об`єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об`єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Наведений висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року по справі № 629/4628/16-ц.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права. У свою чергу суд позбавлений процесуальної можливості змінювати предмет та підставу заявленого позивачем позову.
На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області слід відмовити.
У відповідності до ст. 142 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,61, 88, 209,212-215,218, 292, 294 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні позову Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до ОСОБА_2 , за участю третьої особи – Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, про стягнення збитків – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ : І.М.БАХАЄВ
