Справа № 369/5788/19
Провадження №2/369/2947/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2019 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М. при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Дарницької у м. Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служба у справах дітей Дарницької у м. Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком,
В С Т А Н О В И В:
До суду від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову, в якому він просив задовольнити заяву про забезпечення позову та зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 не перешкоджати батьку ОСОБА_3 у спілкуванні, зустрічі та перебуванні дитини ОСОБА_3 разом із батьком за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 , з першого по п`ятнадцяте число кожного місяця включно до дня набрання рішенням по даній справі законної сили.
У судовому засіданні представник позивача, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечував проти задоволення заяви.
У судовому засіданні представник відповідача, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 заяву підтримав та просив її задовольнити.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти дії.
Відповідно до п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зміст позовної заяви свідчить, що вимогами позовної заяви позивача є визначення місця проживання дитини з батьком.
Разом з тим, у заяві про забезпечення зустрічного позову позивач за зустрічним позовом просив зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 не перешкоджати батьку ОСОБА_3 у спілкуванні, зустрічі та перебуванні дитини ОСОБА_3 разом із батьком за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 , з першого по п`ятнадцяте число кожного місяця включно до дня набрання рішенням по даній справі законної сили.
Вказане свідчить про те, що між сторонами не досягнуто згоди щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Згідно вимог ч.1 ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та піклуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Отже, при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, у разі забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач за зустрічним позовом, фактично буде вирішено питання щодо його участі у вихованні дитини без розгляду такого спору по суті, у порядку, який не передбачений законом, що суперечить загальним принципам цивільного судочинства.
Крім того, вимоги щодо участі у вихованні дитини батька, який проживає окремо від нього, не є предметом спору, за захистом якого звернувся позивач за зустрічним позовом. Захід забезпечення позову, який просив застосувати позивач за зустрічним позовом, не відповідає суті спору, що розглядається судом.
При цьому суд врахував, що у разі реалізації позивачем за зустрічним позовом свого права на зміну предмету позову, при вжитті заходів забезпечення позову, про які просить позивач, спір по суті буде фактично вирішений.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заява позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149, 151 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви представника позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним) ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя Л.М. Ковальчук
