П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2020 р.
м.Одеса
Справа № 473/4998/19
Головуючий в 1 інстанції: Вуїв О.В.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , на рішення Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області від 6 грудня 2019р. по справі за адміністративним позовом Управлянні Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_2 про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2019р. ГУ ДМСУ в Миколаївській області звернулося в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_2 , в якому просило про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2019р. співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області (надалі - УСР в Миколаївській області) був виявлений та доставлений в службове приміщення Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області громадянин Грузії ОСОБА_2 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перебував на території України без наявності документів, що б надавали йому право законного перебування на території України.
На підставі вказаного міграційна служба звернулась в суд із відповідним позовом.
Посилаючись на вказані обставини просило позов задовольнити.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 грудня 2019р. адміністративний позов задоволено.
Прийнято рішення про примусове видворення з території України громадянина Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про затримання громадянина Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, як шість місяців з дати фактичного затримання, а саме з 3.12.2019р..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Сторони були сповіщені по час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, представником УДМС України в Миколаївській області подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Також, 15.01.2020р. ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 , було подано заяву про відкладення розгляду даної справи, у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання призначене на 15.01.2020р. на 11:00год., з підстав того, що представник приймає участь як захисник в інших справах, які розглядаються в м.Миколаєві.
Розглянувши вказану заяву, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки дана справа відноситься до категорій швидкоплинних справ, а наведені заявником підстави не є поважними.
Інші сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.
З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що громадянин Грузії ОСОБА_2 вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців, оскільки незаконно перебуває на території України. Також, суд першої інстанції приймаючи вказане рішення виходив з того, що останній раніше ухилявся від процедури повернення в країну походження та видворення за межі України, а тому існує ризик його ухилення від виконання рішення про примусове видворення та створення перешкод проведенню відповідної процедури, а також ризик його втечі.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 3.12.2019р. співробітниками Управління стратегічних розслідувань в Миколаївській області був виявлений та доставлений в службове приміщення Вознесенського РВ УДМС України в Миколаївській області громадянин Грузії ОСОБА_2 , який порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перебував на території України без наявності документів, що б надавали йому право законно перебувати на території України.
В цей же день, у відповідності до ч.2 ст.263 КУпАП, ОСОБА_2 було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
В подальшому, за результатами перевірки встановлено, що громадянин Грузії ОСОБА_2 переїхав на постійне місце проживання в Україну в 2015р. та 17.11.2015р. звернувся із заявою про отримання дозволу на імміграцію до ДМС, який був отриманий ним 12.01.2016р.. У лютому 2016р. ОСОБА_2 отримав посвідку на постійне проживання на території України. Проте, 30.08.2018р. міграційною службою прийнято рішення про скасування вказаного дозволу на імміграцію. Законність рішення про скасування дозволу на імміграцію підтверджено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.12.2018р., яке залишено без змін рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019р..
На підставі встановлених даних, 3.12.2019р. провідним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Миколаївській області Демидченком В.О. прийнято рішення про примусове повернення громадянина Грузії ОСОБА_2 в країну походження в строк до 5.12.2019р..
Також, 3.12.2019р. провідним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Миколаївській області Демидченком В.О. прийнято рішення про поміщення громадянина Грузії ОСОБА_2 до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України».
Перевіряючи обґрунтованість звернення міграційної служби в суд, судова колегія виходить з наступного.
Положення ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлюють правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України
Приписами п.14 ч.1 ст.1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
За правилами ч.3 ст.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
У відповідності до ч.1 ст.9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Згідно ч.1 ст.21 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», перебування на території України та транзитний проїзд через територію України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за наявності достатнього фінансового забезпечення або наявності можливості отримати таке забезпечення законним способом на території України.
Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Приписами ч.1 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
За правилами ч.1 ст.288 КАС України, позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_2 є громадянином республіки Грузії, він не має жодних документів, які б засвідчували про законність його перебування на території України. Окрім того, ОСОБА_2 вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців, із заявами про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту не звертався та не отримував вказаного статусу, не має чинного дозволу на імміграцію у відповідності до ЗУ «Про імміграцію».
На підставі вказаного, міграційною службою прийнято рішення про його примусове повернення в країну походження.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 раніше ухилявся від проведення процедури його повернення в країну походження та видворення за межі території України, а тому судова колегія вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що останній ухилятиметься від виконання такого рішення.
Водночас, у відповідності до ч.4 ст.30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Приписами ч.1 ст.289 КАС України чітко визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або)забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Положеннями ч.11ст.289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства та беручи до уваги те, що громадянин Грузії ОСОБА_2 вчинив порушення законодавства України про правовий статус іноземців, незаконно перебуваючи на території України, та враховуючи, що останній раніше ухилявся від процедури повернення в країну походження та видворення за межі України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що існує ризик його ухилення від виконання рішення про примусове видворення та створення перешкод проведенню відповідної процедури, а також ризик його втечі, а тому наявні усі підстави для затримання вказаного громадянина та видворення його за межі території України.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 грудня 2019р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий : Ю.М.Градовський
Судді : А.І. Бітов
А.В.Крусян
