Справа № 161/5784/19
Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.
Провадження № 22-ц/802/158/20 Категорія: 36
Доповідач: Карпук А. К.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2019 року,-
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2019 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» (надалі - ДКП «Луцьктепло») звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що підприємство надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в тому числі в квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою та є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються ДКП «Луцьктепло». Однак свого обов`язку з оплати за надані послуги по теплопостачанню відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 01.02.2019 виникла заборгованість з оплати за надані комунальні послуги, а саме, за опалення у сумі 5535,85 грн. та постачання гарячої води в сумі 3295,23 грн. Крім того, за несвоєчасне внесення плати за надані послуги на всю суму боргу відповідно до положень статті 625 ЦК України підлягають сплаті інфляційні нарахування у розмірі 683,94 грн та 3 % річних у сумі 271,36 грн, що підтверджується розрахунком.
З огляду на викладене, ДКП «Луцьктепло» просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 8831,08 грн., а також інфляційні нарахування у розмірі 683,94 грн та 3 % річних у сумі 271,36 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019 стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість в розмірі 8831 грн. 08 коп., інфляційні нарахування в розмірі - 683 грн. 94 коп., три проценти річних в розмірі - 271 грн. 36 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» суму в розмірі 1921 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
21.01.2020 позивач ДКП «Луцьктепло» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 06.02.2020, тобто, дата складення повного судового рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з приписами статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2013 № 577-1 ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку.
Відповідач ОСОБА_1 є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1 .
ДКП «Луцьктепло» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартиру відповідача, що не заперечується ОСОБА_1 .
З письмового розрахунку нарахувань і оплати за послуги з теплопостачання по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 01.02.2019 утворилась заборгованість з оплати за надані комунальні послуги, а саме за опалення у сумі 5535,85 грн. та постачання гарячої води в сумі 3295,23 грн., інфляційні нарахування в розмірі 683,94 грн та три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 271,36 грн (а. с. 9).
Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості, оскільки між ним та ДКП «Луцьктепло» не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закону) обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
При цьому, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151 (далі - Постанова) затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості.
Цей Порядок визначає механізм проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, предметом діяльності яких є надання послуг (далі - виконавці) і фізичних та юридичних осіб (далі - споживачі), яким надаються послуги.
Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.
Відповідно до пунктів 33-39 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов`язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов`язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім`я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття. У разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об`єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об`єднання споживачів. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком 2. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
У матеріалах справи відсутні передбачені Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення акти-претензії або інші дані про повідомлення відповідачем ОСОБА_1 виконавця послуг (в даному випадку ДКП «Луцьктепло») щодо неналежної якості послуг або взагалі про їх відсутність.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.
Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.
Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
Застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких судовий наказ може бути видано в разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Таким чином, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, оскільки він є власником квартири, якому ДКП «Луцьктепло» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростував наявної заборгованості перед ДКП «Луцьктепло», не довів, що послуги з централізованого опалення не надавалися або ж надавалися у неповному обсязі.
Безпідставним є посилання відповідача на те, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.12.2018 у справі № 161/15757/18 було скасовано судовий наказ від 14.10.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДКП "Луцьктепло" заборгованості за надані послуги з теплопостачання, оскільки частина 3 ст. 171 ЦПК України не позбавляє права стягувача на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права безпідставні, носять суб`єктивний характер, зводяться лише до переоцінки доказів по справі, та непогодженням з їх оцінкою, тоді як колегія суддів вважає, що суд, розглядаючи справу, оцінив докази по справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді :
