Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№1.380.2019.006957
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 лютого 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компесаційних сум №88 від 05.07.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компесаційних сум призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з 19.12.2018 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та в червні 2019 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення одноразової допомоги. Однак відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.
Ухвалою від 24.12.2019 суддя відкрив спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
30 січня 2020 року відповідач подав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.17 листопада 2014 року під час первинного огляду органами МСЕК громадянину ОСОБА_1 , встановлено 20% втрати працездатності, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА №001099. 16 листопада 2018 року під час огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи, про що свідчить довідка МСЕК серія 12 ААА №823848. У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач через уповноважений орган Львівський обласний військовий комісаріат звернувся до Міністерства оборони України про призначення його та виплату одноразової грошової допомоги. 05 липня 2019 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі №88. Водночас в силу вимог п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ та п. 8 Порядку № 975 право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у випадку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Отже, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, але право на отримання такої допомоги обмежується дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Водночас позивачу інвалідність третьої групи встановлена 16.11.2018, тобто більше двох років з часу встановлення йому ступеня втрати працездатності.
Третя особа надала пояснення щодо позову, у яких зазначила, що позивачу завернувся до неї із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності пов`язаної із захистом Батьківщини. 11.06.2019 р. пакет документів позивача був направлений до головного розпорядника коштів для прийняття рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 у період з 21.05.2014 по 10.08.2014, з 06.12.2014 по 30.03.2015, з 27.04.2015 по 15.06.2015 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції АДРЕСА_1 та є учасником бойових дій, що підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2016 №888/вос про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно витягу з наказу Командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 124 від 15.06.2015 року, молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого розвідника-далекомірника відділення управління командира батареї взводу управління командира 1 гаубичної артилерійської артилерійної батареї гаубичного артилерійського дивізіону, звільнено з військової служби у запас за пунктом є частини 8 (у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби) статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.
Згідно довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 31.08.2014 №972/вос під час виконання обов`язків військової служби ОСОБА_1 09.08.2014 в ході ведення бою отримав поранення.
17.11.2014 року Львівською обласною медико-соціальною експертизою №3 позивачу встановлено 20% втрати працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №001099.
Як вбачається із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №823848 від 19.12.2018 р позивачу встановлено первинно третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
В подальшому позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманою травмою, поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до п. 7 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 року №88, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Дане рішення мотивоване тим, що заявнику групу інвалідності встановлено, понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому наведено норму ч. 4 ст. 16-3 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, згідно з якими, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон України № 2011-XII) відповідно до положень статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців це, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби.
Згідно з статтею 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16 Закону України № 2011-XII).
У разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (пункт б частини 1 статті 16-2 Закону України № 2011-XII).
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги мають військовослужбовці, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.
Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 16-3 Закону України № 2011-XII встановлено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється (частини 4 статті 16-3 Закону України № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 975), яким встановлено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
При цьому, зазначена норма не містить посилань на встановлення інвалідності особі внаслідок зазначених причин під час первинного чи повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги законодавець пов`язує з фактом і часом встановлення інвалідності особі як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок травми, отриманої під час виконання обов`язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту встановлення інвалідності. Визначальним є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між встановленою інвалідністю та виконанням обов`язків військової служби.
Право осіб, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), що мали місце в період проходження військової служби, на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби незалежно від часу настання інвалідності підтверджено висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18.11.2014 по справі № 21-466а14, постанові від 06.02.2018 у справі № 372/1258/16-а.
Суд встановив, що 19.12.2018 органами МСЕК ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 № 88 підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 стало те, що ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін після встановлення 20% втрати працездатності.
Положення частини 4 статті 16-3 Закону України № 2011-XII та пункту 8 Порядку № 975 передбачають право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.
Вказані положення застосовуються при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).
Таким чином, як Закон України № 2011-XII, так і Порядок № 975 обмежують виплату одноразової грошової допомоги особі лише у разі встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, які є окремими правовими підставами для отримання одноразової грошової допомоги. При встановленні інвалідності після встановлення відсотку втрати працездатності чи навпаки ознака повторності відсутня.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 823848 від 19.12.2018 позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи вперше.
Крім того, суд звертає увагу, що стаття 16-3 Закону України № 2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності (відсотку втрати працездатності).
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII який набрав чинності з 01.01.2017, з метою збалансування Державного бюджету України та ефективного і раціонального використання бюджетних коштів частину 4 статті 16-3 Закону України № 2011-XII доповнено абзацом 2 наступного змісту: У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
У постанові від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17) Верховний Суд на підставі аналізу статті 58 Конституції України, норм Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 дійшов висновку, що застосування абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону України №2011-XII можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності (відсотка втрати працездатності) з 01.01.2017.
Таким чином, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яка набрала чинності 01.01.2017, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2014 по 2018 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 19.12.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Згідно з частиною 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами
Відповідно до пункту 17 Порядку № 975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України. Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міністерство оборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компесаційних сум №88 від 05.07.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компесаційних сум призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, суд дійшов висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене у пункті 7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 № 88, не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 2011-XII, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.
Враховуючи наведене вище, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням попередніх виплат.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного національного законодавства та засадах верховенства права. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Тому позов належить задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, оформлене у пункті 7 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 № 88.
3. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, з урахуванням попередніх виплат.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2020 року.
Суддя Гулкевич І.З.
