ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006957 пров. № А/857/3604/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, прийняте суддею Гулкевич І.З. у місті Львові, повний текст складений 10.02.2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №88 від 05.07.2019 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу; зобов`язання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року, яке прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України та зобов`язано останнє призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, з урахуванням попередніх виплат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу стало те, що ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін після встановлення 20% втрати працездатності.
Разом з тим, як Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, так і Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, обмежують виплату одноразової грошової допомоги особі лише у разі встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, які є окремими правовими підставами для отримання одноразової грошової допомоги. При встановленні інвалідності після встановлення відсотку втрати працездатності чи навпаки ознака повторності відсутня.
Маються покликання на позиції Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, його висновки не відповідають обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що із матеріалів справи вбачається, що позивачу 17.11.2014 року первинно встановлено 20% втрати працездатності, а 16.11.2018 року під час повторного огляду встановлено 3 групу інвалідності.
Провівши аналіз чинного законодавства, апелянт прийшов до висновку, що оскільки з дня первинного встановлення втрати працездатності до дня встановлення групи інвалідності позивачу минуло понад 2 роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Маються покликання на позиції Верховного Суду.
Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), в силу приписів п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період з 21.05.2014 р. по 10.08.2014 р., з 06.12.2014 р. по 30.03.2015 р., з 27.04.2015 р. по 15.06.2015 р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції с. Добропілля, м. Слов`янськ, м. Краматорськ, с. Семенівка Донецької області та є учасником бойових дій, що підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2016 р. №888/вос про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно витягу з наказу Командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 № 124 від 15.06.2015 року, молодшого сержанта ОСОБА_1 , старшого розвідника-далекомірника відділення управління командира батареї взводу управління командира 1 гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону, звільнено з військової служби у запас за пунктом «є» (у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби).
Згідно довідки Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 31.08.2014 р. №972/вос під час виконання обов`язків військової служби позивач 09.08.2014 р. в ході ведення бою отримав поранення.
17.11.2014 року позивачу первинно встановлено 20% втрати працездатності.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 823848 від 19.12.2018 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманою травмою, поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
Згідно п.7 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 року №88, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Дане рішення мотивоване тим, що заявнику групу інвалідності встановлено, понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідностатті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначеніЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 р. №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».
Так, відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно пп.2 п.1ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цьогоЗаконупоширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 4 ч.2ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
У випадках, передбаченихпідпунктами 4-9пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам (ч.2 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Разом з тим, згідност.16-4 цього Закону, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (п.9ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так,постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно пункту 6 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 11 Порядку №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 19 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
З матеріалів справи, а саме довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №823848 вбачається, що позивачу при огляді з 19.12.2018 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності травма, поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с. 21).
Комісія МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення (протокол №88 від 05.07.2019 р.) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку №975, а саме заявнику групу інвалідності встановлено, понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (а.с. 11).
Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975.
З урахуванням частої зміни законодавства, у справах цієї категорії насамперед потрібно встановити які правові норми регулювали відносини сторін на час виникнення спору.
Спір виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІIІ групи інвалідності з 19.12.2018 р., внаслідок травми, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Отже, до спірних відносин застосовується законодавство, що діяло на 19.12.2018 р.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 01.01.2014 р., якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014 р.
Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017 р.) пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.
Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до позивача.
Апеляційний суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві (17.11.2014 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
З дня первинного встановлення ступеню втрати працездатності (17.11.2014 р.) до дня встановленнягрупи інвалідності (19.12.2018 р.) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги, оскільки зміна підстав для призначення позивачу одноразової допомоги відбулась після спливу дворічного строку.
Верховний Суд висловлював правову позицію щодо застосування норм права у схожій справі (постанова Верховного Суду від 21.08.2019 р., справа № 806/2187/18).
Щодо посилань суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду викладені в постановах від 18.11.2014 р. у справі № 21-466а14, від 06.02.2018 р. у справі № 372/1258/16-а та від 20.03.2018 р. у справі № 295/3091/17, слід зазначити, що в тих справах судами досліджувались відмінні від цієї справи правовідносини, а тому посилання на такі правові позиції є помилковим.
З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308,315,317,321,322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.006957 та прийняти постанову, якою ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 28.05.2020 року.
