КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2020 року
м. Київ
справа №761/25102/19
провадження № 22-ц/824/1602/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді
Лапчевської О.Ф.,
суддів
Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання
Потапьонок К.В.,
представник позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року /суддя Макаренко І.О./
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення часток майна у праві спільної часткової власності та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з вимогами про визначення часток майна у праві спільної часткової власності та визнання права власності.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року позовну заяву повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків. /а.с. 27/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що недоліки, висунуті в ухвалі про залишення позову без руху були виконані у повному обсязі. Вказувала, що судовий збір було сплачено онлайн, через інтернет банкінг, вимоги щодо надання підтвердження про зарахування коштів до бюджету судом не висувались. Зазначала, що нею було доплачено суму судового збору, доплата також здійснювалась онлайн, а надана роздруківка є оригіналом платіжного документу, доказом електронної оплати.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з поверненням справи для продовження розгляду на підставі наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказував на те, що ухвалою судді Шевченківського районного суду від 09.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме: для надання документів про доплату судового збору у розмірі 2245, 19 грн. та нової редакції позовної заяви з коректними позовними вимогами.
При цьому, в ухвалі зазначалося, що документи які підтверджують сплату судового збору, подаються до Шевченківського районного суду м. Києва в оригіналах.
На підтвердження сплати судового збору позивач надав суду копію платіжного доручення від 21.08.2019 року № Р24А94659835С440982, однак підтвердження зарахування коштів до бюджету позивачем не надано. Суд позбавлений можливості перевірити оплату, якщо вона здійснена не через офіційний сайт Судової влади (https://court.gov.ua/), а тому не може прийняти копію платіжного доручення як доказ сплати судового збору.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що недоліки позовної заяви не усунуті, отже відповідно до приписів ч. 3 ст.185 ЦПК України, повернув заяву позивачеві.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-УІП, яким з урахуванням змін, поміж іншого, вилучено норму щодо обов`язкової сплати судового збору виключно через установи банків або відділення зв`язку, що дозволяє платнику судового збору використовувати більш зручний для нього спосіб сплати судового збору, у тому числі - через онлайн-системи, банкомати для приймання платежів, Інтернет-банкінг тощо.
Відтак сплата судового збору онлайн в кабінеті клієнта банку відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір», а квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати судового збору, є єдиним можливим документом на підтвердження оплати судового збору онлайн та має доказову силу на виконання його вимог.
Аналогічна правова позиція висловлена ВС/КЦС, справа № 522/21326/16-ц, 24.04.2019 р.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Саме суд повинен перевірити, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, які додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містять відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені законом, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, і неподання стороною вказаних судом виписок не може бути підставою для повернення позовної заяви, як такої, що не відповідає встановленим вимогам.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 760/4105/14-ц.
Таким чином, враховуючи вище вказані позиції та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №800/473/17, викладену у постанові від 28.02.2018 р. щодо відсутності обов`язку заявника надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен виявляти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету, колегія суддів скасовує ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2019 року -скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді:
