ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року Справа № 918/631/19
Північно -західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Маціщук А.В.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Орловська Т.Й.
за участю представників:
позивача : Боримська І.О. адвокат
відповідача: Мацепура В.С. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.19р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних у справі № 918/631/19 (суддя Романюк Ю.Г., м.Рівне, повний текст складено 27.12.2019)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія"
до Державного підприємства "Бурштин України"
про стягнення заборгованості в сумі 3 865 700 грн. 89 коп.
В С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.10.2019 звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Бурштин України" про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 3 865 700,89 грн., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу, 111 882,55 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн. - пеня, відповідно до форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року в частині поставки товару, а саме бурштин-сирець.
3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 у справі №918/631/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" - задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Бурштин України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" 1368078 грн. 19 коп. - боргу та 20 521 грн. 17 коп. - відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" заборгованості в сумі 2 497 622 грн. 70 коп. - відмовлено. Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" до Державного підприємства "Бурштин України" заборгованості в сумі 212 400 грн. 83 коп. - закрито
4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що 28 жовтня 2019 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог зі змісту якої вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 3 865 700,89 грн., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу, 111 882,55 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн. - пеня, відповідно до форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року. Дана заява ухвалою суду від 26.11.2019 року прийнята судом до розгляду. Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи. Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи те, що від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, провадження в частині вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 212 400, 83 грн. підлягає закриттю.
5. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов форвардного контракту № 15 позивач, як покупець за вказаним форвардним контрактом, у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснив попередню оплату товару згідно з п. 1.3. форвардного контракту на користь відповідача як продавця на загальну суму 1 610 000, 00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 14.07.2016 року, даний акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем та відповідачем (а.с. 38 т.1).
6. Крім того, оплата позивачем вказаної суми грошових коштів підтверджується банківськими документами, а саме: заключною випискою за період з 31.01.2016 по 29.02.2016 року по клієнту ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (а.с.27-29 т.1); заключною випискою за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року по клієнту ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (а.с.30-31 т.1); квитанцією № 513570453.1 від 29.02.2016 року (а.с.32 т.1); квитанцією № 514857093.1 від 02.03.2016 року (а.с.33 т.1); звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 4 від 29.02.2016 року та № 5 від 02.03.2016 року (а.с.34-37 т.1).
7. Однак, відповідач ні до 30.11.2016 року, як це передбачено форвардним контрактом, ні по теперішній час не виконав свого зобов`язання як продавця з поставки товару на вказану суму грошових коштів.
8. Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2018 року (а.с.41,42 т.1) та акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 року - грудень 2018 року (а.с.39-40 т.1), підписаних сторонами, станом на 31.12.2018 року у ДП "Бурштин України" наявна заборгованість перед ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" у загальному розмірі 1 368 078 грн. 19 коп. згідно з форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року.
9. Отже, отримання коштів відповідачем відбувалось у межах та на підставі форвардного контракту №15 від 03.02.16 року, тобто при наявності достатніх правових підстав.
10. Позивач надіслав відповідачеві лист щодо виконання умов форвардного контракту № 15, який отриманий останнім 01.07.2019 року, а також претензію вих. № 14/13п від 08.07.2019 року, в яких позивач просить відповідача повернути сплачені ним грошові кошти та сплатити всі штрафні санкції, передбачені форвардним контрактом.
11. У відповідь на вказаний лист відповідач надав позивачеві відповідь вих. № 86/1 від 08.07.2019 року, в якій зазначив наступне:
"Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" як покупець за вказаним форвардним контрактом у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснило оплату товару на користь Державного підприємства "Бурштин України" як продавця на загальну суму 1 612 179 грн. 24 коп. Проте, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості бурштину-сирця Державне підприємство "Бурштин України" не мало та не має змоги виконати свої зобов`язання за укладеним форвардним контрактом №15 від 03.02.2016 року."
12. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за не отриманий товар, а тому, позовні вимоги про стягнення 1368078,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
13. Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.12.2016 року по 22.08.2019 року, посилаючись на ст. ст. 693, 536 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку, що проценти за користування чужими грошовими коштами не є штрафною санкцією, і їх віднесено до іншого способу захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають.
15. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 406 494,63 грн. - інфляційних втрат та 111 882,55 грн. - 3% є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки проценти річних та збитки, завдані інфляцією, нараховані позивачем від суми неповернутої попередньої оплати в розмірі 1 368 078,19 грн., а за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
16. Оскільки є доведеним факт неналежного виконання також і позивачем своїх зобов`язань за форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року в частині вчасного надання відповідачу листів-замовлень на кожну окрему партію Товару, як це передбачено умовами форвардного контракту №15, що призвело до порушення строків на поставку продукції, - суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 1 368 078,19 грн. - штрафу та 24 899,02 грн. - пені.
ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
17. Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/631/19 від 24.12.2019 року - скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - 3 % річних. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Бурштинова Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38900925) до Державного підприємства «Бурштин України» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34112754) про стягнення грошових коштів у розмірі 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - 3 % річних, - задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34112754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Бурштинова Компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38900925) грошові кошти у розмірі 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - 3 % річних. Рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/631/19 від 24.12.2019 року в іншій частині - залишити без змін.
18. Позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим лише у частині стягнення 1 368 078 грн. 19 коп. основного боргу, але безпідставним, необґрунтованим та незаконним у частині відмови у стягненні 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - З % річних, а відтак воно підлягає скасуванню у цій частині судом апеляційної інстанції.
19. Скаржник зазначає, що оскільки товар відповідачем поставлено не було ні до 30.11.2016 року (як передбачено договором), ні до 01.02.2017 року (дати закінчення строку дії договору), ні до теперішнього часу, незважаючи на відсутність чи наявність заявок по договору, він не лише прострочив виконання свого основного зобов`язання з поставки товарів, а й прострочив своє грошове зобов`язання з повернення позивачеві суми попередньої оплати (авансу) у розмірі 1 368 078 грн. 19 коп., які останній вимагав йому повернути, керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України, однак ці кошти не були повернуті відповідачем.
20. Отже, на думку позивача наявні всі фактичні та правові підстав для стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
21. Крім того, скаржник зазначає, що суд робить абсолютно хибний висновок, що «за своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України», який не відповідає чинному законодавству, правовій природі повернення авансу та усталеній судовій практиці, а тому у цій частині позовних вимог позивачеві було безпідставно та незаконно відмовлено.
22. Скаржник звертає увагу, на те, що судом першої інстанції було повністю проігноровано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові у справі №331/5054/15- ц від 15.05.2019 року, яка є найбільш релевантною, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 3-90гс14 та постанови Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 910/23585/16, від 20.11.2018 року у справі № 916/75/18, від 17.10.2018 року у справі № 923/1151/17, а також на пункт 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14.
23. Таким чином, позивач вважає такі дії суду першої інстанції такими, що грубо порушують чинне господарське процесуальне законодавство України, адже вони призвели до ухвалення незаконного рішення.
ІІІ . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.
24. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.19р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних у справі № 918/631/19 та розгляд апеляційної скарги призначено на 19 лютого 2020 року.
25. На адресу суду 17.02.2020 від Державного підприємства «Бурштин України» надійшов відзив в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.19 р. у справі №918/631/19 відмовити повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
26. Адвокат позивача в судовому засіданні 19.02.2020 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та надала відповідні пояснення. Зазначила, що оскільки ж товар відповідачем поставлено не було ні до 30.11.2016 року, ні до 01.02.2017 року, ні до теперішнього часу, незважаючи на відсутність чи наявність заявок по договору, він не лише прострочив виконання свого основного зобов`язання з поставки товарів, а й прострочив своє грошове зобов`язання з повернення позивачеві суми попередньої оплати (авансу) у розмірі 1 368 078 грн. 19 коп., які останній вимагав йому повернути, керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України, однак ці кошти не були повернуті відповідачем. Таким чином, наявні всі фактичні та правові підстави для стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Проте, суд першої інстанції у відповідній частині позов залишив без задоволення з посиланням на те, що сума попередньої оплати не є грошовим зобов`язанням та посилався на практику Верховного Суду. Але позивач з такою позицією не погоджується, оскільки передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у справі №331/5054/15-ц від 15.05.2019 в якій зазначено, що: «Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з передання товару позивачеві та не повернув на вимогу позивача сплачену останнім вартість товару. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позову і в частині стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних». Отже, суд першої інстанції повинен був дотримуватись при вирішення спору правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №331/5054/15-ц від 15.05.2019. Враховуючи викладене просить суд рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/631/19 від 24.12.2019 року - скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - 3 % річних. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Бурштинова Компанія» до Державного підприємства «Бурштин України» про стягнення грошових коштів у розмірі 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - 3 % річних, - задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Державного підприємства «Бурштин України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Бурштинова Компанія» грошові кошти у розмірі 518 377 грн. 18 коп., з яких 406 494 грн. 63 коп. - інфляційне збільшення боргу, 111 882 грн. 55 коп. - 3 % річних. Рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/631/19 від 24.12.2019 року в іншій частині - залишити без змін.
27. Адвокат відповідача в судовому засіданні 19.02.2020 апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі з підстав викладених у відзиві та надав відповідні пояснення. Вважає, що апеляційна скарга позивача ТОВ «Українська бурштинова компанія» є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 року у справі №918/631/19 є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Зазначив, що суд першої інстанції у рішенні, що оскаржується, правильного встановив, що правовідносини у даному спорі ґрунтуються на умовах договору поставки, за яким позивач, як покупець, зобов`язаний був здійснювати замовлення партій товару для їх поставки в межах строків та обсягів визначених договором. Порушення термінів поставки всього запланованого об`єму продукції виникло не з вини відповідача, а в наслідок дій позивача. Звернув увагу на положення п. 8.1. форвардного контракту, яким наголошено, що розірвання контракту в односторонньому порядку не допускається, крім випадків передбачених законодавством та цим контрактом. А також, на положення п.5, відповідно до якого, покупець у разі розірвання контракту у односторонньому порядку, окрім випадку, передбаченого п. 8.2. в разі недостатнього фінансування, при умові повідомлення продавця за 1 місяць, сплачує штраф в розмірі 100 % від ціни контракту, встановленої у п. 1.2. тобто 43 193 500, 00 грн. Отже, за таких обставин, покупець (позивач), не має права вимагати повернення попередньої оплати, а повинен оформити лист-замовлення та вимагати поставки товару. При цьому, тільки за умови якщо продавець (відповідач) відмовиться поставити замовлений покупцем товар, продавець має право відмовитись від договору купівлі-продажу (розірвати контракт) і вимагати повернення залишку попередньої оплати. Просить суд у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 у справі №918/631/19 відмовити повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
28. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
ІV. Мотивувальна частина постанови.
29. Заслухавши пояснення адвокатів ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" та Державного підприємства "Бурштин України" в судовому засіданні 19.02.2019, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.19р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних у справі № 918/631/19 залишити без змін, виходячи з наступного.
30. Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (покупець) та Державним підприємством "Бурштин України" (продавець) 03.02.2016 року було укладено форвардний контракт № 15 (далі - контракт), в порядку та на умовах якого продавець передає покупцю у власність товар: бурштин-сирець (далі - товар) відповідно до ТУ У 13970826.003-2000 "Бурштин", затверджених генеральним директором ДП "Укрбурштин" 26 грудня 2000р. та зареєстрованих Рівненським державним центром стандартизації, метрології та сертифікації 14 лютого 2001 р. за № 097/000638 зі змінами (далі - ТУ У 13970826.003-2000 "Бурштин"), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. контракту) (а.с.24-26 т.1).
31. Ціна контракту 43194500,00 гривень, у тому числі ПДВ 7199083,33 грн. з подальшим коригуванням шляхом укладення додаткових угод.(п.1.2 контракту).
32. Авансовий платіж: 4300000,00 грн., що становить 10 відсотків від ціни контракту, визначеної у п.1.2 контракту.(п. 1.3 контракту).
33. Згідно п. 2.1. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, продавець поставляє покупцю Товар на базисі поставки Інкотермс 2010 ЕХW (франко-склад) Україна, м. Рівне, вул. Київська, 94 в термін до 30 листопада 2016 року окремими партіями, визначеними у листі - замовленні, у межах обсягів, визначених п. 1.1. контракту.
34. Позивач як покупець за вказаним форвардним контрактом у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснив попередню оплату товару згідно з п. 1.3. форвардного контракту на користь відповідача як продавця на загальну суму 1 610 000, 00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 14.07.2016 року, даний акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем та відповідачем (а.с. 38 т.1).
35. Разом з тим, оплата позивачем вказаної суми грошових коштів підтверджується банківськими документами, а саме: заключною випискою за період з 31.01.2016 по 29.02.2016 року по клієнту ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (а.с.27-29 т.1); заключною випискою за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року по клієнту ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (а.с.30-31 т.1); квитанцією № 513570453.1 від 29.02.2016 року (а.с.32 т.1); квитанцією № 514857093.1 від 02.03.2016 року (а.с.33 т.1); звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 4 від 29.02.2016 року та № 5 від 02.03.2016 року (а.с.34-37 т.1).
36. Згідно п. 1.4. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, остаточний розрахунок проводиться після проведення взаємозвірки між бухгалтерськими та фінансовими службами та підписання акту звірки взаємних розрахунків сторонами.
37. Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2018 року (а.с.41,42 т.1) та акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 року - грудень 2018 року (а.с.39-40 т.1), підписаних сторонами, станом на 31.12.2018 року у ДП "Бурштин України" наявна заборгованість перед ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" у загальному розмірі 1 368 078 грн. 19 коп. згідно з форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року.
38. Як зазначено в п. 4.6. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, якщо зустрічне виконання зобов`язання здійснено однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою стороною своїх зобов`язань, друга сторона повинна виконати свої зобов`язання за цим Контрактом.
39. Згідно п. 8.3. форвардного контракту № 15 від 03.02.2016 року, цей контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 лютого 2017 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.
40. Даний форвардний контракт підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.
41. Позивач надіслав відповідачеві лист щодо виконання умов форвардного контракту № 15, який отриманий останнім 01.07.2019 року (а.с.43-44 т.1), а також претензію вих. № 14/13п від 08.07.2019 року (а.с.45-50 т.1), в яких позивач просить відповідача повернути сплачені ним грошові кошти та сплатити всі штрафні санкції, передбачені форвардним контрактом.
42. Відповідач надав позивачеві відповідь вих. № 86/1 від 08.07.2019 року (а.с.51-52 т.1), в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" як покупець за вказаним форвардним контрактом у період з 29.02.2016 по 01.09.2016 року здійснило оплату товару на користь Державного підприємства "Бурштин України" як продавця на загальну суму 1 612 179 грн. 24 коп. Однак, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості бурштину-сирця Державне підприємство "Бурштин України" не мало, та не має змоги виконати свої зобов`язання за укладеним форвардним контрактом №15 від 03.02.2016 року.
43. У зв`язку із порушенням відповідачем термінів поставки необхідної кількості попередньо оплаченого бурштину-сирцю позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього стягнення заборгованості в сумі 4 078 101 грн. 72 коп., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 581338,90 грн. - інфляційне збільшення боргу, 149 439,11 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн. - пеня.
44. Від представника позивача 28.10.2019 року надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 3 865 700,89 грн., з яких 1 368 078,19 грн. - сума основного боргу, 1 368 078,19 грн. - штраф, 586 268,31 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу, 111 882,55 грн. - 3% річних, 24 899,02 грн. - пеня, відповідно до форвардного контракту №15 від 03.02.2016 року (а.с. 141-145 т.1). Дана заява ухвалою суду першої інстанції від 26.11.2019 року прийнята до розгляду.
45. Правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані із виконанням умов форвардного контракту щодо своєчасної поставки товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України щодо поставки.
46. За своєю правовою природою укладений між сторонами форвардний контракт №15 від 03.02.2016 є договором поставки.
47. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов форвардного контракту № 15 позивач, як покупець за вказаним форвардним контрактом, у період з 29.02.2016 року по 01.09.2016 року здійснив попередню оплату товару згідно з п. 1.3. форвардного контракту на користь відповідача як продавця на загальну суму 1 610 000, 00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 року по 14.07.2016 року, даний акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем та відповідачем (а.с. 38 т.1).
48. Оплата позивачем вказаної суми грошових коштів підтверджується банківськими документами, а саме: заключною випискою за період з 31.01.2016 по 29.02.2016 року по клієнту ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (а.с.27-29 т.1); заключною випискою за період з 01.07.2016 року по 31.07.2016 року по клієнту ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" (а.с.30-31 т.1); квитанцією № 513570453.1 від 29.02.2016 року (а.с.32 т.1); квитанцією № 514857093.1 від 02.03.2016 року (а.с.33 т.1); звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 4 від 29.02.2016 року та № 5 від 02.03.2016 року (а.с.34-37 т.1).
49. Згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2018 року (а.с.41,42 т.1) та акту звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 року - грудень 2018 року (а.с.39-40 т.1), підписаних сторонами, станом на 31.12.2018 року у ДП "Бурштин України" наявна заборгованість перед ТОВ "Українська Бурштинова Компанія" у загальному розмірі 1 368 078 грн. 19 коп. згідно з форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року.
50. Отже, отримання коштів відповідачем відбувалось у межах та на підставі форвардного контракту №15 від 03.02.16 року, тобто при наявності достатніх правових підстав.
51. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за не отриманий товар, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 368 078,18 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
52. Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 01.12.2016 року по 22.08.2019 року, посилаючись на ст. ст. 693, 536 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, обчислюючи їх від облікової ставки Національного банку України.
53. Однак, як вбачається з матеріалів справи, умовами форвардного контракту №15, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено, проте чинним законодавством не визначено, що такі проценти є штрафними санкціями, а отже необґрунтованим є посилання позивача на приписи ч.6 ст.231 ГК України, яка визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 586 268,31 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають, яке в цій частині не оспорюється позивачем.
54. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 368 078,19 грн. - штрафу та 24 899,02 грн. - пені, суд першої інстанції зазначив наступне.
55. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено того факту, що ДП "Бурштин України" порушило умови форвардного контракту та якимось чином перешкоджало ТОВ "Українська бурштинова компанія" надати листи-замовлення і отримати продукцію.
56. Водночас, умови укладеного між сторонами форвардного контракту не містять положень, які б зобов`язували ДП "Бурштин України" будь-яким іншим способом поставляти товар позивачу, окрім як способом, що обумовлений у п. 2.1. форвардного контракту.
57. Отже, оскільки є доведеним факт неналежного виконання також і позивачем своїх зобов`язань за форвардним контрактом № 15 від 03.02.2016 року в частині вчасного надання відповідачу листів-замовлень на кожну окрему партію товару, як це передбачено умовами форвардного контракту №15, що призвело до порушення строків на поставку продукції, то суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 1 368 078,19 грн. - штрафу та 24 899,02 грн. - пені.
58. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 406 494,63 грн. - інфляційне збільшення боргу за період з січня 2017 року по липень 2019 року та 111 882,55 грн. - 3% за період з 01.12.2016 року по 22.08.2019 року, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що оскільки проценти річних та збитки, завдані інфляцією, нараховані позивачем від суми неповернутої попередньої оплати в розмірі 1 368 078,19 грн., а стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі - продажу, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 406 494,63 грн. - інфляційних втрат та 111 882,55 грн. - 3% є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
59. Як вбачається з апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 у справі №918/631/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних. В решті рішення позивачем не оскаржується.
60. Отже, рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 у справі №918/631/19, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржувані частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних.
61. Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні втрат від інфляції в сумі 406 494,63 грн. та 3% річних в сумі 111882,55 грн., нарахованих на суму основного боргу в сумі 1368078,19 грн., яка є попередньою оплатою.
62. Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, за своєю правовою природою укладений між сторонами форвардний контракт №15 від 03.02.2016 є договором поставки.
63. Згідно частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
64. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
65. Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
66. В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
67. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
68. Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
69. Згідно з пунктом 5.1. форвардного контракту, у разі невиконання (неналежного виконання) або затримки виконання будь-якої з вимог контракту сторони несуть відповідальність із законодавством.
70. Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
71. Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
72. За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
73. З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.
74. Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.
75. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.
Аналогічні правові позиції викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 21.06.2019 у справі №910/9288/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 18.12.2019 у справі №906/190/19.
76. Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
77. За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.
78. Умовами форвардного контракту №15 від 03.02.2016 розмір таких процентів не встановлено.
79. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 406494,63 грн. - інфляційних втрат та 111 882,55 грн. - 3% річних.
80. Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №331/5054/15-ц, колегією суддів відхиляються, оскільки правові висновки про застосування норм матеріального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України, викладені у наведеній постанові, зроблені виходячи з інших правовідносин сторін, а саме щодо пріоритету ЦК України перед актами законодавства про захист прав споживачів у правовідносинах сторін заснованих на договорах роздрібної купівлі-продажу побутової техніки.
81. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду відсутній правовий висновок про відступлення останньою від правових позицій викладених в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №3-90гс14.
82. Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання скаржника в апеляційній скарзі на врахування при застосуванні приписів статті 625 Цивільного кодексу України правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, оскільки правова позиція щодо застосування приписів статті 625 ЦК України викладена у вказаних постановах внаслідок прострочення грошового зобов`язання за частиною першою статті 1212 ЦК України.
83. Згідно п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" із змінами і доповненнями, обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.
84. Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції відзначає, що оскільки у справі №918/631/19 право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов`язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.
Зобов`язання поставити товар, передати річ, здійснити будівництво тощо не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стянення коштів за його невиконання.
85. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
86. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
87. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
88. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
89. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних у справі №918/631/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
90. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 518377 грн. 18 коп., з яких 406494 грн.63 коп. інфляційне збільшення боргу, 111882 грн. 55 коп. - 3% річних у справі №918/631/19 без змін.
2. Справу №918/631/19 повернути Господарському суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "24" лютого 2020 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
