КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
захисника ОСОБА_11 , ОСОБА_12
обвинуваченого ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження стосовно
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буча Київської обл., громадянина України з вищою освітою, одруженого, має неповнолітню дитину 2019 року, працюючого інспектором поліції батальйону №1 роти
№2 УПП в м. Києві, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК Україниза апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_13 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 365 КК України та виправданий у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Згідно пред`явленого обвинувачення, 16 грудня 2015 року приблизно о 07 год. ОСОБА_13 , будучи інспектором поліції батальйону №1 роти № 3 управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, тобто будучи працівником правоохоронного органу, знаходячись на службі по охороні громадського порядку на території Деснянського району міста Києва в складі екіпажу Форт-0313, здійснюючи патрулювання біля будинку №19 по вул. Кіото в м. Києві, помітили припаркований на узбіччі дороги автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом для продажу кави, на якому був відсутній державний номерний знак, після чого, вбачаючи наявність порушень ПДР України, з метою перевірки наявності реєстраційних документів на вищезазначений транспортний засіб та причеп для продажу кави, ОСОБА_13 висунув ОСОБА_15 , який знаходився біля вказаного автомобіля, вимогу пред`явити документи, що посвідчують його особу, на що ОСОБА_15 повідомив про відсутність у нього при собі документів, зазначивши, що в разі необхідності його знайомий ОСОБА_9 зможе підвезти необхідні документи та зателефонував останньому. У зв`язку з неможливістю встановити особу на місці, ОСОБА_15 було запропоновано проїхати до відділку поліції №1 Деснянського Управління поліції для встановлення його особи, після чого ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , яка знаходилась в складі екіпажу Форт-0313, відносно ОСОБА_15 було застосовано фізичну силу, якого вони повалили обличчям на асфальт, при цьому ОСОБА_15 у цей момент пошкодив об асфальт брову, однак ОСОБА_13 продовжив надягати на ОСОБА_15 спеціальний засіб - кайданки. В цей час, приблизно о 08 год. 00 хв. біля нього на тротуарі припаркувався автомобіль «Міцубісі Паджеро» д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вийшов ОСОБА_9 , якому ОСОБА_17 зателефонував під час спілкування з працівниками поліції, який, вийшовши з автомобіля та побачивши застосування до ОСОБА_15 фізичного впливу та спеціального засобу - кайданків з боку співробітників Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП НП України, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , підійшов до них та, здійснюючи відеофіксацію за допомогою власного мобільного телефону марки «Леново», почав голосно запитувати про наявність підстав у інспекторів УПП у м. Києві ОСОБА_13 та ОСОБА_16 для затримання ОСОБА_15 , на що ОСОБА_16 наказала ОСОБА_9 відійти та не заважати затриманню особи, інакше дії ОСОБА_9 будуть розцінені як напад на працівника поліції, на що останній, перебуваючи на відстані від співробітників УПП у м. Києві ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , які продовжували застосовувати щодо ОСОБА_15 фізичну силу та спеціальні засоби кайданки, повторно, неодноразово та голосно запитував про підстави затримання ОСОБА_15 . В цей час, у ОСОБА_13 виник злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, із застосуванням спеціального засобу, а саме спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії газового балончика «Терен-4М», для реалізації якого, за відсутності підстав, передбачених ч.1 ст. 44, п.3 ч.3 ст. 45 Закону України «Про національну поліцію», перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно, протиправно та безпідставно, ОСОБА_13 дістав з правої кишені куртки форменного одягу спеціальний засіб газовий балончик «Терен 4-М» та швидко розпочав рух в сторону ОСОБА_9 з метою застосування вказаного спеціального засобу, після чого, наблизившись до останнього та, діючи умисно, протиправно і безпідставно, застосував відносно ОСОБА_9 вказаний спеціальний засіб - газовий балончик «Терен 4-М», направивши та один раз розпиливши речовиною сльозогінної та дратівливої дії в обличчя останньому, на що ОСОБА_9 миттєво відреагував та ухилився від струменю речовини сльозогінної та дратівливої дії, відійшовши на безпечну відстань від ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_13 переконавшись, що спеціальний засіб - газовий балончик «Терен 4-М» застосовано ним відносно ОСОБА_9 не ефективно, достовірно впевнившись, що його злочинний умисел не доведено до кінця, в порушення вимог ч.7 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», з метою доведення до кінця свого злочинного умислу направленого на умисне, протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до ОСОБА_9 , продовжуючи діяти умисно та протиправно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, тримаючи у своїй правій руці спеціальний засіб - газовий балончик «Терен 4-М», повторно розпочав рух в напрямку ОСОБА_9 з метою застосування до нього вказаного спеціального засобу та, діючи умисно, протиправно і безпідставно, повторно застосував спеціальний засіб - газовий балончик, відносно ОСОБА_9 , направивши та один раз розпиливши речовиною сльозогінної та дратівливої дії в обличчя ОСОБА_9 , чим завдав останньому легких тілесних ушкоджень у вигляді невизначеної форми садна на тилі лівої кисті в проекції середньої третини 4-ї п`ясної кістки (0,8x0,8см), з бурувато-червоним дном, хімічний опік очей 1-го ступеня та шкіри обличчя 1-го ступеню.
Своїми діями, які виразились у перевищенні своїх службових повноважень, а саме у безпідставному застосуванні до ОСОБА_9 спеціального засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії, що завдало тілесних ушкоджень останньому, ОСОБА_13 порушив основні завдання, принципи діяльності та обов`язки поліції. Крім того, вищевказаними незаконними діями ОСОБА_13 було спричинено істотну шкоду державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу органів державної влади в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, оскільки в умовах системного реформування органів державної влади насамперед органів внутрішніх справ, зазначені протиправні дії працівника правоохоронного органу ОСОБА_13 суттєво підірвали довіру суспільства до органів внутрішніх справ, зокрема до працівників патрульної поліції, в тому числі в результаті розповсюдження в засобах масової інформації відомостей та відеозапису даної події, у зв`язку з чим вона набула суспільного резонансу.
Вказані дії ОСОБА_13 органом досудового розслідуваним кваліфіковані за ч.2 ст. 365 КК України, як перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять та межі наданих йому повноважень, що завдали істотної шкоди державним інтересам, які супроводжувались застосуванням спеціальних засобів.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, а саме у перевищенні останнім службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдали істотної шкоди державним інтересам, які супроводжувались застосуванням спеціальних засобів, у зв`язку з чим виправдав обвинуваченого ОСОБА_13 за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржуваний вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2017 року та ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким визнати ОСОБА_13 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та покладанням на нього обов`язки, передбачених п.п. 2-4 ст. 76 КК України.
При цьому апелянт зазначає, що приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_13 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України суд першої інстанції у своєму вироку обмежився лише формальним зазначенням показань свідків та висновків експертиз, не надавши оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також щодо надання оцінки з приводу достатності та взаємозв`язку зібраних доказів у їх сукупності для прийняття відповідного рішення. Зокрема, поза увагою суду залишились висновок експерта №579/е від 17.03.2016-05.04.2016 року, та висновок експерта №1501/е від 18.08.2016- 26.09.2016 року, згідно яких, під час проведення 16.12.2015 року о 13 год. 25 хв. судово-медичного огляду ОСОБА_9 у останнього були виявлені тілесні ушкодження, кожне з яких відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Також вказує, що суд безпідставно визнав недопустимими доказами компакт-диск DVD-R марки «POLAROID», компакт-диск DVD-R марки «НР», а також протоколи огляду від 13.05.2016 та 06.05.2016 року з тих підстав, що зафіксовані на ньому відеозаписи не є оригіналами і джерело отримання цих даних невідоме, оскільки зазначені DVD-R диски (без ідентифікаційних ознак) з відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів інспекторів УПП в м. Києві екіпажів «Форт-0313» та «Форт- 0314» від 16.12.2015 року, були направлені Управлінням патрульної поліції у місті Києві на запит начальника Департаменту УВБ супровідним листом №41/11-21108 від 26.01.2016, а також три CD-диски були направлені УВБ м. Києва до прокуратури міста Києва разом з висновком за результатами розгляду звернень ОСОБА_15 та ОСОБА_9 супровідним листом №3-115, Б-118від 08.02.2016 року.
Крім того, на думку прокурора, під час винесення виправдувального вироку щодо ОСОБА_13 судом залишено поза увагою факт отримання потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень від дій обвинуваченого ОСОБА_13 та проігноровано вимоги ч.3 ст. 337 КК України, згідно якої суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
На переконання прокурора вищевказані істотні порушення вимог КПК України перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На апеляційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_11 подані заперечення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги прокурора у провадженні ОСОБА_14 про скасування виправдувального вироку та ухвалення апеляційним судом нового обвинувального вироку; думку потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та просили її задовольнити; пояснення ОСОБА_13 та його захисника, які заперечували проти задоволення поданої прокурором апеляційної скарги; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження №42016100000000155 та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу, з наведенням мотивів та підстав його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст. 368 КПК України, повинен зокрема вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За змістом п.1 ч.3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Тобто, в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною обвинувачення, так і тих, що зібрані стороною захисту, в тому числі поданих у судовому засіданні, проте, цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за результатами його розгляду визнав ОСОБА_13 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки його дії не містять всіх ознак складу кримінального правопорушення, а тому виправдав ОСОБА_13 за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Обгрунтовуючи своє рішення суд вказав, що об`єктивна сторона складу інкримінованого ОСОБА_13 кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, полягає у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що завдали істотної шкоди державним інтересам, які супроводжувались застосуванням спеціальних засобів.
При цьому, суд зазначив, що обов`язковою умовою наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам, та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, проте в ході судового розгляду не було встановлено заподіяння ОСОБА_13 істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Отже, посилаючись на роз`яснення Верховного Суду України (Постанова від 27.10.2016 року), згідно яких істотною шкодою в розумінні ст. 365 КК України може бути майнова шкода або прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування, тобто істотною шкодою може рахуватись будь-яка за своїм характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки осягла встановленого законодавцем розміру, який в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що вчинення ОСОБА_13 перевищення службових повноважень стало причиною відповідних наслідків у виді завдання істотної шкоди державним інтересам в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, належним чином не було підтверджено обчислення розміру істотної шкоди ( в тому числі цивільним позовом як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди).
Таким чином, оскільки сторона обвинувачення не довела, що порушення державних інтересів дістало грошової оцінки і держава в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України зазнала майнових витрат, що перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для виправдання ОСОБА_13 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, так як згідно Закону України про кримінальну відповідальність, інкриміноване йому діяння не визнається кримінальним правопорушенням, а вчиненні ОСОБА_13 дії не містять всіх ознак складу кримінального правопорушення.
Проте, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК України перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
За ч. 2 ст. 365 КК України кримінальна відповідальність настає за дії передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів: 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівникам правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону, а саме, супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування і як правило, вже за змістом цих дій свідчить про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян. Отже, заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні положень п. 3 примітки до ст. 364 КК України не є обов`язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 КК України.
Така позиція повною мірою узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 13-57кс18 від 5 грудня 2018 року у справі № 301/2178/13-к.
Крім того, колегія суддів зазначає, що положення п.1 ч.3 ст. 374 КПК України зобов`язує суд, у разі визнання особи виправданою, викласти в мотивувальній частині вироку результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, що були зібрані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, викласти підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, проте, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд визнав недопустимими доказами лише продемонстровані в судовому засіданні в якості речового доказу компакт-диск DVD-R марки POLAROID та компакт-диск DVD-R марки HP, а також протоколи їх огляду від 13.05.2016 року та від 06.05.2016 року, оскільки записи на вказаних дисках не є оригіналами, джерело отримання даних записів невідоме.
При цьому, при обґрунтуванні висновку про відсутність в діях ОСОБА_13 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України суд не дав ніякої оцінки іншим доказам, якими орган досудового розслідування обґрунтовує висунуте ОСОБА_13 обвинувачення, а також доказам сторони захисту, зокрема висновкам експерта щодо заподіяння ОСОБА_13 та іншому поліцейському ОСОБА_16 , яка разом з останнім затримувала ОСОБА_15 , легких тілесних ушкоджень, постановам від 16.12.2015 року у справах про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , витягу з кримінального провадження № 12015100030014987, що підтверджує факт внесення в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення стосовно працівників правоохоронного органу ОСОБА_13 та ОСОБА_16 з боку ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , а лише виклав у вироку показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які стверджували, що у поліцейського ОСОБА_13 не було підстав для застосування газового балончика, і останній його безпідставно застосував, показання свідка ОСОБА_16 , яка вказувала, що потерпілий ОСОБА_9 перешкоджав надягати кайданки на ОСОБА_15 , відбивав руки ОСОБА_13 , ображав його, чіплявся за формений одяг, на що ОСОБА_13 наказував йому відійти і не заважати діям поліцейських, попереджав про застосування газу, а також виклав зміст письмових доказів, зокрема дані висновків експерта № 579/е та № 1501/е, дані витягу з наказу національної поліції України № 114о/с від 07.11.2015 року, дані посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, однак не надав цим доказам оцінки, не виклав мотивів, з яких відкинув як докази обвинувачення, так і докази сторони захисту. Не надавши оцінки вказаним доказам, суд не встановив чи виходили дії ОСОБА_13 за межі наданих йому як працівнику правоохоронного органу прав та повноважень, чи були в нього обгрунтовані підстави для застосування до потерпілого ОСОБА_9 спеціального засобу газового балончика «Терен 4-М» в ситуації яка склалася під час затримання ОСОБА_15 , чи є вихід за межі наданих ОСОБА_13 прав та повноважень явним, наскільки він був очевидним для нього і чи усвідомлював він протиправність своєї поведінки.
Отже, переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд приходить до висновку, що під час постановлення вироку стосовно ОСОБА_20 , судом не було дотримано вимог кримінального процесуального закону, а зазначені вище порушення згідно ч. 1 ст. 412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, як це передбачено ст. 370 КПК України, що у відповідності з п. 3 ч.1 ст. 409, 415 КПК України є підставою для скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Так як під час провадження в суді апеляційної інстанції встановлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги прокурора та заперечення сторони захисту на подану апеляційну скаргу, з урахуванням положень ч. 2 ст. 415 КПК України, колегія суддів не обговорює, але вони підлягають обов`язковій ретельній перевірці при новому судовому розгляді, в іншому складі суду, згідно з вимогами розділу IV КПК як це передбачено ст. 416 КПК України, під час якої необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та з урахуванням всіх обставин винести законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у кримінальному провадженні №42016100000000155, яким ОСОБА_13 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 365 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: _______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
