Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 145/166/18 (провадження № 14-524 цс 19)
19 лютого 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» про визнання незаконним наказу від 13 травня 2015 року № 1 у частині відкликання з посади директора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди і постановою від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу задовольнила частково, скасувала рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року, а провадження у справі закрила.
Водночас не погоджуюся із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги встановила, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково визначили предметну юрисдикцію спорута розглянули справу в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі має бути вирішений за правилами господарського судочинства.
1. При цьому в мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила позивачеві, що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
2. Дійсно, Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, доповнено статтю 414 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) частиною четвертою такого змісту: у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
3. Також цим же Законом частина перша статті 256 ЦПК України викладена в новій редакції, зокрема, доповнена положенням про те, що суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
4. Проте, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закон № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року) розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
5. Зазначена норма міститься саме у законі, яким змінений порядок розгляду судових справ, зокрема, в суді касаційної інстанції, і визначає застосування (дію в часі) саме цього закону в частині застосування запроваджених змін щодо касаційних скарг, поданих до набрання вказаним законом сили.
6. Касаційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля» надійшла до Верховного Суду у червні 2019 року, таким чином скарга підлягала розгляду та провадження в суді касаційної інстанції у справі № 145/166/18 мало здійснюватися відповідно до норм процесуального права, що діяли до набрання чинності Законом № 460-IX.
7. Звужене тлумачення пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX щодо лише «стадії розгляду касаційної скарги», а не касаційного провадження в цілому, на моє переконання суперечить меті Закону № 460-IX та змісту відповідної норми прикінцевих та перехідних положень, оскільки означатиме можливість застосування нових процесуальних норм на інших стадіях касаційного провадження, наприклад, перевірки касаційної скарги і відкриття касаційного провадження.
8. Застосовування процесуальних норм запроваджених Законом № 460-IX до касаційних скарг, поданих до набрання зазначеним законом сили, суперечить як приписам вказаного закону так і принципу правової визначеності.
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 28 лютого 2020 року.
