Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 752/12003/13-ц
провадження № 61-45656св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Cімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ;
представник позивачів - ОСОБА_9 ,
відповідачі: гаражно-будівельний кооператив «Теремки-1», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року у складі судді Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітня 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили визнати незаконним протокол і рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з членів ГБК «Теремки-1»; заборонити уповноваженим представникам кооперативу ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 приймати будь-які рішення, вчиняти будь-які дії від імені ГБК «Теремки-1», що впливають на права та обов`язки членів цього кооперативу; визнати незаконними та скасувати всі рішення прийняті уповноваженими представниками ГБК «Теремки-1» у діючому складі з 05 серпня 1997 року; визнати незаконними та скасувати рішення і протокол зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 29 жовтня 2009 року про прийняття нової редакції статуту цього кооперативу; визнати незаконним і скасувати статут ГБК «Теремки-1» в редакції від 17 грудня 2006 року; визнати такими, що втратили чинність рішення, прийняті після 31 липня 2007 року на підставі статуту в редакції від 17 грудня 2006 року; визнати незаконними та скасувати протокол та рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 04 березня 2010 року про підвищення розміру щомісячних членських внесків зі 150 грн до 180 грн на місяць, про встановлення розміру пайового внеску (вартість гаража) в розмірі 40 грн; визнати незаконними та скасувати протокол і рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 09 червня 2010 року про встановлення розміру цільового внеску в розмірі 8 000 грн; визнати незаконними та скасувати рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 09 червня 2010 року, 15 липня 2010 року, 18 серпня 2010 року про виключення осіб з членів ГБК «Теремки-1» та інших рішень уповноважених представників кооперативу; зобов`язати ГБК «Теремки-1» приймати рішення, вчиняти дії, що стосуються прав та обов`язків членів цього кооперативу, у відповідності до статті 15 Закону України «Про кооперацію».
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року у позові відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з членів ГБК «Теремки-1» скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову; скасовано рішення зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з членів ГБК «Теремки-1»; у решті позовних вимог провадження у справі закрито.
У квітні 2018 року ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2018 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Голосіївський районний суд міста Києва не є повноважним судом для вирішення питання про прийняття та розгляду поданої заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - визнано неподаною та повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу; відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2018 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції у частині повернення апеляційної скарги мотивована тим, що апеляційна скарга залишалася без руху у зв`язку з несплатою судового збору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - в установлений строк кожен не виконав вимоги ухвали апеляційного суду, а відтак, відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга у частині вимог цих осіб підлягає поверненню.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу зГолосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що при обрахунку судового збору за подання апеляційної скарги суд мав керуватися Законом України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня 2013 року, тобто, на момент подання позовної заяви; зазначений закон визначає сплату судового збору незалежно від кількості позивачів та позовних вимог немайнового характеру. Крім того, ОСОБА_9 посилається на порушення судом статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) щодо права на справедливий суд та права на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частині четвертій статті 356 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
З огляду на частину третю статті 185 ЦПК України установивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, у тому числі, якщо не сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі, суддя апеляційної інстанції постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави залишення її без руху, про що повідомляє особу, яка подала апеляційну скаргу, і надає їй строк для усунення недоліків.
Із матеріалів справи слідує, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2018 року залишено без руху; надано позивачам п`ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документів на підтвердження сплати судового збору.
Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції отримана ОСОБА_9 , який представляє інтереси позивачів, та особисто ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у встановлений законом строк не усунули недоліки апеляційної скарги, не надали платіжні документи на підтвердження сплати судового збору.
Постановляючи 12 вересня 2018 року ухвалу про повернення апеляційної скарги в порядку частини другої статті 357 ЦПК України суд апеляційної інстанції діяв у межах процесуального закону.
Доводи касаційної скарги щодо необхідності обрахунку судового збору, виходячи зі ставок судового збору станом на момент подання позову, незалежно від кількості учасників справи, які оскаржують ухвалу суду, є безпідставними з наступних підстав.
У статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI )визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону № 3674-VI).
За подання фізичною особою до суду, зокрема апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що за подання апеляційної скарги на ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2018 року має сплачуватися судовий збір, виходячи зі ставок судового збору станом на 01 січня 2018 року (календарний рік, в якому подана апеляційна скарга).
Закон визначає окремий процесуальний обов`язок кожного учасника справи, який подає чи в інтересах якого подано апеляційну скаргу, надати до суду платіжний документ на підтвердження сплати судового збору.
При поданні апеляційної скарги на ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 чи ОСОБА_9 , який представляє їх інтереси, мали надати до суду платіжні документи на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному у підпункті 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.
Оскільки в установлений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року строк ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не усунули недоліки апеляційної скарги, у такому разі відкриття апеляційного провадження буде суперечити процесуальному закону, а відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що апеляційна скарга у частині вимог зазначених вище позивачів підлягає поверненню.
Щодо порушення прав на справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту у національному органі (статтями 6 та 13 Конвенції), то зазначені доводи касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди.
Разом з тим, там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany»); рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland»).
У пункті 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) визначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), пункт 59).
Держава визначилась із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі заяв, скарг без сплати судового збору.
У статті 8 Закону № 3674-VI передбачено випадки, коли суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою: відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі; зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_9 в інтересах позивачів не зазначив будь-якої обставини та не заявив клопотання, яке б давало суду підстави вирішити питання зменшення або звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та/чи ОСОБА_7 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, або відстрочення чи розстрочення його сплати.
Таке клопотання не було заявлено представником ОСОБА_9 , чи позивачами, в інтересах яких подавалася апеляційна скарга, і після постановлення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року- без змін.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України 2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик
