Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2020 р. Справа№200/14695/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
17 грудня 2019 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Обласного центру медико-соціальної експертизи, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, з 26. вересня 2019 року, викладене у формі Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААБ №054717, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року та зобов`язати встановити ОСОБА_1 інвалідність без зазначення строку повторного огляду (безстроково) на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, а саме ІІ групу інвалідності, та зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності з дня звільнення з військової служби, за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 вересня 2019 року за №145, а саме з 26 червня 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках - 50% (п`ятдесят відсотків) на 20 серпня 2018 року, викладене у формі Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія 12 ААА №032274, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року та зобов`язати встановити ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до II групи інвалідності, не менше 85% (восьмидесяті п`яти відсотків), з дня звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 29 червня 2019 року за №145, а саме з 26 червня 2019 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає безпідставним призначення йому ІІІ групи інвалідності у зв`язку з незастосуванням до нього частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», зазначає що під час проходження військової служби отримав захворювання які призвели до інвалідності, що є підставою для призначення йому ІІ групи інвалідності з 85% втрати працездатності.
03 лютого 2020 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що 26 вересня 2019 року позивач був оглянутий медико-соціальною експертною комісією (далі МСЄК), якою встановлено основний діагноз: ІХС стенокардія напруги, дифузний кардіосклероз. Поєднана вада серця: недостатність тристулкового клапану з регургітацією ІІ ступеню, мітрального клапану з регургітацією І ступеню, клапана легеневої артерії з регургітацією І ступеню, поодинока екстралистоличнічна аритмія. Гіпертонічна хвороба ІІ ступеню. СН І ступеню. Синдром нічного апное. Початкові прояви атеросклерозу судин головного мозку. Дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії з розсіяної дрібно вогнищевою симптоматикою, вестибуло-атактичний синдром.
В обґрунтуванні експертного рішення зазначено, що у позивача наявна патологія внутрішніх органів з боку серцево-судинної системи та опорно-рухомого апарату яка на теперішній час обмежує життєдіяльність в помірному ступені, що дає підставу для встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, - 50% (п`ятдесят відсотків) згідно з пунктом 1.9 Наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі МОЗ) від 05 липня 2012 року № 420 «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків».
Експертне рішення було прийняте на підставі наданої медичної документації: свідоцтва про хворобу №631, епікризи, ЕКОКГ, ХМОКГ, ФГДС, ВДОЧТ, консультації кардіолога, ревматолога.
Таким чином, відповідач вважає що захворювання позивача не дає підстав для встановлення безстроково групи інвалідності та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
26 грудня 2019 року позовна заява залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліків.
17 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного.
18 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06 квітня 2020 року.
У судове засідання, призначене на 06 квітня 2020 року, учасники справи не прибули у зв`язку із встановленням на усій території України карантину, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
06 квітня 2020 року, керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 (том 1; а.с.20), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (том 1; а.с.22).
В період з 29 серпня 2016 року по 26 червня 2019 року позивач проходив службу в Збройних Силах України, відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського старшинського складу (том 1; а.с.26-27) та витягу з наказу військового комісара Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 червня 2019 року №145 (том 1; а.с.28).
Позивач з 29 серпня 2016 року по 16 листопада 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 30 квітня 2017 року, з 11 травня 2017 року по 11 вересня 2017 року, з 23 вересня 2017 року по 25 вересня 2017 року, з 16 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року, з 28 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, з 31 жовтня 2017 року по 29 квітня 2018 року, з 10 травня 2018 року по 29 червня 2018 року, з 22 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року, з 01 вересня 2018 року по 04 вересня 2018 року, з 05 жовтня 2018 року по 24 жовтня 2018 року, з 07 грудня 2018 року по 09 грудня 2018 року, з 10 січня 2019 року по 03 березня 2019 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до довідки від 19 березня 2019 року №31 та Операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, відповідно до довідки від 23 травня 2019 №3/57 (том 1; а.с.24-25).
01 липня 2019 року позивача направлено для проходження МСЕК та встановлення групи інвалідності і ступеня втрати працездатності у відсотках, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини (том 1; а.с.19).
31 жовтня 2019 року відповідно до акту №667 огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 26 вересня 2019 року та первинно одноразово 50% ступеню втрати професійної працездатності на 20 серпня 2018 року, захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини (том 2; а.с.52-56). Зазначено, що позивач може працювати без важких фізичних та психоемоційних навантажень, без тривалого перебування на ногах та вимушеному положенні тулубу. Інвалідність встановлена на 1 рік. В обґрунтування експертного рішення вказано, що наявна патологія внутрішніх органів з боку серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату на теперішній час обмежує життєдіяльність в помірному ступені.
На підставі зазначеного акту та в підтвердження встановлених обставин щодо групи інвалідності та ступеню втрати професійної працездатності позивачу видані довідки серії 12 ААБ №054717 (том 1; а.с.241) та серії 12 ААА №032274 (том 2; а.с.1).
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відносини щодо надання особі статусу інваліда врегульовані наступними нормативно-правовими актами: Законом України від 21 березня 1991 року № 875 ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875); Законом України від 06 жовтня 2010 року № 2961-IV «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (далі Закон № 2961); «Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317; «Інструкцією про встановлення груп інвалідності», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561; «Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», затвердженим Наказом Міністерстваохорони здоров`я України05 червня 2012 року № 420 (далі Порядок № 420).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 875 інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Аналогічне визначення міститься у абзаці другому частини 1 статті 1 Закону № 2961.
Абзац 4 частини 1 статті 1 Закону № 2961 встановлює, що інвалідність це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Цією ж статтею передбачено, що обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.
Частиною 1 статті 3 Закону № 875 передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2961 медико-соціальна експертиза це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи;
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону № 875 громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його інвалідом.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При розгляді справи суд враховує таку особливість відповідної сфери правовідносин як необхідність високого професіоналізму для визначення питання про наявність у особи ознак інвалідності.
Це зумовлює висновок про те, що суд, при розв`язанні спору, у першу чергу перевіряє дотримання медико-соціальною експертною комісією порядку проведення експертизи та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу.
При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи вбачається дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки.
Тому при розгляді цієї справи суд перевірятиме виключно питання щодо відповідності діянь та рішень відповідача положенням частини 2 статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Письмові пояснення позивача, які містяться у позовній заяві, зводяться до того, що стійкі функціональні порушення організму, які призводять до інвалідності, виражені у сукупності хвороб, що, в свою чергу, призводить до значного обмеження життєдіяльності позивача та його працездатності.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки захворювання пов`язані з проходженням військової служби, то йому має бути встановлена група інвалідності на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене позивач вважає, що має право на встановлення IІ групи інвалідності та не менше 85% ступеня втрати професійної працездатності.
Надаючи переліченим доводам оцінку, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 «Положення про медико-соціальну експертизу» медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 17 «Положення про медико-соціальну експертизу» медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Пунктом 18 цього Положення визначено, що відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.
Пунктом 11 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» передбачено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.
Згідно з пунктом 26 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Відповідно до пункту 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Відповідно до пункту 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
- обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
- обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
- обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
- обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
- обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
- обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Згідно з пунктом 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 (далі Інструкція №561), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Суд також звертає увагу на те, що пунктом 3.4 Інструкції №561 визначений перелік захворювань, які тягнуть надання особі ІІ групи інвалідності. У цьому переліку відсутнє захворювання, яке діагностовано у позивача.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №561 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції №561при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
З викладеного вбачається, що під час проведення медико-соціальної експертизи комісія не проводить власних досліджень, а лише проводить огляд особи та вивчення медичних документів, які складені лікувальним закладом, що направив особу на експертизу.
Відповідно до абзацу третього пункту 22 Положення №1317 особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі:
- наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку,
- анатомічних дефектів,
- стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму,
- неефективності реабілітаційних заходів,
- неможливості відновлення соціальної адаптації,
- несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Також частиною 13 статті 7 Закону №2961-IV встановлено , що особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
При цьому розділом ІІІ Інструкції №561 встановлений перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду, тобто безстроково.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 наполягає на встановленні йому інвалідності II групи «захворювання, так, пов`язані з захистом Батьківщини», безстроково, при цьому посилається на статтю 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Як зазначається в вищевказаному Законі ІІ група інвалідності встановлюється безстроково, якщо «отримані ушкодження, які призвели до необоротних втрат (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функції».
При цьому, суд звертає увагу на те, що такий висновок (акт) про отримання позивачем ушкодження, які призвели саме до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або саме повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, в матеріалах справи відсутній.
Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань.
Завданням суду, при розв`язанні зазначеного спору, є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 27 вересня 2019 року у справі №215/3246/17.
Так, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Враховуючи відсутність висновку (акту) про отримання позивачем ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, як то передбачено частиною 13 статті 7 Закону №2961-IV, проведення медико-соціальною експертною комісією експертизи у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо встановлення ІІІ групи інвалідності та визначення 50% ступеня втрати професійної працездатності, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 139 КАС України компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Обласного центру медико-соціальної експертизи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дніпропетровська, буд. 14; код ЄДРПОУ 21958658) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, з 26 вересня 2019 року, викладене у формі Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААБ №054717, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року, та зобов`язання встановити ОСОБА_1 інвалідність без зазначення строку повторного огляду (безстроково) на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, а саме ІІ групу інвалідності, та зобов`язання Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності з дня звільнення з військової служби, за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 вересня 2019 року за №145, а саме з 26 червня 2019 року;
- визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках - 50% (п`ятдесят відсотків) на 20 серпня 2018 року, викладене у формі Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія 12 ААА №032274, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року та зобов`язання встановити ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до II групи інвалідності, не менше 85% (восьмидесяті п`яти відсотків), з дня звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 29 червня 2019 року за №145, а саме з 26 червня 2019 року, відмовити повністю.
Повний текст рішення складений 15 квітня 2020 року.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Циганенко
