ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 200/14695/19-а
адміністративне провадження № К/9901/19298/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/14695/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Циганенком А.І.,
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, з 26 вересня 2019 року, викладене у формі Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААБ №054717, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року;
1.2. зобов`язати встановити ОСОБА_1 інвалідність без зазначення строку повторного огляду (безстроково) на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, а саме ІІ групу інвалідності та зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності з дня звільнення з військової служби, за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 вересня 2019 року за № 145, а саме з 26 червня 2019 року;
1.3. визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках 50 відсотків на 20 серпня 2018 року, викладене у формі Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія 12 ААА № 032274, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року та зобов`язати встановити ОСОБА_1 ступень втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до II групи інвалідності, не менше 85 відсотків, з дня звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 29 червня 2019 року за № 145, а саме з 26 червня 2019 року.
2. В обґрунтування позову зазначено, що позивач вважає безпідставним призначення йому ІІІ групи інвалідності у зв`язку із незастосуванням до нього частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», зазначає що під час проходження військової служби отримав захворювання, які призвели до інвалідності, що є підставою для призначення йому ІІ групи інвалідності з 85 відсотками втрати працездатності з дати затвердження Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України за результатами огляду позивача висновку госпітальної військово-лікарської комісії НВМКЦ «ГВКГ» від 16 квітня 2019 року, а саме з 25 квітня 2019 року, але не пізніше дати звільнення з військової служби - з 26 червня 2019 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що статтею 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що ІІ група інвалідності встановлюється безстроково, якщо «отримані ушкодження, які призвели до необоротних втрат (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функції. Одночасно, суд звертає увагу на те, що такий висновок (акт) про отримання позивачем ушкодження, які призвели саме до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або саме повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, в матеріалах справи відсутній.
4.1. Враховуючи відсутність висновку (акта) про отримання позивачем ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, як то передбачено частиною 13 статті 7 Закону № 2961-IV, проведення медико-соціальною експертною комісією експертизи у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо встановлення ІІІ групи інвалідності та визначення 50 відсотків ступеня втрати професійної працездатності.
5. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що виходячи з приписів положень наведеного позивачем пункту 13 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317, з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби, встановлюється саме ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного, а не група інвалідності.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. 4 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, щодо застосування статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю», пунктів 12, 13, 27 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317, пункту 3.3.13. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року № 561
7.1. Скаржник порушує питання про необхідність відступити від висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 17 березня 2020 року № 240/7133/19, яким керувався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
7.2. Скаржник вказує на те, що суду попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки, наданим позивачем доказам щодо наявності у нього трьох хвороб ІІ ступеню, які підтверджують ІІ ступень обмеження життєдіяльності позивача та при яких згідно із чинним законодавством призначається ІІ група інвалідності.
7.3. Окремо скаржник наполягає на необхідності застосування до нього пункту 3.3.13. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року № 561.
8. 4 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27 листопада 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини першої статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. Від відповідача 2 серпня 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Наполягає на тому, що експертне рішення прийнято відповідачем із дотриманням процедури на підставі наданої документації. Також, зазначає, що захворювання ОСОБА_1 не дає підстав для встановлення безстроково групи інвалідності.
Установлені судами фактичні обставини справи
12. Позивач в період з 29 серпня 2016 року по 26 червня 2019 року проходив службу в Збройних Силах України, відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського старшинського складу та витягу з наказу військового комісара Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 червня 2019 року № 145.
13. Позивач з 29 серпня 2016 року по 16 листопада 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 30 квітня 2017 року, з 11 травня 2017 року по 11 вересня 2017 року, з 23 вересня 2017 року по 25 вересня 2017 року, з 16 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року, з 28 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, з 31 жовтня 2017 року по 29 квітня 2018 року, з 10 травня 2018 року по 29 червня 2018 року, з 22 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року, з 1 вересня 2018 року по 4 вересня 2018 року, з 5 жовтня 2018 року по 24 жовтня 2018 року, з 7 грудня 2018 року по 09 грудня 2018 року, з 10 січня 2019 року по 3 березня 2019 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до довідки від 19 березня 2019 року №31 та Операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, відповідно до довідки від 23 травня 2019 № 3/57.
14. 1 липня 2019 року позивача направлено для проходження МСЕК та встановлення групи інвалідності і ступеня втрати працездатності у відсотках, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини.
15. Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області від 26 листопада 2019 року № 01-17/1181, медичні документи позивача були направлені до обласної МСЕК № 1 м. Краматорска 18 вересня 2019 року.
16. Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 жовтня 2019 року № 667 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 26 вересня 2019 року та первинно одноразово 50 відсотків ступеню втрати професійної працездатності на 20 серпня 2018 року, захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Зазначено, що позивач може працювати без важких фізичних та психоемоційних навантажень, без тривалого перебування на ногах та вимушеному положенні тулубу. Інвалідність встановлена на 1 рік. В обґрунтування експертного рішення вказано, що наявна патологія внутрішніх органів з боку серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату на теперішній час обмежує життєдіяльність в помірному ступені.
17. На підставі зазначеного акта та в підтвердження встановлених обставин щодо групи інвалідності та ступеню втрати професійної працездатності позивачу видані довідки серії 12 ААБ № 054717 та серії 12 ААА № 032274.
Нормативне регулювання
18. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
19. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
20. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
21. Норми матеріального права, в цій справі, Верховний Суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року № 561, Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 червня 2012 року № 420, .
22. Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
22.1. Абзац четвертий частини першої статті 1. Інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
22.2. Абзац сьомий частини першої статті 1. Інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
22.3. Абзац восьмий статті 1. Медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
22.4. Частина третя статті 7. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
22.4. Частина тринадцята статті 7. [...] Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
23. Положення про медико-соціальну експертизу.
23.1. Пункт 3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
23.2. Пункт 17. Експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
23.3. Пункт 19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
23.4. Пункт 20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
24. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
24.1. Пункт 11. Ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.
24.2. Пункт 12. Причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
24.3. Пункт 13. Ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов`язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров`я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби; 2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов`язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо: застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів); ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів; застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.
24.4. Пункт 26. Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
24.5. Пункт 27. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
24.6. Пункт 19-2. Причинний зв`язок інвалідності з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, особам, зазначеним у пунктах 11-14 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), встановлюється на підставі:
медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва;
документів, що підтверджують участь в антитерористичній операції, які визначені абзацом третім підпункту 2, абзацом четвертим підпункту 3 чи абзацом третім підпункту 4 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 року № 685 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 74, ст. 2434).
25. Інструкція про встановлення груп інвалідності.
25.1. Пункт 1.10. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
26. Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків.
26.1. Підпункт 2.13.3. При виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (ІІ група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65 - 80 відсотків.
26.2. Пункт 2.13.4. При помірно виражених порушеннях функцій організму (ІІІ група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.
26.3. Пункт 1.9. За наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%; при ІІ групі інвалідності - не вище 85%; при ІІІ групі інвалідності - не вище 65%.
У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
27. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
28. Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 17 березня 2020 року № 240/7133/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
30. Аналізуючи обґрунтованість підстав для відступлення від застосованих апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, щодо меж перевірки судами підставності висновків МСЕК, Верховний Суд виходить із такого.
31. У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із незгодою позивача із висновком МСЕК щодо встановлення йому ІІІ групи інвалідності з 26 вересня 2019 року на 1 рік та первинно одноразово 50% ступеню втрати професійної працездатності на 20 серпня 2018 року, захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.
32. Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів у цих справах із висновками МСЕК щодо встановлення таким ІІІ групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
33. У постанові від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, у якій спір виник у зв`язку із незгодою позивача у цій справі із висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
34. У зазначених справах висновки Верховного Суду здійснені, зокрема, на підставі аналізу положень Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
35. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
36. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
37. З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16.
38. Виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскарженого висновку МСЕК, відсутні підстави для задоволення позову.
39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
41. Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанції і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
43. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
45. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
46. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року та Першого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі № 200/14695/19-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов
