ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2020 року справа №200/14695/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Сіваченка І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя Циганенко А.І.) від 15 квітня 2020 року у справі №200/14695/19-а (дата складання повного тексту рішення 15 квітня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, з 26. вересня 2019 року, викладене у формі Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААБ №054717, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року та зобов`язати встановити ОСОБА_1 інвалідність без зазначення строку повторного огляду (безстроково) на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, а саме ІІ групу інвалідності, та зобов`язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності з дня звільнення з військової служби, за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 вересня 2019 року за №145, а саме з 26 червня 2019 року; - визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 Комунальної установи «Донецький обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках - 50% (п`ятдесят відсотків) на 20 серпня 2018 року, викладене у формі Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія 12 ААА №032274, на підставі акта огляду МСЕК № 667 від 31 жовтня 2019 року та зобов`язати встановити ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, відповідно до II групи інвалідності, не менше 85% (восьмидесяті п`яти відсотків), з дня звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я, відповідно до Витягу із наказу військового комісару Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 29 червня 2019 року за №145, а саме з 26 червня 2019 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначив, що судом першої інстанції неправильно та не в повній мірі досліджені докази та встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, що зазначені в рішенні не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно застосовано частину та норму закону, а також застосоване неправильне тлумачення закону, відповідно до якого винесено рішення суду. Судом не враховано, що основні хвороби, що діагностовані з 2017 року та під час проходження військово-лікарської комісії Центрального військового госпіталю цивільно лікарською комісією, що надала направлення МСЕК, відповідно яких визначаються функціональні порушення в організмі та ступінь інвалідності, відповідають ІІ ступеню, що в поєднанні із хронічними хворобами та хворобами ІІ ступеня, таких як гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, поєднана вада серця: недостатність тристулкового клапану з регургітацією ІІ ступеня, вторинний остеоартроз колінних суглобів ІІ стадії, ФПС (функція порушення суглобів) ІІ ступеня, відповідно до законів та нормативно-правових актів, що врегульовують надання громадянину України статусу особи з інвалідністю, дають підстави надання ІІ ступеню інвалідності. На думку позивача, відповідачем порушено закони та нормативно-правові акти під час проведення МСЕК та визначена ІІІ ступень інвалідності, що не досліджено судом першої інстанції та призвело до неправильного рішення МСЕК та суду. Позивач зазначив, що відповідач не ознайомив його з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також не надав роз`яснень з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності. Суд не дослідив та не звернув уваги на той факт, що він, як військовослужбовець за контрактом, що проходив військову службу в зоні проведення АТО-ООС отримав захворювання під час проходження військової служби в зоні АТО-ООС та був звільнений з військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії та визнаний не придатний за станом здоров`я для подальшого проходження служби у наслідок захворювання. Єдиним документом в цьому випадку є свідоцтво хвороби, видане за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом, які надані до МСЕК. Саме на підставі свідоцтва про хворобу №631, постанови ЛВК Національного військово-клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України м.Київ від 16.04.2019 р., що затверджена Центральною ВЛК МОУ від 25.04.2019 року №1205/10 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, огляду травматолога на ВЛК від 04.04.2019 року, що виніс рішення про не придатність до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, огляду кардіолога на ВЛК від 03.04.2019р., що виніс рішення про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, МСЕК, після проведення медичного обстеження цивільною лікарсько-консультативною комісією, мала б враховуючи медичні висновки та визначити ІІ ступень інвалідності. Позивач зазначив, що він звільнений з військової служби не з підстав поранення, травми, ушкодження, каліцтва, а з підстав отримання захворювання тож інших документів, крім свідоцтва про хворобу відповідно до закону надавати не повинен. Суд першої інстанції не дослідив та не звернув уваги на той факт, що він має три хвороби ІІ ступеня, що підтверджені під час проходження військово-лікарською комісією Міністерства оборони України та цивільною лікарсько-консультативною комісією, що надала на МСЕК на дообстеження і саме ці хвороби підтверджують ІІ ступінь обмеження життєдіяльності та відповідно до чинного законодавства відповідають нормам при яких призначається ІІ група інвалідності, а саме: гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, поєднана вада серця: недостатність тристулкового клапану з регургітацією ІІ ступеня, вторинний остеоартроз колінних суглобів ІІ стадія, ФПС (функція порушення суглобів) ІІ ступеня, а також низка хронічних хвороб, що є стійким порушенням функції систем та органів та відповідають ІІ групі інвалідності. Суд не звернув уваги, що він що має понад дві хвороби ІІ стадії, що відповідають ІІ ступеню порушення функцій життєдіяльності, відповідно до яких він має право на призначення ІІ групи інвалідності. Судом також не було враховано положення частини 13 статті 7 Закону № 2961-IV, який на думку позивача є спеціальним нормативно-правовим актом, який відокремив із загальних правил порядок встановлення інвалідності, отриманої військовослужбовцями внаслідок захисту Батьківщини. Позивач також вважає, що у відповідності до вимог п.п.1 п.13 Положення №1317 ступінь втрати працездатності , як застрахованого військовослужбовця, а саме, ступінь інвалідності та ступінь втрати працездатності у відсотках, має бути встановлено з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, фактично з дати затвердження Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України висновку госпітальної військово-лікарської комісії НВМКЦ «ГВКГ» від 16.04.2019 року, а саме з 25.04.2019 року, але не пізніше дати звільнення з військової служби, з 26.06.2019 року, але не 26.09.2019р., як зазначив відповідач.
Позивач на адресу суду апеляційної інстанції надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач в період з 29 серпня 2016 року по 26 червня 2019 року проходив службу в Збройних Силах України, відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського старшинського складу (том 1, а.с.26-27) та витягу з наказу військового комісара Покровсько-Ясинуватського об`єднаного міського військового комісаріату від 26 червня 2019 року №145 (том 1, а.с.28).
Позивач з 29 серпня 2016 року по 16 листопада 2016 року, з 28 листопада 2016 року по 30 квітня 2017 року, з 11 травня 2017 року по 11 вересня 2017 року, з 23 вересня 2017 року по 25 вересня 2017 року, з 16 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року, з 28 жовтня 2017 року по 30 жовтня 2017 року, з 31 жовтня 2017 року по 29 квітня 2018 року, з 10 травня 2018 року по 29 червня 2018 року, з 22 серпня 2018 року по 28 серпня 2018 року, з 01 вересня 2018 року по 04 вересня 2018 року, з 05 жовтня 2018 року по 24 жовтня 2018 року, з 07 грудня 2018 року по 09 грудня 2018 року, з 10 січня 2019 року по 03 березня 2019 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до довідки від 19 березня 2019 року №31 та Операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях, відповідно до довідки від 23 травня 2019 №3/57 (том 1, а.с.24-25).
01 липня 2019 року позивача направлено для проходження МСЕК та встановлення групи інвалідності і ступеня втрати працездатності у відсотках, у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини (том 1; а.с.19).
Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування» Покровської міської ради Донецької області від 26.11.2019 року № 01-17/1181, медичні документи позивача були направлені до обласної МСЕК №1 м.Краматорска 18.09.2019 року.
Відповідно до акту №667 огляду медико-соціальною експертною комісією від 31 жовтня 2019 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 26 вересня 2019 року та первинно одноразово 50% ступеню втрати професійної працездатності на 20 серпня 2018 року, захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини (том 2, а.с.52-56). Зазначено, що позивач може працювати без важких фізичних та психоемоційних навантажень, без тривалого перебування на ногах та вимушеному положенні тулубу. Інвалідність встановлена на 1 рік. В обґрунтування експертного рішення вказано, що наявна патологія внутрішніх органів з боку серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату на теперішній час обмежує життєдіяльність в помірному ступені.
На підставі зазначеного акту та в підтвердження встановлених обставин щодо групи інвалідності та ступеню втрати професійної працездатності позивачу видані довідки серії 12 ААБ №054717 (том 1, а.с.241) та серії 12 ААА №032274 (том 2, а.с.1).
Наведені обставини сторонами не оспорюются.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 1 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» наведено визначення термінів:
-особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
-інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
-медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Відповідно до вимог статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Частиною тринадцятою цієї статті встановлено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 затверджено Положення про медико - соціальну експертизу (далі - Положення №1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Згідно абзацу першого пункту 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно пункту 4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - Комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Також, відповідно до пунктів 17, 18 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.
Згідно пункту 19 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За приписами пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Пунктом 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 (далі Положення №1317), передбачено, що причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
За приписами п.13 Положення ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів:
1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов`язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров`я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби;
2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов`язаного до військової служби, що видана військово-лікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо:
-застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів);
-ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів;
-застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров`я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.
Відповідно до пункту 26 Положення №1317 особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Причинами інвалідності є:
-загальне захворювання;
-інвалідність з дитинства;
-нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; - одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; - одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; - одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період; - пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; - пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; - одержані внаслідок політичних репресій; - пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; - одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності); -поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення;
-захворювання: - отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; - пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; - одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.
Згідно з пунктом 27 Положення №1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:
-обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
-обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
-обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
-обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
-обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
-обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
-обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затв. наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, виходячи з приписів зазначених вище норм чинного законодавства, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, зокрема, свідоцтво про хворобу №631 від 25.04.2019р., згідно якого у позивача наявні захворювання, поранення, контузії, каліцтва: -ІХС: Дифузний кардіосклероз. Поєднана вада серця: недостатність тристулкового клапану з регургітацією ІІст., мітрального клапану з регургітацією Іст., клапана легеневої артерії з регургітацією І ст. Поодинока екстрасистолічна аритмія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН Іст. Синдром нічного апноє. Початкові прояви атеросклерозу судин головного мозку. Дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії з розсіяною дрібновогнищевою симптомтикою, вестибуло-атактичним синдромом. Хронічна вертеброгенна краніо-цервіко-торако-люмбалія у фазі стійкої ремісії. Виразкова хворобадванадцятипалої кишки без порушення моторно-евакуаторної функції. Хронічний гастродуоденіт, фізі ремісії. Хронічний холецистит у фазі ремісії. Хронічний панкреатит у фазі ремісії. Стеатогепатоз без порушення функцій печінки. Подарга, первинна, хронічний перебіг в стадії ремісії. Вторинний деформуючий остеоартроз колінних суглобів ІІ ст. з больовим синдромом при помірному порушенні функцій. Хронічний простатит в стадії ремісії. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови 4м на кожне вухо. Обмежений деформуючий спондильоз всіх відділів хребта, ізольований міжхребцевий остеоходроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Ожиріння ІІІ ст., аліментарно-конституційного генезу. Правобічний візловий зоб І ст., без порушення функцій щитової залози. Новоутворення (гаматрохондрома) верхньої частки правої легені морфологічно не верифіковано, без порушення функцій зовнішнього дихання.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наявні у позивача захворювання відповідають критеріям для встановлення III групи інвалідності.
Верховним Судом у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16 висловлена правова позиція згідно якої суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскарженого висновку МСЕК, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.
У відповідності до пункту 22 Положення №1317 повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.
Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого особи з інвалідністю, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.
Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання особи з інвалідністю, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Частиною тринадцятою статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, у тому числі необоротною втратою (ампутацією) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково). Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 р. N 10 затверджено Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачеві не було встановлено захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, які б підпадали під зазначений Перелік. За таких обставин, доводи позивача про те, що група інвалідності йому повинна бути встановлена безстроково, колегія суддів вважає безпідставними.
Посилання позивача на пункт 18 цього Переліку та п. 3.3.13 Інструкції №561 «Кукса стегна за помірного порушення рухових чи статичних функцій іншої нижньої кінцівки (деформуючий артроз кульшового суглоба I - II ступенів, неправильно зрослий злам стегнової кістки із скривленням осі, вкорочення кінцівки на 2 - 3 сантиметри, фіброзний анкілоз колінного суглоба, помірна контрактура колінного суглоба, помірна контрактура скокового суглоба, порушення функції суглоба II ступеня)", колегія суддів вважає помилковим, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності у позивача такого захворювання.
Згідно свідоцтва про хворобу №631 від 25.04.2019р., у позивача наявні захворювання, поранення, контузії, каліцтва: -ІХС: Дифузний кардіосклероз. Поєднана вада серця: недостатність тристулкового клапану з регургітацією ІІст., мітрального клапану з регургітацією Іст., клапана легеневої артерії з регургітацією І ст. Поодинока екстрасистолічна аритмія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН Іст. Синдром нічного апноє. Початкові прояви атеросклерозу судин головного мозку. Дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії з розсіяною дрібновогнищевою симптомтикою, вестибуло-атактичним синдромом. Хронічна вертеброгенна краніо-цервіко-торако-люмбалія у фазі стійкої ремісії. Виразкова хворобадванадцятипалої кишки без порушення моторно-евакуаторної функції. Хронічний гастродуоденіт, фізі ремісії. Хронічний холецистит у фазі ремісії. Хронічний панкреатит у фазі ремісії. Стеатогепатоз без порушення функцій печінки. Подарга, первинна, хронічний перебіг в стадії ремісії. Вторинний деформуючий остеоартроз колінних суглобів ІІ ст. з больовим синдромом при помірному порушенні функцій. Хронічний простатит в стадії ремісії. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови 4м на кожне вухо. Обмежений деформуючий спондильоз всіх відділів хребта, ізольований міжхребцевий остеоходроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Ожиріння ІІІ ст., аліментарно-конституційного генезу. Правобічний візловий зоб І ст., без порушення функцій щитової залози. Новоутворення (гаматрохондрома) верхньої частки правої легені морфологічно не верифіковано, без порушення функцій зовнішнього дихання.
Тобто, згідно наведеного свідоцтва про хворобу, у позивача наявне, зокрема, захворювання - вторинний деформуючий остеоартроз колінних суглобів ІІ ст. з больовим синдромом при помірному порушенні функцій, а не порушення функції суглоба II ступеня.
За приписами п.1.12 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затв. наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Відповідно до пункту 13 Положення №1317 ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов`язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов`язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров`я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби.
Тобто, виходячи з приписів положень наведеного позивачем пункту 13 Положення №1317, з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов`язаного з військової служби, встановлюється саме ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов`язаного, а не група інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки серії 12 ААА №032274 від 31.10.2019р. на підставі акту огляду МСЕК № 667 позивачу встановлено 50% з 20.08.2018р..
Згідно довідки від 31.10.2019р. серії 12 ААБ №054717 датою встановлення третьої групи інвалідності відповідачем, у відповідності до вимог п.1.12 Інструкції № 561, визначена дата надходження до комісії документів - 26.09.2019р..
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Посилання позивача на правову позицію викладену, зокрема у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №208/8402/14-а та від 29.03.2018 року у справі №816/303/16, від 21.08.2018 року №278/2478/17, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки не стосуються спірних правовідносин.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі №200/14695/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у справі №200/14695/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано 07 липня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 07 липня 2020 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий:Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко
