Єдиний унікальний номер 234/11251/19
Номер провадження 22-ц/804/1282/20
Головуючий у 1-й інстанції Кравченко О.Ю.
Доповідач Азевич В.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2020 року
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Азевича В.Б.,
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 234/11251/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору найму житла, стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року (суддя Кравченко О.Ю., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області, текст повного судового рішення складено 29 листопада 2019 року),-
В С Т А Н О В И В:
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму житла, стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 19.01.2019 року між орендодавцем ОСОБА_2 та ним як орендарем було укладено договір оренди двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Після внесення передоплати за договором було встановлено, що спальні місця (двоспальне та два односпальних ліжка) в квартирі є непридатними до використання з фізичних та естетичних підстав - розірвана та затерта оббивка матраців, металеві пружини та наповнювач випирають з матраців. Без обговорення з відповідачем був куплений двоспальний матрац та надувне ліжко,а всі непридатні меблі (ліжка та матраци) були винесені на балкон. Приблизно з початку березня 2019 року у його сім`ї виникли певні проблеми з проживанням в орендованій квартирі: дружина та дитина почали жалітися на поганий сон та наявність на шкірі укусів невідомих тварин. Згодом, на початку квітня 2019 року було встановлено, що укуси завдаються постільними клопами. 13.04.2019 року було проведено розрахунок за оренду квартири та комунальні послуги за березень 2019 року. Відповідачу було повідомлено про наявність постільних клопів та сторони висловили своє бачення вирішення цієї проблеми. За результатами перемовин, сторони погодилися на розірвання договору та вивільнення орендованої квартири орієнтовно до кінця квітня 2019 року. В подальшому в телефонному режимі сторони погодили дату та час повернення квартири 27.04.2019 року о 13.00 годині. 26 та 27 квітня 2019 року позивачем здійснювалося вивезення власних речей з орендованої квартири. 27.04.2019 року приблизно о 9.00 годині йому зателефонував відповідач та повідомив, що не може з`явитися у погоджений сторонами час для повернення квартири та проведення остаточного розрахунку за договором (повернення залишку передоплати). В результаті чого, позивач був змушений покинути орендовану квартиру без оформлення відповідних документів та без отримання залишку передоплати. Лише 07.05.2019 року між сторонами відбулася зустріч з питання повернення комплекту ключів від квартири та проведення остаточного розрахунку за договором. Оскільки вони не домовилися ним, на адресу відповідача було направлено вимогу від 08.05.2019 року про повернення боргу в сумі 3 616,65 грн, пропозицію від 17.05.2019 року про розірвання договору, фіксації факту повернення ключів від квартири і факту часткової сплати боргу. За результатами цих звернень відповідач частково погасив заборгованість в сумі 2 039,75 грн, перерахувавши їх 17.05.2019 року на банківську картку позивача. Станом на 20.06.2019 року залишок заборгованості за договором становить 1 576,90 грн. Також наслідком неправомірних дій з боку відповідача йому та його родині були завдані матеріальна та моральна шкода, які полягають в наступному. Причиною вивільнення орендованої квартири став факт наявності в квартирі паразитів - постільних клопів. Вважають, що відповідач знав про наявність клопів в квартирі. Клопами були уражені власні речі позивача, існувала загроза, що на нове місце проживання позивач привезе разом зі своїми речами і цих паразитів, тому для їх ефективного знищення позивач був змушений придбати пароочисник, вартість якого складає 4 300,00 грн. Так як необхідність придбання пароочисника виникла не з вини позивача, та фактично прилад залишається в експлуатації позивача, позивач вважав за необхідним стягнути з відповідача половину його вартості - 2 125,00 грн на відшкодування майнової шкоди.
Моральна шкода, яку позивач оцінює у сумі 15 000,00 грн полягає у наступному: наявність клопів у орендованій квартирі, у зв`язку із чим відбулися вимушені зміни у життєвих та сімейних стосунках, позивач був змушений вживати додаткові зусилля для владання виниклих проблем. З`явилися дратівливість, погіршилося загальне самопочуття через постійне недосипання та нездоровий сон, не могли запросити гостей, самотужки намагалися витравити паразитів, але безрезультатно, вимушені шукати нове житло. Загалом за три місяця проживання в квартирі із клопами, старими меблями та непридатними для відпочинку спальними місцями позивачем було витрачено на вирішення цих проблем кошти в сумі більше 8 000 грн. При оренді нового житла він сплатив 8 000 грн. і придбав пароочисник за 4 300 грн. Відсутність грошових коштів також позначилася на взаємовідносинах між членами родини - з`явилася дратівливість, почалися невеликі сварки та виникло деяке непорозуміння. В зв`язку із цим, позивач зазначив, що зазнав моральних та фізичних страждань, відбулися вимушені зміни у житті, сімейних виробничих стосунках. Просив суд розірвати з 27.04.2019 року укладений між сторонами договір оренди двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 17.01.2019 року. Стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 18 701,90 грн, з яких: 1 576,90 грн - заборгованість за договором; 2 125 грн - відшкодування майнової шкоди; 15 000 грн - відшкодування моральної шкоди. Стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1 536,80 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вивільнення квартири відбулося не через відмову від найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому, а через взаємну згоду сторін. На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відмовив в розірванні договору. Саме через фактичне ухилення відповідача від розірвання договору та проведення повного розрахунку позивач був вимушений ініціювати розірвання договору в судовому порядку. Також не погоджується з висновком суду про відмову в стягненні боргу з відповідача, який на момент звернення до суду складав 1 576,90 грн., адже договір планувалося розірвати за згодою сторін і на теперішній час договір не є розірваним. Крім того, пункти 16, 17 договору передбачають не повернення орендної плати, а позивач вимагає повернення залишку страхової суми, повернення якої регламентується пунктом 21 договору. Стосовно наявності клопів в квартирі вказує, що саме відповідач мав забезпечити нормальні умови проживання в приміщенні.
Від ОСОБА_2 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вважає, що судом першої інстанції повно досліджено обставини справи та правильно встановлено відсутність будь-яких порушень відповідачем прав позивача, оскільки позивач не надав суду належних та беззаперечних доказів, що житло стало непридатним для постійного проживання, як і доказів того, що в квартирі були клопи. Позивач не зафіксував наявність клопів в помешканні та не звернувся до санепідемстанції з метою отримання відповідного висновку. В свою чергу, відповідач був проти розірвання договору оренди. Стосовно стягнення з нього заборгованості зазначає, що, оскільки саме за ініціативою позивача відбулося розірвання договору оренди квартири шляхом відмови від договору найму, в порядку частини 1 статті 825 ЦК України, підстави для стягнення орендної плати відсутні. Вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди вважає безпідставними.
ОСОБА_1 надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлює думку, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу обставини в переважні більшості цитують положення чинного законодавства України та суперечать матеріалам і фактичним обставинам справи і не містять доказової інформації.
Позивач підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині вимог, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди кварти від 19.01.2019 року (далі - Договір), ОСОБА_2 (наймодавець, орендодавець) передав, а ОСОБА_1 (наймач, орендатор) прийняв в оренду для тимчасового проживання з 19 січня 2019 року до 18 грудня 2019 року двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Прийом-передача квартири здійснюється на підставі підписання сторонами Актів прийому-передачі (додаток №1), яке є невід`ємною частиною даного Договору. Сума орендної плати встановлюється 4 000 грн в місяць. Квартплату та лічильники оплачує орендатор (а.с. 7).
Відповідно до пункту 15 договору, договір може бути розірваний достроково за згодою двох сторін з попередженням один одного не пізніше, ніж за один місяць в письмовому вигляді, а при незгоді сторін згідно діючому законодавству.
Відповідно до акту прийому-передачі квартири від 19.01.2019 року, на момент передачі квартири зафіксовано задовільний стан для проживання. Орендатор зобов`язується забезпечити схоронність майна та передати Орендодавцю квартиру в належному стані, з врахуванням нормального фізичного зносу (а.с. 8).
08 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 , а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали акт про засвідчення обставин вивільнення квартири, відповідно до якого квартира була закрита на два замка та залишена ними 27.04.2019 року о 14-30, ключі залишилися у орендаря ОСОБА_1 (а.с. 11).
08 травня 2019 року ОСОБА_1 направив відповідачу ОСОБА_2 вимогу про повернення в строк до 15.05.2019 року залишку коштів за договором від 19.01.2019 року у сумі 3 615,65 грн (а.с. 9,14).
17.05.2019 року ОСОБА_1 направив відповідачу ОСОБА_2 пропозицію від 17.05.2019 року про розірвання договору (а.с. 12-13, 14).
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що він працює разом з позивачем. Зі слів позивача в квітні місяці він дізнався, що позивач разом з родиною хоче залишити орендоване у відповідача помешкання та орендувати нове житло, оскільки у квартирі є клопи. 27 квітня 2019 року він допомагав позивачу вивозити речі з квартири. Після того, як усі речі позивача вони вивезли, то вони розставили меблі, які зберігались на балконі, та прибрали у квартирі. 08 травня 2019 року вони разом з позивачем склали і підписали акт про вивільнення квартири та опечатали ключі.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що 19.01.2019 року вони зустрілись на квартирі з власником квартири. Перед укладанням договору вони з чоловіком квартиру оглядали, однак не постільну білизну та ліжка вони ретельно не оглядали. Після укладання договору під час прибирання в квартирі побачили, що матраци та ліжка знаходяться у незадовільному стані та мають дефекти. Вони з чоловіком мали бажання залишити квартиру, однак, оскільки у них не було іншого житла, вони вже внесли кошти, то вони залишились там жити та самостійно вирішити цю проблему. В цей же день, вони зняли матраци та винесли їх на балкон. Квартиру та ліжко обробили дезінфікуючими засобами, замовили новий матрац, надувне ліжко для дитини. Наприкінці лютого - початку березня вона помітила у себе та у дитини сліди від укусів, звернулась до лікарні, та їм призначили лікування. Згодом вона дізналася, що такі укуси можуть бути укусами клопів. Чоловік обробляв квартиру дезінфікуючими засобами, однак це не допомогло. Вона запропонувала відповідачу викликати санепідемстанцію, розмовляти з сусідами, викинути старі ліжка та матраци. Самостійно санстанцію вони не викликали, оскільки вважали, що це повинен робити власник. Про те, що вони вивільняють квартиру, вона повідомила власника квартири у телефонній розмові. 22 квітня 2019 року їй подзвонив власник квартири та повідомив, що він привезе новий холодильник. Вона сказала, що вони будуть вивільняти квартиру до кінця тижня, приблизно 27 квітня 2019 року, точну дату не могла сказати, оскільки вони чекали на пароочисник, який прийшов 26 травня 2019 року. 22 - 23 квітня 2019 року телефоном вони домовились з власником квартири, що 27 квітня 2019 року о 13-00 годині вони вивільняють квартиру, розривають договір та їм повертають заставу. Власник просив, щоб вони розставили усі речі на свої місця. 27 квітня 2019 року вона обробляла речі пароочисником. При обробці матрацу, вона побачила клопів, зібрала у коробочку, щоб показати власнику квартири, однак він не з`явився. 7 травня 2019 року вони зустрілись біля ДК «Будівельник», однак договір не розірвали, оскільки з боку власника квартири до них були висунуті претензії про те, що речі не на своїх місцях, а також вони не змогли домовитись про суму коштів, яку власник квартири їм повинен повернути.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що є цивільною дружиною відповідача ОСОБА_2 . Вони здавали квартиру за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору з ОСОБА_1 . Зі слів чоловіка їй було відомо, що через деякий час після підписання договору, орендарі почали скаржитися на те, що холодно. Чоловік придбав батареї, які встановив при орендарях. Через деякий час орендарі поскаржилися на тарганів, чоловік придбав засоби для боротьби з тарганами запропонував їх потравити, однак орендарі сказали, що зроблять все самі. Потом вони дізналися, що дані засоби так і не були використані. Через два місяця після укладення договору, дружина позивача почала скаржитися, що в квартирі клопи. Повідомила, що вона зверталась до лікарів. Самі ОСОБА_1 казали, що на попередній квартирі, де вони жили, були клопи. ОСОБА_1 не повернули їм ключі від квартири та чоловік вимушен був поміняти замки на вхідних дверях та заплатити за їх встановлення. Вони не бажали розривати договір, пропонували викликати санстанцію, щоб пересвідчитись чи дійсно там клопи, однак ОСОБА_1 відмовились від цього.
Суд першої інстанції дійшов висновків, що вимоги позивача про розірвання договору оренди квартири з 27.04.2019 року задоволенню не підлягають, оскільки останній скористався своїм правом, наданим частиною 1 статті 825 ЦК України, у будь-який час відмовитися від договору найму та з моменту звільнення позивачем приміщення квартири договір вважається розірваним в односторонньому порядку. Вимоги позивача про стягнення майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди суд вважав безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Також, враховуючи, що виїзд з квартири відбувся без належного письмового повідомлення відповідача, останній поніс витрати на зміну замків в квартирі, що підтверджується товарними чеками, а отже, об`єктивно існують певні претензії у наймодавця, що також підтверджується і поясненнями сторін та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимог про розірвання договору оренди та відшкодування майнової і моральної шкоди, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Частиною 1 статті 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
За частиною 1 статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 825 ЦК України наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживаються разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не мін укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою. Наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому.
Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
Згідно із частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Апеляційний суд виходить з того, що матеріалами справи не підтверджено факт домовленості сторін про розірвання договору за взаємною згодою. ОСОБА_1 було надано суду копію додаткової угоди до договору оренди квартири від 19.01.2019 року стосовно розірвання договору за згодою сторін. Проте, дана додаткова угода не підписана наймодавцем ОСОБА_2 , що свідчить про те, що сторони не досягли згоди на розірвання договору оренди квартири, а отже договір не розірвано в порядку передбаченому статтею 654 ЦК України.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач скористався правом, яке передбачено частиною 1 статті 825 ЦК України, відмовитися від договору найму квартири в односторонньому порядку без дотримання вимоги цієї статті письмово попередити про це наймодавця за три місяці.
За частиною 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
В свою чергу, частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Враховуючи зазначене, вимога позивача про розірвання договору оренди квартири є безпідставною, оскільки дії ОСОБА_1 фактично свідчать про відмову від договору найму відповідно до частини 1 статті 825 ЦК України, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 125,00 грн та моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн з огляду на таке.
За частинами 1, 2 статті 22 ЦК України особа, які завдано збитків у результаті порушенням її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем були порушені права позивача та як наслідок, завдано збитків та моральну шкоду, оскільки позивачем не було надано суду належних, достовірних та достатніх доказів стосовно цього. Крім того, факт наявності клопів в орендованій квартирі є недоведеним. В свою чергу, відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в стягненні майнової шкоди в сумі 2 125,00 грн (половина вартості пароочисника) та відшкодуванні моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн.
Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Проте обґрунтованими є вимоги про стягнення заборгованості за договором найму житла (страхової суми).
Так, відповідно до пунктів 16, 17 даного договору, при розірванні договору з вини орендодавця, останній зобов`язаний повернути плату за оренду квартири та користування всім майном, за мінусом строку мешкання орендатора в квартирі з моменту укладення до моменту розірвання договору. При розірванні договору достроково з вини або ініціативи орендатора гроші не повертаються.
За пунктом 21 договору, до 10.02.2019 року орендатор повинен внести 4 000,00 грн в якості страхової суми, яка підлягає поверненню в момент виїзду орендатора, якщо не має претензій зі сторони орендодавця.
Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що виїзд з квартири без належного письмового повідомлення відповідача, який поніс витрати на зміну замків в квартирі, а також наявність певних претензії у наймодавця є підставою для відмови у стягненні страхової суми.
Враховуючи конструкцію договору оренди та зміст пунктів 16, 17 та 21 договору, орендодавець зобов`язаний повернути орендарю страхову суму у будь-якому випадку, за виключенням наявності претензій з боку орендодавця. Проте останній таких претензій, у передбаченому законом порядку, не пред`являв. Висновок суду в цій частині не відповідає обставинам справи.
З огляду на викладене та розмір вимог в цій частини, з відповідача на користь позивача слід стягнути страхову суму за договором оренди у розмірі 1 576,90 грн.
Як встановлено частиною 13 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частина 1 цієї статті передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням викладеного та часткового задоволення позовних вимог, розмір судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, складає 323,49 грн. ((1 576,90 - задоволені вимоги х 3 842,00 - загальна сума сплаченого судового збору) : 18 710,90 - заявлені вимоги)
Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Отже, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині стягнення страхової суми за договором оренди. В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 376, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 листопада 2019 року в частині стягнення страхової суми за договором оренди у розмірі 1 576,90 грн. скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 страхову суму за договором оренди у розмірі 1 576,90 грн. (одну тисячу п`ятсот сімдесят шість гривень 90 коп.) та витрати понесені, у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 323,49 грн. (триста двадцять три гривні 49 коп.)
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: В.Б. Азевич
Судді: А.В. Гапонов
Л.П. Никифоряк
Повний текст постанови складено 15 квітня 2020 року.
Суддя-доповідач В.Б. Азевич
