Справа № 328/1109/19
05.05.2020
УХВАЛА
Іменем України
05 травня 2020 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді: Гавілей М.М.
при секретарі: Корольковій К.М.
за участю прокурора Лобач С.В.
потерпілої: ОСОБА_1
захисника: Усенко Ю.Д.
обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Токмак кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, росіянина, маючого вищу освіту, не працюючого, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
19.06.2015 року приблизно о 08:00 годині ОСОБА_2 , маючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень та реалізуючи його, знаходячись поблизу входу в ветеринарну аптеку «ЗООФАРМ», розташовану за адресою: м. Токмак, вул. Шевченка, 48, в ході конфлікту з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс 1 удар долонею руки в область лівої скроні останньої, від чого ОСОБА_1 впала на сходи входу до ветеринарної аптеки. Далі ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, схопив однією рукою за волосся ОСОБА_1 та наніс 2 удари рукою по обличчю останньої, спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 44/к від 02.03.2017 року, відповідно до даних із наданої медичної документації (медичних карт стаціонарного хворого №2705 та №11377) під час перебування ОСОБА_1 у хірургічному відділенні КУ «Токмацька центральна районна лікарня» з 19.06.2015 року по 25.06.2015 року та її подальшому стаціонарному лікуванні в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» з 25.06.2015 року по 03.07.2015 року, у ОСОБА_1 виявлені ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, набряку м`яких тканин обличчя зліва, підшкірних гематом навколо лівого ока, на лівій щоці, на підборідді, саден лівого ліктьового та обох колінних суглобів, гематоми на лівому передпліччі. Під час судово-медичного обстеження 24.07.2015 року у Токмацькому міжрайонному відділенні судово-медичної експертизи («Висновок експерта №113») у гр. ОСОБА_1 , 1953 року народження виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден «на задній поверхні лівого ліктьового згину, в проекції лівого надколінка».
Струс головного мозку, набряк м`яких тканин обличчя зліва, підшкірні гематоми навколо лівого ока, на лівій щоці, на підборідді у ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.
Садна лівого ліктьового та обох колінних суглобів, гематома на лівому передпліччі у ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав, відмовився надавати показання в порядку ст. 18 КПК України.
Вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що 19.06.2015 року поблизу входу в ветеринарну аптеку «ЗООФАРМ» по вул.. Шевченко, 48, в м. Токмак, ОСОБА_2 наніс їй один удар долонею руки в область лівої скроні, від чого вона впала на сходи входу до ветеринарної аптеки, потім він схопив однією рукою її за волосся та наніс два удари по обличчю, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження: струс головного мозку, синці на лівій щоці, на підборідді, навколо лівого ока, на лівому передпліччі, садна на лівому ліктю та на обох колінах. Тілесні ушкодження спричинили короткочасний розлад здоров`я, вона тривалий час перебувала на лікуванні в медичних закладах, понесла витрати на лікування, матеральна шкода заподіяна злочином складає 5424,79 грн., моральна шкода в розмірі 20000,00 грн., також витрати на правничу допомогу 3400,00 грн. Заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином підтримала у повному обсязі.
Крім допиту потерпілої, в судовому засіданні були досліджені також письмові докази, надані стороною обвинувачення, якими в сукупності з іншими доказами підтверджується наявність вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, а саме:
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.05.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_3 на фото № 3 впізнав чоловіка, який спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_1 , яким виявився ОСОБА_2
- висновком судово-медичної експертизи №113 від 26.08.2015 року, згідно якого ОСОБА_1 , 1953 року народження знаходилась на лікуванні у хірургічному відділенні Токмацької ЦРЛ з діагнозом закритий перелом шийки лівого стегна. Забій лівого тазостегнового суглобу, больовий синдром, порушення опорної функції. ЗЧМТ струс головного мозку. Забійна гематома м`яких тканин обличчя зліва. ДДПП. Після травмотична люмбішіальгія. Рефлекторний м`язовий синдром, а також у нейрохірургічному відділені ЗОКЛ з 25.06 по 03.07.2015 року з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Вестибуло-атактичний синдром. Синдром «вегетативної» дисфункції». Забій м`яких тканин обличчя, шиї, тулубу, лівого газостегневого суглобу. Гематомапараорбітальної клітчати зліва. Метаболічна міакордіопатія, шлуночкові екстрасистолія. СНО, артеріальна гіпертензія. ДДПП. Вертеброгена люмбоішалгія з 2-х сторін. Протрузія дисків 1,2-L5. Системний остеопороз.
ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин обличчя, шиї, тулубу, лівого тазостегнового суглобу. Гематома параорбітальної клітчатки зліва у ОСОБА_1 про який йдеться у медичній документації, утворився від травматичної дії у ділянку обличчя, тулуба та нижньої кінцівки, не суперечить обставинам про які йдеться у постанові слідчого.
Згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних пошкоджень від 17.01.1995 року» ЗЧМТ. Струс головного мозку, забій м`яких тканин обличчя, шиї, тулуба, лівого тазостегневого суглобу, гематома параорбітальної клітчатки зліва у ОСОБА_1 кваліфікується як пошкодження легкого ступеня тяжкості з короткотривалим розладом здоров`я.
Перебування потерпілої на лікуванні у лікарняних закладах понад 21 день, у висновках не враховалося, так як було викликане загостренням патологічних процесів які були у потерпілої до випадку, та тактикою лікуючого лікаря.
Давнина утворення тілесних ушкоджень термінам на який вказано у постанові слідчого. - висновком додаткової судово-медичної експертизи №82 від 13.04.2016 року, згідно якої ОСОБА_1 , 1953 року народження знаходилась на лікуванні у хірургічному відділенні Токмацької ЦРЛ з 19.06. по 25.06.2015 рік з діагнозом закритий перелом шийки лівого стегна ? Забій лівого тазостегнового суглобу, больовий синдром, порушення опорної функції. ЗЧМТ струс головного мозку. Забійна гематома м`яких тканин обличчя зліва. ДДПП. Після травмотична люмбішіальгія. Рефлекторний м`язовий синдром, а також у нейрохірургічному відділені ЗОКЛ з 25.06 по 03.07.2015 року з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Вестибуло-атактичний синдром. Синдром «вегетативної» дисфункції». Забій м`яких тканин обличчя, шиї, тулубу, лівого газостегневого суглобу. Гематомапараорбітальної клітчати зліва. Метаболічна міакордіопатія, шлуночкові екстрасистолія. СНО, артеріальна гіпертензія. ДДПП. Вертеброгена люмбоішалгія з 2-х сторін. Протрузія дисків 1,2-L5. Системний остеопороз. (всього 15 ліжко днів).
Виявлені у ОСОБА_1 ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин обличчя, шиї, тулубу, лівого тазостегнового суглобу. Гематома пара орбітальної клітчатки зліва у ОСОБА_1 про який йдеться у медичній документації, утворився від травматичної дії тупих твердих предметів у ділянку обличчя, тулуба та нижньої кінцівки, не суперечить обставинам про які йдеться у постанові слідчого.
Згідно «Правил судово-медичного визначення тяжкості тілесних пошкоджень від 17.01.1995 року» ЗЧМТ. Струс головного мозку, забій м`яких тканин обличчя, шиї, тулуба, лівого тазостегневого суглобу, гематома параорбітальної клітчатки зліва у ОСОБА_1 кваліфікується як пошкодження легкого ступеня тяжкості з короткотривалим розладом здоров`я.
Давнина утворення тілесних ушкоджень не суперечить терміну на який вказано у постанові слідчого.
Подальше лікування потерпілої про яке йдеться у наданих медичних документах було викликано загостренням наявних у потерпілої паталогічних процесів. Згідно правих визначення тяжкості тілесних пошкоджень - загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесних ушкоджень, не повинно враховуватися при оцінці ступеня тяжкості.
- висновком комісійної судово-медичної експертизи №44/к від 16.03.2017 року. Згідно даних із наданої медичної документації (медичних карт стаціонарного хворого № 2705 та №11377) під час перебування гр. ОСОБА_1 у хірургічному відділенні КУ «Токмацька центральна районна лікарня» з 19.06.2015 р. по 25.06.2015 р. та її подальшому стаціонарному лікуванні в КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня») з 25.06.2015 р. по 03.07.2015 р., у неї виявлені ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, набряку м`яких тканин обличчя зліва, підшкірних гематом навколо лівого ока, на лівій щоці, на підборідді, саден лівого ліктьового та обох колінних суглобів, гематоми на лівому передпліччі.
Під час судово-медичного обстеження 24.07.2015 р. у Токмацькому міжрайонному відділенні судово-медичної експертизи («Висновок експерта» № 113) у гр. ОСОБА_1 , 1953 р.н. виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден «на задній поверхні лівого ліктьового згину, в проекції лівого надколінка».
Струс головного мозку, набряк м`яких тканин обличчя зліва, підшкірні гематоми навколо лівого ока, на лівій щоці, на підборідді у гр.. ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.)
Садна лівого ліктьового та обох колінних суглобів, гематома на лівому передпліччі у гр. ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2.3.5. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», 1995 р.).
Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли бути отримані як при ударах такими предметами, так і під час ударів об такі.
Давність утворення ушкоджень з урахуванням представлених медичних документів, не суперечить терміну, зазначеному в постанові слідчого, а саме 19.06.2015 р.
Тривалі скарги на головні болі, а також наявні больові прояви з боку нижніх кінцівок і поперекової області, порушення функції пересування у гр. ОСОБА_1 обумовлені наявними у неї і раніше, до отримання травми 19.06.2015 року, хронічними захворюваннями з боку хребта, а також кульшових і колінних суглобів, представленими субхондральным склерозом, зниженням висоти міжхребцевих дисків, протрузій міжхребцевих дисків L1-L2,L2-L3, L3-L4, L4-L5 і L5-SI на тлі відносного дегенеративного стенозу хребетного каналу на рівні L 3- L 5, вторинної деформацією тіл хребців L 5,4,3,2 на тлі остеопорозу; остеоартроз 1-2 ст. обох кульшових суглобів, деформуючим артрозом 2 ст. обох колінних суглобів, підтвердженими інструментальними методами дослідження (рентгенографією та МРТ вищевказаних областей), а також явищами енцефалопатії змішаного ґенеза ІІ ст. з порушенням ліквородинаміки та астено-невротичним синдромом.
Неодноразове проходження гр. ОСОБА_1 стаціонарного лікування в КЗ «ЗОКБ» та КУ «Токмацька ЦРЛ»» обумовлено необхідністю отримання лікування, з приводу больових проявів у період загострень вищевказаних захворювань.
Згідно п 4.7. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» 1995р., загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесних ушкоджень не повинно враховуватися при оцінці ступеня тяжкості.
У зв`язку з тим, що комісія експертів не має в необхідному обсязі медичної документації, з інформацією про наявність та обсяг травматичних пошкоджень з боку зубо-щелепного апарату у гр ОСОБА_1 після заподіяння їй 19.06.2015 р. тілесних ушкоджень, встановити причинно-наслідковий зв`язок між вищевказаною травмою і подальшим протезуванням зубів на верхній щелепі зліва у неї, не видається можливим.
В сукупності досліджені в судовому засіданні докази свідчать про винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України- як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.
В судовому засіданні захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності, оскільки ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, з моменту вчинення кримінального правопорушення сплило понад 4 роки, обвинувачений не ухилявся від слідства та суду, нового злочину не вчинив.
Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання захисника підтримав та просив задовольнити, звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрити та згоден із нереабілітуючими наслідками.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання та звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності.
Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, думку прокурора, потерпілої, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину та до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284, 288 КПК України).
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Згідно ч. 2 ст. 125 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Таким чином, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, який було скоєно 19.06.2015 року і ця обставина сторонами не заперечується.
Таким чином, на час розгляду судом кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України минуло більше 4 років з дня вчинення інкримінованого йому злочину.
Строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням давності є обов`язковим для суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 27.05.2017 року слідчим СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Резніченком О.В. складене повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Вказане повідомлення ОСОБА_2 отримав 05.01.2018 року під особистий підпис.
Під час досудового розслідування постановою старшого слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Мельниченко Д.О. 11.07.2017 року зупинено досудове розслідування у зв`язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не відоме та оголошено підозрюваного в розшук.
Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Резніченко О.В. від 05.01.2018 року відновлено досудове розслідування, у зв`язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного стало відомо, останній самостійно прибув 05.01.2018 року до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області.
Постановою слідчого Резніченко О.В. від 06.06.2018 року зупинено досудове розслідування у зв`язку з тим, що підозрюваний переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження не відоме та оголошено підозрюваного в розшук.
Постановою слідчого Резніченко О.В. від 17.04.2019 року відновлено досудове розслідування, станом на 17.04.2019 року місцезнаходження підозрюваного встановлено.
Разом з тим згідно із ч.2 ст.49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка скоїла злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
Отже, закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст.49 КК), пов`язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку із чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка скоїла злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до скоєння злочину на момент її зникнення ще не встановлено.
При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка скоїла злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. Разом з тим на особу, яка скоїла злочин, законодавством не покладається обов`язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов`язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна.
Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує її в розшук.
Причому підстава для оголошення в розшук під час досудового розслідування - «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.
Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.
Для застосування положень ч.2 ст.49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.
Такий висновок зробив ВС в постанові №639/793/17 від 30.05.2019 року.
Так, зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного у період з 11.07.2017 року по 05.01.2018 року не може свідчити про ухилення останнього від слідства, адже в цей період ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про підозру, повідомлення про підозру було вручено тільки 05.01.2018 року, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази належного повідомлення його про виклики слідчого в порядку ст. ст. 135-137 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду від 02.08.2018 року в задоволенні скарги захисника Усенко Ю.Д. на рішення, дії та бездіяльність слідчих СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області, було відмолено з підстав того, що право на оскарження повідомлення про підозру виникає з 15.03.2018 року та може бути реалізоване у справах, внесених в ЄРДР після введення в дію цих змін, тобто після 15.03.2018 року, а вимога щодо скарження постанови про зупинення провадження та оголошення підозрюваного у розшук від 27.05.2017 року є похідною від вимоги щодо оскарження повідомлення про підозру.
У період з 06.06.2018 року по 17.04.2019 року перебіг строків давності зупинився на період перебування підозрюваного ОСОБА_2 в розшуку, оскільки ОСОБА_2 був 05.01.2018 року належним чином повідомлений про підозру, був обізнаний про свій процесуальний статус у кримінальному провадженні, про завершення досудового розслідування та необхідність ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, під час досудового розслідування залишив територію України, що унеможливило відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження та закінчення досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 03.10.2019 року та 29.10.2019 року були постановлені ухвали про привід обвинуваченого в судові засідання на 29.10.2019 року та 21.11.2019 року.
У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що судові повістки про виклик до суду на 29.10.2019 року, 21.11.2019 року не отримував. В судові засідання 03.10.2019 року, 29.10.2019 року, 21.11.2019 року не зявився з поважних причин, у зв`язку з офіційною роботаю за межами країни - в Польші, він не ухилявся від суду, проте документи щодо працевлаштування в перекладі на українську мову надати суду не може.
Враховуючи, що в матеріалах провадження відсутні підтверджуючі дані про отримання обвинуваченим судових повісток про виклики до суду на 29.10.2019 року, 21.11.2019 року, ухвали суду про привід обвинуваченого не виконувались, обвинувачений добровільно з`явився в судове засідання 10.01.2020 року, в розшук не оголошувався, запобіжні заходи до обвинуваченого не обиралися, таким чином даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду та зупинення перебігу давності матеріали кримінального провадження не містять.
Таким чином, у зв`язку з тим, що з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України без урахування строку, на який було зупинено кримінальне провадження, минуло понад три роки, тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за даною статтею на підставі ст.49 КК України
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України,якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).
В судовому засіданні обвинувачений висловив своє чітке бажання про застосування строків давності та закриття кримінального провадження.
Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Як роз`яснено в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» N 3 від 31.03.89 року
у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє потерпілу права звернутись з позовом до суду у порядку цивільного судочинства.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49 КК України, ст.ст.129, 284, 286, 369 КПК України суд, -
У Х В А Л И В:
Клопотання захисника у кримінальному провадженні про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України- закрити.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, залишити без розгляду.
Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутись з відповідною позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, в порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області протягом семи днів із дня її оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
